Главная | Обратная связь

Специфіка ефективності психолого-педагогічних методів впливу: розвиток навичок «активного слухання»; позитивні наміри дитини у фокусі уваги дорослих.

Оволодіння навичками та уміннями активного слухання опонента у навчальному діалозі є надзвичайно актуальним для забезпечення співробітництва учасників паритетного діалогу. Насамперед, треба навчитись під час навчального діалогу концентрувати свою увагу на тому, що говорить опонент.

Суттєвим вкладом у перетворення діалогу на плідну співпрацю є свідома відмова від будь-яких упереджень. Багато хто вступає у діалог, маючи наступні чи схожі на них упередження: “Я заздалегідь знаю все, що скаже мій опонент”, “Я маю рацію, а його точка зору помилкова, нічого її і слухати”. Потрібно розвивати у собі прагнення позбавлятись цих упереджень, намагатись ставитись до ідеї свого опонента із зацікавленням або принаймні нейтрально.

Головне, про що завжди треба пам’ятати, - якщо Ви хочете, щоб Вас вислухали, Ви самі повинні вміти слухати опонента. Навчитись активно слухати опонента можна ,дотримуючись наступних правил: -говорити по черзі, не перебиваючи один одного; -коли один із співрозмовників говорить, інший уважно дивиться на нього;- слухаючи співрозмов ника, потрібно дати йому зрозуміти, що його уважно слухають і сприймають те, що він говорить. Це можна зробити, наприклад, за допомогою кивка голови тощо;- кожен ретельно обмірковує свої репліки, щоб відповіді на запитання співрозмовника були якомога точнішими і доречнішими;- виявити зацікавленість до повідомлення партнера; -постійно зосереджувати свою увагу на тому, що говорить співрозмовник;- показати співрозмовнику, що його слухають, за допомогою засобів невербального спілкування (вираз обличчя, кивок головою, міміка, жести тощо);- показати співрозмовнику, що його слухають, за допомогою засобів вербального спілкування (перепитування, уточнення, але досить коротко, щоб не було переходу до іншої теми);- виражати свої емоції до сказаного (здивування, співчуття та ін.).

“Активно слухати дитину – означає “повертати” їй у бесіді те, що вона вам повідомила, при цьомувідзначивши її почуття” “Активне слухання” – це спосіб повідомити дитині, її внутрішньому “Я”, що ви чуєте її почуття, вони вам не байдужі і глибоко хвилюють. Це спосіб встановити контакт з дитиною і сказати їй: “Я розумію тебе і приймаю те, що ти переживаєш”. “Активне слухання” – це прояв уваги і турботи, а також дбайливого ставлення до внутрішнього світу дитини. “Наша увага дає їм (дітям) можливість ясно побачити самих себе і виховує в них віру в себе, таку необхідну кожному, щоб знайти собі місце в світі”.Батьки, які стали застосовувати “активне слухання” своїх дітей замість повчань (“виховання”), відзначають, що дитина через деякий час стає спокійнішою, впевненішою, починає сама більше розповідати про себе, вона рідко вдається до деструктивних форм поведінки (відмови, опору, помсти), починає4 втаємничувати у свої секрети. Подібні зміни батьки помічають і за собою: вони починають знаходити в собі більше терпіння, менше гарячкувати, легше приймати “негативні” почуття дитини, краще бачити, від чого їй буває погано.

Батьки перестають боротися зі своєю дитиною, добиваючись підпорядкування. “Активне слухання” допомагає бачити батькам за зовнішньою поведінкою дитини (не завжди гладенькою і бажаною) її приховані прагнення, бажання й інтереси.

“Активне слухання”, так само, як і “Я-повідомлення”, робить дивовижну річ для дитини – вона сама починає приймати рішення.

Вправа 1. ПРИЙОМ “ПАРАФРАЗ” (повторення за допомогою декількох фраз головного значення слів співрозмовника).

Учасникам дають картки. На кожній картці є вислів одного зі співрозмовників та декілька варіантівфраз у відповідь (за типом “парафраз”) іншого співрозмовника. Завдання полягає в тому, щоб вибрати з декількох варіантів ту “парафразу”, в якій значення почутого передається найточніше. Вправа 2 Цю вправу краще виконувати в парах, можна по колу: 1) спочатку один учасник розповідає про якусь ситуацію або говорить декілька фраз, що відображають, описують ситуацію; 2) інший учасник за допомогою прийому “парафраз” перевіряє, чи правильно він зрозумівспіврозмовника; 3) потім партнери міняються ролями; 4) у кінці вправи необхідно поділитися своїми враженнями з партнером: - що заважало виконати завдання; - що допомогло; - що ви почували, коли ваш співрозмовник неточно розумів значення ваших слів; - що ви почували, коли вашому співрозмовнику вдавалося точно передати значення почутого.

У прийомі “парафраз” ми вчимося чути значення сказаного нам, тобто те, що насправді хотіла сказатидитина. Цей прийом допомагає налагодити контакт, “запросити до розмови”, дати відчути дитині, що ми їїрозуміємо.

Виходячи з вищенаведеного, а також відповідно до основних принципів профілактики та

корекції, слід зазначити, що агресивні прояви у дітей пов’язані з конфліктними ситуаціями та можуть бутиподолані завдяки прийомам ефективної, конструктивної взаємодії в системі „дорослий – дитина”.