Главная | Обратная связь

Звучить мелодія і уривки з щоденника.

Звучить мелодія і уривки з щоденника.

…Не дорікайте мені, що мої думки і почуття повні вічного смутку. Що я вдію…Коли б ви могли зазирнути в моє серце…Ні, все ж таки ви нічого не збагнули. Може, в мене двоє сердець? Або дві вдачі? Чому я не така весела, як інші, чому я не маю спокою? Чому веселий потік людського життя обминає мене? Моя туга ніколи не втишиться, я страждаю, як страждають романтики…

Ведуча 1: Життя повелося вкрай жорстоко з Ольгою – з тією, яка так любила, так обожнювала те життя у найдрібніших проявах – сонячному промінні, подуві вітерця, тиші правічних гір, - воно байдужно оминуло її, прирікши на невимовні біль та розпуку.

Ведуча 2: Ольга Кобилянська була людиною зі світом тонких відчуттів та глибоких переживань, з помилками і втратами у житті, з мріями, які збувалися і не зовсім.

Ведуча 1: Ольга Кобилянська залишила три автобіографії, які, взаємодоповнюючись, створюють стислий, але цінний своєю вірогідністю життєпис авторки. Тому разом з вами ми відкриємо сторінки з її життя.

№2 Перша автобіографія (Іванна Потапчук)

!!Ведуча: ----подивитися в ноуті

№3 Друга автобіографія (Анна Лащ)

№4 Третя автобіографія (Тетяна Шніцар)

Ведуча 1: В Ольги Кобилянської були чудові подруги: Софія Окуневська та Наталія Кобринська, відносини між якими тривали роками, як зрідка бувало між жінками.

Ведуча 2: Подруги постійно допомагали одна одній у творчих пошуках, вказували на найважливіше.

№5 Ольга Кобилянська, Софія Окуневська, Наталія Кобринська (Надія Лайтарук, Тетяна Карпів, Наталія Якушина).

Ведуча 1: Завдяки повісті «Лореляй» Ольга Кобилянська як письменниця знайомиться з Лесею Українкою, яка прочитала рукопис й відтоді пильно стежила за її творчістю. І впродовж 1899 до 1913 рр. між Лесею Українкою та Ольгою Кобилянською починається листування, сповнене щирого почуття взаємної симпатії.

№6 Листування з Лесею Українкою (Михайлова Надія та Лук`янчук Юлія)

Звучить мелодія і уривки з щоденника.

…Я ніколи не була духовно нижча за оточення, але завжди була самітна, ніхто мене не розумів, ніхто не любив, бо я для них була надто розумна і надто поважна, а коли я закохалася у когось, він виявлявся боягузом, а мені таких не треба…

…Якщо я колись стану поганою і черствою, то дорікну Богові: навіщо він наділив мене гарячим серцем і прекрасною душею? Ніхто, жодна душа не відповіла ще взаємністю на мою любов…

Ведуча 1: Найбільшим коханням письменниці був Осип Маковей. Він був одним із перших редакторів і критиків її творів. Вони покохали один одного з першого погляду. Залишилися її листи до нього.

№7 Листування з Осипом Маковейем (Довган Іванна)

Звучить мелодія і уривки з щоденника.

…Я починаю любити людей, але в світі ніщо, таки ніщо не має бодай натяку на щастя, навіть на любов….

№8 Звучить пісня (у виконанні Наталії Якушиної)

Я ні в кого тебе не вкраду,

Бо украдене — лихо віщує.

Нащо знати тобі ту біду,

Від якої ніхто не врятує!

Не покличу з собою тебе,

Бо твій корінь у іншому ґрунті,

Не для мене сміються з небес

Срібні зорі в щасливому бунті,

Не вестиму тебе і в думках

Від літаючих чуттів до спокою,

Бо трима тебе сила терпка

В нетрях пам'яті міццю тривкою,

Я сама утечу з забуття,

Від убивчосолодкої миті,

Бо й у мене є інше життя,

Найдорожче од всього на світі.

Та любитиму кожний твій день,

Кожну ніч, і світанок, і вечір,

Жаль свій виповім я для людей,

Що мене порятують від втечі.

Будуть люди той жаль берегти,

Мов перлину, ні з чим незрівнянну,

І підете ви з ним у світи,

Як «Царівна» моя нездоланна,

З ран любові моєї зійде

Цвіт ромена і золото жита,

І моління душі золоте

В темні вени життя перелите.

Ведуча 1: О. Кобилянська починала свою творчість німецькою мовою, потім писала польською і українською мовами.

№9 Читання віршів німецькою та українською мовами (Матвійчук Мар`яна)