 |
|
У сфері забезпечення сфери інформаційних послуг духовним
змістом, що відповідає українським культурно-історичним традиціям, повинні вирішувати наступні задачі:
- розробка дешевих засобів комп’ютеризації, масових бібліотек,
музеїв, архівів та інших установ культури, розробка і широке
упровадження засобів електронної поліграфії у практику
книгодрукарства і масового друку.
- створення загальнодоступних баз і банків даних у сфері
гуманітаризації і соціальних наук.
- створення широкої мережі культурно-інформаційних та
інформаційно-розважальних центрів у регіонах, у великих і містах, у
тому числі і у країнах близького зарубіжжя.
- створення і розвиток україномовного сектору в Інтернеті,
технологічна підтримка сайтів культурно-інформаційних центрів.
Висновки
Національна політика розвитку інформаційного суспільства в
Україні базується на засадах: пріоритетності національно-технічного
та інноваційного розвитку держави; формування необхідних для цього
законодавчих і сприятливих економічних умов; загальнодоступної
інформаційної інфраструктури, інформаційних ресурсів та
забезпечення повсюдного доступу до телекомунікаційних послуг та
інформаційно-комунікативних технологій; сприяння збільшенню
різноманітності та кількості електронних послуг, забезпеченню
створення загальнодоступних електронних інформаційних ресурсів;
поліпшення кадрового потенціалу; посилення мотивації щодо
використання інформаційно-комунікативних технологій; широкого
впровадження інформаційно-комунікативних технологій в науку,
освіту, культуру, охорону здоров’я, охорону навколишнього
середовища.
Така політика передбачає:
1. Перехід до пріоритетного науково-технічного та інноваційного
розвитку: пріоритетність науково-технічного та інноваційного розвитку.
2. Впровадження інформаційно-комунікативних технологій в усі
сфери життєдіяльності суспільства та держави.
3. Координація та консолідація зусиль держави, бізнесу і
суспільства щодо реалізації основних засад та завдань з розвитку
інформаційного суспільства в Україні. 4. Узгодження загальнодержавних, галузевих, регіональних
програм та бізнес-проектів у сфері розвитку і використання
інформаційно-комунікаційних технорлогій.
5. Удосконалення діяльності органів державної влади,
місцевого самоврядування щодо створення елементів інформаційної
інфраструктури, зокрема при побудові корпоративно-аналітичних
систем.
6. Створення електронних інформаційних ресурсів, які повинні
використовуватися в інформаційному обміні.
7. Впровадження механізмів надання інформаційних послуг
всіма органами державної влади та місцевого самоврядування,
юридичними та фізичними особами, керівниками громадських
організацій, підприємств, установ і організацій усіх форм власності.
8. Надання державної підтримки та стимулювання
впровадження інформаційно-комунікативних технологій в освіту,
науку, бізнес, виробництво, ринок цінних паперів, біржі (товарні,
сільськогосподарські тощо).
9. Залучення до формування національної політики та
розв’язання проблем розвитку інформаційного суспільства широкого
кола фахівців із відповідних сфер (науковців, керівників, виробників,
економістів, маркетологів, соціологів, викладачів тощо) і
громадськості.
10. Створення цілісної системи законодавства з метою
підвищення ефективності розвитку інформаційного суспільства,
гармонізовану з нормами міжнародного права з питань розвитку
інформаційного суспільства, зокрема кодифікації інформаційного
законодавства.
Перспективи подальших наукових досліджень:
- формування концепції інформаційного суспільства в умовах
глобалізації;
- вивчення зарубіжного досвіду формування і розвитку
інформаційного суспільства.