 |
|
прогнозування і оцінка хімічної обстановки вихідні дані для її оцінки
Хімічна обстановка – це умови, які виникають після аварії на хімічно-небезпечному об’єкті (ХНО), внаслідок забруднення об’єкта, навколишнього середовища сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР). Вона характеризується токсичністю СДОР, масштабами і характером зараження місцевості, людей, техніки, різних об’єктів, повітря, джерел питної води і продовольства. На підставі оцінки хімічної обстановки може бути прийняте рішення щодо евакуації населення, зміни районів дислокації формувань цивільного захисту (ЦЗ), тривалості використання індивідуальних і колективних засобів захисту, заборони використання джерел питної води і продовольства, що забруднені СДОР.
Оцінка хімічної обстановки полягає у встановленні масштабів хімічного забруднення, дій аварійно-рятувальних служб, застосування різних варіантів захисту населення і вибору найбільш доцільних управлінських рішень, при яких виключаються подальші хімічні ураження людей та середовища.
Оцінка хімічної обстановки проводиться двома методами:
- методом прогнозування (в штабах і формуваннях ЦЗ);
- за даними хімічної розвідки (на об’єктах економіки і місцевості).
Засобами оцінки хімічної обстановки є:
- робоча карта з позначеними на ній об’єктами економіки, формуваннями ЦЗ;
- дані хімічної розвідки про масштаби хімічного зараження;
- розрахункові (довідкові) таблиці для оцінки хімічної обстановки.
Метод прогнозування базується на вихідних даних, які поступають з місця аварії на ХНО і характеризують:
- місце, час аварії;
- тип СДОР, його кількість на об’єкті;
- метеорологічні умови, рельєф місцевості;
- ступінь захищеності персоналу об’єкту, населення забрудненого району.
Після аналізу вихідних даних, на робочу карту наносять осередок хімічного ураження СДОР, яке складається з двох зон:
- зона безпосереднього зараження (розливу СДОР);
- зона поширення забрудненого повітря (парів СДОР).
В ході оцінки хімічної обстановки вирішуються наступні завдання:
- визначення кордонів осередку і площі зон зараження СДОР;
- визначення глибини поширення забрудненого повітря;
- визначення стійкості СДОР на місцевості;
- визначення можливих санітарних втрат серед персоналу ХНО та населення;
- визначення кількості заражених СДОР споруд, техніки, майна, продуктів харчування та джерел водопостачання;
- визначення часу підходу зараженого повітря до різних об’єктів.
Висновки з оцінки хімічної обстановки повинні включати:
- можливі санітарні втрати серед персоналу об’єкту, населення і аварійно-рятувальних формувань ЦЗ;
- обсяг робіт з надання медичної допомоги ураженим;
- можливості і умови евакуації уражених, хворих і населення з осередку хімічного забруднення;
- придатність до вживання продуктів харчування і питної води.
Метод хімічної розвідки дозволяє більш достовірно оцінити хімічну обстановку. Мета хімічної розвідки – своєчасне встановлення факту хімічного забруднення і подача сигналу “Хімічна небезпека”. Хімічну розвідку проводять групи (ланки) хімічної розвідки. Із складу таких груп створюються пости хімічного спостереження (ПХС).
Основні завдання ПХС:
- встановлення часу аварії на ХНО, факту зараження місцевості і об’єктів економіки СДОР;
- оповіщення населення, персоналу об’єкту, особового складу аварійно-рятувальних формувань (сигнал “Хімічна небезпека”);
- визначення типу СДОР;
- визначення напряму руху забрудненого повітря;
- встановлення кордонів осередку ураження, шляхів його обходу;
- відбір проб ґрунту, питної води, продовольства для лабораторних досліджень на предмет забруднення СДОР.
Особовий склад постів хімічного спостереження (груп розвідки) повинен мати наступне оснащення:
- індивідуальні засоби захисту органів дихання та шкіри (протигази, ЗЗК, Л-1);
- медичні засоби захисту (аптечка індивідуальна АІ-2, індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8);
- засоби обмеження (позначення) забруднених ділянок (КЗО-1);
- технічні засоби хімічної розвідки і контролю (ВПХР, МПХР та ін.).
Медичні засоби індивідуального захисту аптечка індивідуальна АІ-2, індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8, індивідуальний перев’язувальний пакет ІПП-1. Призначенн і правила користування ними.
Аптечка індивідуальна (AI-2) призначена для надання допомоги, самодопомоги, взаємодопомоги при пораненнях і опіках (для зняття болю) і попередження або послаблення уражень фосфорорганічними отруйними речовинами, бактеріальними засобами і радіоактивними речовинами.
У ній міститься набір медичних засобів, що розподілені по гніздах. Препарати герметично упаковані у шприці - тюбики чи флакони. До аптечки обов’язково додається інструкція, у якій описано розташування кожного з препаратів і правила їх використання.
Обов’язковими складовими індивідуальної аптечки є:
• Протибольовий засіб знаходиться у гнізді №1 і у шприці-тюбику. Шприц-тюбик застосовується при переломах, значних ранах і опіках.
• Засоби для попередження отруєння фосфорорганічними ОР (антидоти) знаходяться у гнізді №2 у круглому пеналі червоного кольору. Приймають його за сигналом аварії на хімічно небезпечному об'єкті або загрозі хімічного зараження.
• Протибактеріальний засіб №1 розміщується у гнізді № 5 у двох однакових чотиригранних пеналах без пофарбування. Приймати слід у випадку загрози ураження бактеріальними засобами, при інфекційному захворюванні, а також при пораненнях і опіках.
• Протибактеріальний засіб №2 знаходиться у гнізді №3 у великому круглому пеналі без пофарбування. Використовувати його слід при шлунково-кишкових розладах, що виникають після опромінення.
• Радіозахисний засіб №1 знаходиться у гнізді №4 у двох восьмигранних пеналах рожевого кольору. Цей препарат приймається за сигналом "Аварія на ЛЕС" і "Загроза радіоактивного зараження"
• Радіоактивний засіб №2 знаходиться у гнізді №6 у чотиригранному пеналі білого кольору. Приймати його треба після випадіння радіоактивних опадів при умові вживання в їжу свіжого молока. У першу чергу препарат давати дітям.
• Засіб проти блювоти знаходиться у гнізді №7 у круглому пеналі голубого кольору.
Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8) призначений для знезараження
краплин рідких отруйних речовин, що потрапили на шкіру, одяг і
спорядження.
Пакет складається зі складного флакону з розчином для дегазації і
чотирьох ватно-марлевих тампонів. Коли необхідно, рідиною із флакону
змочуються тампони і у першу чергу протираються відкриті ділянки шкіри
(наприклад, кисті рук, обличчя), а потім краї коміру і манжети одягу,
засоби індивідуального захисту і спорядження. При обробці рідиною може
виникнути відчуття печії шкіри, яке швидко зникає і не впливає па
самопочуття і працездатність. Рідина пакету отруйна - вона не повинна
потрапити в очі. Рідина для дегазації здатна вбивати мікробів, тобто
володіє дегазуючими властивостями: пакет може використовуватись і при
зараженні бактеріальними засобами. Однак цільове його призначення - це
проведення часткової санітарної обробки при зараженні отруйними
речовинами.
За відсутності індивідуального протихімічного пакету знезаражувати
краплиннорідкі отруйні речовини можна побутовими хімічними засобами. Щоб
обробити шкіру дорослої людини, необхідно завчасно підготувати 1 л 3%-го
перекису водню і 30 г гідроокису натрію, х змішують безпосередньо перед
використанням. Гідроокис натрію можна замінити силікатним клеєм (150 г
клею на 1 л 3-%-го перекису водню). Спосіб застосування такий самий, як
і рідини з протихімічного пакету. При поводженні з сухим натрієм треба
слідкувати, щоб він не потрапив в очі і на шкіру.
Пакет перев'язувальний медичний випускається 4 типів: * індивідуальний; * звичайний; * першої допомоги з однією подушечкою; * першої допомоги з двома подушечками.
Розрізняються вони за способом упакування, кількістю подушечок і розмірами.
Індивідуальний перев'язувальний пакет складається з бинту, двох ватно-марлевих подушечок, чохла і шпильки. Розкривши пакет, виймають бинт і стерильні подушечки так, щоб не торкатися їх внутрішнього боку руками. Подушечки накладаються внутрішньою стороною на поранену поверхню, при наскрізних пораненнях — на вхідний і вихідний отвори і прибинтовують, кінець бинту закріплюють шпилькою.