 |
|
Яка різниця містобудівних заходів епох Відродження і Класицизму.
Культура епохи Відродження не була простим копіюванням античних
зразків. У всіх галузях мистецтва, у тому числі і в містобудування, майстри
епохи Відродження брали з минулого лише найхарактерніші й найнеобхідніші
риси: гуманізм, раціоналізм і т.п. Стосовно галузі містобудування це виявилося
у наданні переваги регулярній планувальній системі і прагненні до гармонізації
архітектури й міського середовища шляхом використання ордерної системи і
пропорціювання міських просторів.
В різних країнах Європи розвиток містобудування набув різних масшта-
бів. В Італії, переважно, вирішувалися окремі містобудівні ансамблі: площі, ву-
лиці. Наймасштабнішою містобудівельною акцією була реконструкція Рима.
Разом з тим, в Італії надзвичайного розвитку набула теорія містобудування.
Найвідомішими стали наукові трактати Альберті «Десять книг про зодчество»,
Палладіо «Чотири книги про архітектуру» та Віньоли «Правило п’яти ордерів
архітектури». У них розглядалися художньо-композиційні та інженерно-
конструктивні питання. Було також розроблено безліч планів «ідеальних міст»,
заснованих на центричній системі з регулярним плануванням. Проте в Італії не
було побудовано жодного міста, спроектованого на основі ідей Відродження.
Єдиною країною Європи, де велося реальне будівництво нових міст, цілком за-
снованих на принципах архітектури і містобудування Відродження, стала
Франція, яка була на той час найбільшою централізованою державою і могла
фінансувати будівництво з державного бюджету.
Період містобудування в стилі класицизму відкрив архітектурний ансамбль Королівської площі (площа Вогезов), створений Клодом Шантийоном. Цей ансамбль служила яскравим зразком нової організації міського простору, основою якого стала абсолютно прямокутна і замкнута площа. По її периметрі були вибудовані схожі один на одного будинку, що розмикаються на вулицю тільки з одного кута. Дві інші вулиці з'єднувалися з площею за допомогою аркад. Незабаром площі такого типу стали з'являтися й в інших містах світу. Самими цікавими з них вважаються площі Святого Марка у Венеції і Майор у Мадриді.Творцем першого французького універсального «палацу-парку-міста» був Жак Лемерсье (.1585-1654 роки), що побудував ансамбль Ришелье в 1627 році (до наших днів не зберігся)Планування ансамблю засноване на принципі перетинання двох головних осей під прямим кутом. Одна з них збігалася з головною вулицею й алеєю, що з'єднують місто з площею, розташованої перед палацом; друга була головною віссю палацу і парку. Будинок палацу Ришелье було поділено на головний корпус і флігелі. Останні, у свою чергу, утворювали перед фасадом палацу великий і замкнутий двір з парадним в'їздом. Головний будинок оточував глибокий рів з водою, як у середньовічних замках. Внутрішнє планування й оздоблення кімнат сильно нагадували інтер'єри Люксембурзького палацу. Парк був розбитий по строго регулярній системі пересічних під прямим чи кутом розбіжних з одного центра алей.Місто Ришелье, прямокутний у плані, архітектор розташував небагато осторонь від палацу й оточив стіною і ровом. Вулиці і квартали також підкорялися строгому плануванню на відміну від середньовічних, що нагадують стихійні забудови.У цілому архітектурний ансамбль Ришелье на тлі деяких недоліків втілив у собі новий тип досить складної і строгої просторової конструкції, що одержала подальший розвиток у період розквіту класицизму.
Англія) Великий внесок вніс Адамі й у містобудування. Він разом а своїми братами (які теж були архітекторами) розробив приеми облаштованості вулиць, площ і цілих кварталів, в основі яких лежав єдиний архітектурний ансамбль
. Наприкінці XVIII століття з'явилися перші містобудівні комплекси в стилі класицизму. Так, наприклад, у 1780 і 1781 роках почалося будівництво міст-фортець Терезії і Йозефов. Деякі з елементів зміцнень були виконані в стилі бароко, але внутрішній простір — цілком у дусі класицизму. Основою проекту обох міст стала регулярна прямокутна мережа вулиць з однаковими рівнем міського комфорту будинків і висотою забудови.
У стилі класицизму будувалися і міста-курорти, у плани яких обов'язково включалися зелені зони. Так, наприклад, Франтиш-кові Лазни'(1793 рік) розташовані у великому природному парку. Курортні будівлі містять у собі архітектурні колонади, павільйони з джерелами лікувальної води.