Ерудит Йосип Юст Скалігер
Релігійні війни у Франції зродили масу полемічної літератури, в якій обґрунтовувалися позиції протилежних сторін. Політична заанґажованість авторів не викликала сумнівів. Не були виключенням й представники т.зв. школи “ерудитів”, котрі намагались зберегти об’єктивність і зайняти позиції примирення сторін. Найвідомішим представником школи був талановитий вчений Йосиф Юст Скаліґер (1540-1609), який походив з Італії, вчився у Франції і залишився тут, зосередившись на перекладі й коментуванні творів античних авторів. Виняткові філологічні здібності дозволили йому досягти видатних успіхів. Не менш вагомим був його внесок у розвиток історичної думки, зокрема стосовно хронології й метрології. Праця Скаліґера “Виправлення хронології” (1583) була відповіддю на запровадження 1582 р. папою Григорієм ХІІІ нового календаря, запропонованого відомим математиком й астрономом Алоїзем Лілієм. У цьому акті протестанти й Скаліґер побачили претензію церкви керувати світом й виступили із запереченнями. Скаліґер намагався науково заперечити висновки Лілія. Його твердження були помилковими, але сама дискусія спричинила зростання інтересу до хронології і метрології в цілому й ініціювала появу низки нових праць. Будучи професором Лейденського університету у Голландії, Скаліґер виступав із сміливими гіпотезами, не звертаючи уваги на залякування єзуїтів.
Наприкінці життя він опублікував велику працю “Скарбниця часу” (1606), в якій зібрав і порівняв різні системи числення й показав їхнє значення в написанні історії. Вперше звів до єдиної системи хроноголічне обчислення подій.Важливий вклад вніс у розвиток лінгвістики.У праці «Думки стосовно походження мов» європейців,сформував вперше поняття мовні групи;розділивши всі відомі мови на 11 промовних груп.
Творчість Бодуена
Історичний підхід до вивчення римського права був розроблений у французьких університетах і розпочався з відновлення “справжніх” текстів римського законодавства. Пізніше в університетах міст Бурж і Тулуза було запропоновано історичний метод вивчення римського права (У.Цазіус, А.Альчіато, Ж.Куяс та ін.), який став підставою одного з найплідніших напрямів гуманістичної історичної думки. 1561 р. Франсуа Бодуен(1520-1573) опублікував трактат “Про обгрунтування всесвітньої історії та її поєднання з юриспруденцією”, спрямований на утвердження історії як наукового методу правознавства. Історіографія в його розумінні виступала як дисципліна, котра повинна не лише описувати події, але й вказувати на їх причини та наслідки. З цього випливало, що історія є гуманітарною наукою прикладного значення і служить здобуттю політичної мудрості. Бодуен вважав, що закони є продуктом історії, і тому їх слід вивчати через історичну ретроспективу. Він наполягав на необхідності солідної правової підготовки істориків. Свій метод вчений вплітав у концепцію всесвітньої історії, яку бачив у вигляді універсальної картини розвитку держави і церкви у хронологічному і географічному відношеннях. Вищою метою історії, на його думку, є відновлення ідейної єдності церкви.Ставши прихильником Реформації,ьув осуджений офіційною церквою,присуджений до вигнання та конфіскації майна.в 1556 відправився в Гейдельбергський університет ,де почав проповідувати релігійну свободу .Вернувшись до Франції в 1561році,мета-примирити гугенотів і католиків.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|