 |
|
Бар’єри у спілкуванні
Навчально-методична карта практичного заняття № 5
З дисципліни «Українська мова
(за професійним спрямуванням)»
Тема. Структура ділового спілкування. Мовленнєвий етикет.
Мета: сприяти засвоєнню студентами матеріалу про структуру ділового спілкування, його техніку.
Після виконаної роботи студент повинен:
знати:
– основні функції, рівні ділового спілкування, види міжособистісних стосунків.
вміти:
- говорити, слухати, формувати запитання, сприймати партнера та вести переговори.
Дидактичні засоби навчання:
– роздатковий матеріал:схеми.
Методи, прийоми: спостереження над мовним матеріалом, вправ, бесіди (дискусії).
Короткі відомості з теоретичної частини роботи
Форми і функції спілкування
Здійснюються ділові взаємини у двох формах: контакту та взаємодії.
Контакт — це одиничний акт, в якому відсутня система узгодження дій партнерів стосовно один одного. Основу ж ділових взаємин партнерів складають не контакти, а їх взаємодія.
Взаємодія (інтеракція) — аспект спілкування, що проявляється в організації людьми взаємних дій, спрямованих на реалізацію спільної діяльності, досягнення певної вигідної обом сторонам мети.
Під соціальною інтеракцією (від лат. іnteraction — взаємодія) розуміють безпосередню міжособистісну комунікацію (обмін символами), важливою особливістю якої визначається здатність людини «виконувати роль Іншого», уявляти, як її сприймає партнер по спілкуванню, і відповідно інтерпретувати ситуацію та конструювати свої дії.
Змістом взаємодії між людьми є певна і специфічна для соціальної структури суспільства сукупність економічних, Правових, політичних відносин, які реалізуються у спілкуванні.
У спілкуванні проявляються такі основні його функції:
інформативно-комунікативна — з нею пов'язані усі процеси, які охоплюють сутність таких складників спілкування, як передача-прийом інформації та відповідна реакція на неї.
регулятивно-комунікативна — відбувається процес коригування поведінки, коли людина може вплинути на мотиви, мету спілкування, програму дій, прийняття рішень.
афективно-комунікативна — відбувається взаєморегуляція та взаємокорекція поведінки, здійснюється своєрідний контроль над усією сферою діяльності партнера. Тут можуть реалізуватися можливості навіювання, наслідування, вживаються усі можливі засоби переконання.
Бар’єри у спілкуванні
Щодо труднощів, які виникають у спілкуванні (причини утрудненого спілкування), то їх класифікують таким чином:
• об'єктивні, породжені реальною взаємодією, та суб'єктивні, що стосуються різних аспектів функціонування особистості чи групи;
• первинні, тобто природні умови життя групи, та вторинні, породжені різними психогенними й соціогенними впливами;
• усвідомлювані, реально присутні в ситуації спілкування і неусвідомлювані, ті, що суб'єктивно не переживаються особистістю і групою;
• ситуативні й стійкі;
• міжкультурні й культурно-специфічні;
• загальновікові й гендерні, статеві;
• індивідуально-психологічні, особистісні, соціально-психологічні;
• когнітивно-емоційні, мотиваційні та інструментальні (навички спілкування, норми, правила етикету, ритуали тощо);
• компоненти структури спілкування (соціально-перцептивні, комунікативні, інтерактивні);
• вербальні й невербальні.