Главная | Обратная связь Пуск синхронного двигуна ⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 4 При вмиканні двигуна механічна інерція ротора велика і обертаючий момент на валу практично дорівнює нулеві. Тому для пуску треба розкрутити вал двигуна до швидкості, близької до синхронної. Складний пуск значною мірою обмежує використання синх­ронного двигуна. Рис. 6 Рис.7 Для пуску синхронного двигуна укладають короткозамкнену обмотку («біляче колесо») у полюсах ротора (рис. 6). Стержні обмотки з'єднуються кільцями. При пускові обмотка збудження зами­кається на пусковий опір, як наведено на рис.7. Після увімкнення обмотки статора в мережу створюється обертове магнітне поле, що інду­кує струм у «білячому колесі» й утворює асинхронний пусковий мо­мент. Щоб збільшити пусковий момент, іноді використовують клітину з глибоким пазом або подвійну «білячу клітину». Це підвищує пусковий момент до 0,8 . 1,0 Мн. Коли ковзання сягне приблизно до 5%, обмотка збудження відмикається від опору та вмикається на джерело постійно­го струму. Якщо обмотку збудження на час пуску залишити розімкненою, то велика ЕРС, що індукується у ній, призведе до пробивання ізо­ляції. Після асинхронного розгону ротора та вмикання обмотки збудження виникає синхронний обертаючий момент. Дія цього момен­ту переводить двигун у режим синхронної роботи. Потужні синхронні двигуни пускають при зниженій напрузі на статорній обмотці.

62. Електричні машини широко застосовують на електричних станці­ях, у промисловості, на транспорті, в авіації, в системах автоматич­ного регулювання та керування, у побуті. Вони перетворюють ме­ханічну енергію в електричну і, навпаки, електричну енергію в ме­ханічну.
Машина, що перетворює механічну енергію в електричну, називається генератором.
Перетворення електричної енергії в механічну здійснюється двигуном.
Будь-яку електричну машину можна використати як генератор і як двигун. Ця її властивість змінювати напрямок перетворюваної нею енергії називається оборотністю машини. Її можна також використати для перетворення електричної енергії одного роду струму (частоти, кількості фаз змінного струму, напруги постійного струму) в енергію іншого роду струму. Такі електричні машини називаються перетворювачами.
Електричні машини залежно від роду струму електроустановки, в якій вони мають працювати, поділяються на машини постій­ного і машини змінного струму. Машини змінного струму можуть бути одно та багатофазними. Найширше застосовуються трифазні синхронні та асинхронні машини, а також колекторні машини змін­ного струму, які дають змогу здійснювати економне регулювання частоти обертання в широких межах.
Принцип дії електричної машини грунтується на використанні законів електромагнітної індукції та електромагнітних сил. Якщо в магнітне поле полюсів постійних магнітів або електромагнітів помістити провідник і під дією певної сили F₁ переміщувати його перпендикулярно до магнітних ліній, то в ньому виникне елек­трорушійна сила

,

де B — магнітна індукція в місці, де пере­буває провідник;
l — активна довжина провідника (тієї його части­ни, що знаходиться в магнітному полі);
— швидкість переміщення провідника у магнітному полі.

Напрямок ЕРС, що індукується у провіднику, визнача­ється згідно з правилом правої руки.

Якщо цей провідник замкнути на приймач енергії то у замкненому колі під дією ЕРС протікатиме струм, напрямок якого збігається з напрямком ЕРС у провіднику. Внаслідок взаємодії струму в провід­нику з магнітним полем полюсів утворюється електромагнітна сила F_е, напрямок якої визначається за правилом лівої руки. Ця сила буде спрямована назустріч силі, яка переміщує провідник у магнітному по­лі. Якщо F₁ = F_e, провідник переміщуватиметься зі сталою швидкі­стю. Отже, у такій найпростішій електричній машині механічна енер­гія, що витрачається на переміщення провідника, перетворюється в електричну енергію, яка віддається опорові зовнішнього приймача енергії, тобто машина працює генератором.

Та ж найпростіша елек­трична машина може працювати і двигуном. Якщо від стороннього дже­рела електричної енергії через провідник пропустити струм, то внаслі­док взаємодії струму у провіднику з магнітним полем полюсів утворю­ється електромагнітна сила під дією якої провідник почне перемі­щуватися в магнітному полі, долаючи силу гальмування будь-якого механічного приймача енергії.

63. Електропривод – це електромеханічна система, що застосовується для приведення в рух виконавчих органів робочих машин і керування цим рухом. Він складається за електродвигунного перетворювального передавального та керуючого пристроїв.

Електродвигун ний пристій призначений для перетворення електричної енергії в механічну або навпаки і складається з одного або двох чи кількох електродвигунів.

Перетворювальний пристрій перетворює струм напругу частому тощо для передачі на електродвигун ний пристрій чи магнітні підсилювачі тиристорні та транзисторні перетворювачі електроенергії . передавальний пристрій передає механічну енергію від електродвигунного пристрою до виконавчих органів робочої машини та узгоджує вид і швидкість їх руху. Передавальний пристрій електроприводів є плоскоклинопасові, ланцюгові та зубчасті передачі, а також різноманітні за своєю конструкцією і принципом роботи з’єднувальні муфти.

Керуючий пристрій використовується для керування електродвигун ним перетворювальним і передавальним пристроям або деяким з них. До його складу входять апарати керування захисту сигналізації тощо. Сучасні електроприводи класифікують за такими основними ознаками:

1. За родом струму – електроприводи постійного струму, в яких електродвигун ними пристроями є електродвигуни постійного струму і електроприводи змінного струму. Електроприводи змінного струму де електродіигунними пристроями є асинхронні електродвигуни називаються асинхронними приводами, а в яких електродвигун ними пристроями є синхронні двигуни назив. Синхронними.

2. За призначенням – головні електроприводи що забезпечують головний рух виконавчих органів робочих машин чи допоміжні операції виробничих процесів.

3. За кількість робочих машин або кількістю виконвічих органів однієї робочої машини які проводяться в рух одним електроприводом , - групові та індивідуальні електроприводи . груповим називають електропривод який забезпечує рух виконвічих органів однієї робочої машини індивідуальним – електропривод, що забезпечує рух одного виконавчого органа робочої машини.

4. За наявністю зв’язків з іншими електроприводами незалежні режим робот яких електроприводів електрично чи механічно зв’язані між собою. При роботі взаємозв’язаних електроприводів підтримується задане співвідношення їх швидкостей, навантажень або положень виконавчих органів робочих машин.

5. Розрізняють два види взаємозв’язаних електроприводів – багатодвигунні в яких електродіигунні пристрої працюють спільно на загальний вал і електричні вали в яких забезпечується синхронне обертання двох і більше електродвигунів вали яких не мають механічного зв’язку.

6. За можливістю зміни напряму руху - реверсивні електроприводи що забезпечують рух електродвигун них пристроїв в протилежних напрямках і нереверсивні в яких електродвигунні пристрої рухаються в одному напрямку.

7. За причиною зміни параметрів – регульовані електроприводи параметри яких змінюється під впливом керуючого пристрою і нерегульовані електроприводи параметри яких змінюються і результаті збурюючих діянь.

8. За наявністю автоматизації регулювання параметрів – автоматизовані і неавтоматизовані електроприводи.

Автоматизовані електроприводи поділяються на програмною – керованою , якими керують відповідно до заданої програми і складкуючі що переміщують виконавчі органи робочих машин відповідно до заданої програми і до задавального сигналу.

9. За видом перетворювального пристрою – вентильні електроприводи перетворювальними пристроями яких є вентильні перетворювачі електроенергії системи генератор - двигун, в яких перетворювальними пристроями є електромашинні перетворювання агрегати системи магнітний підсилювач двигун де перетворювальними пристроями є електромагнітні підсилювачі каскадні електроприводи в яких потужність ковзання асинхронних двигунів за допомогою перетворювачів повертається в електричну мережу (електричні каскади ) або перетворюється в механічну і перевертається на вал двигуна (електромеханічні каскади).

Вентильні електроприводи в свою чергу поділяються на іонні напівпровідникові (тиристорні, транзисторні), системи керований випрямляч – двигун. Перетворювальними пристроями цих електроприводів відповідно є іонні вентильно напівпровідникові перетворювачі електричної енергії або регульовані перетворювачі частоти.

У сільськогосподарському виробництві найбільш поширені нерегульовані і неавтоматизовані групові та індивідуальні електроприводи змінного струму. Останнім часом для привода вентиляторів установок мікроклімату дозаторів та деяких кормоприготувальних машин застосовують регульовані і автоматизовані електроприводи.

64.