 |
|
Аналіз містобудівного розвитку Києва
Планувальна модель розвитку Києва у довгостроковій перспективі розглядається як
відкрита містобудівна система – м. Київ та приміські території (Київська агломерація).
Згідно з цією моделлю очікується агломераційний розвиток системи із
забезпеченням транспортно-планувальних зв’язків між зонами прикладання праці,
сельбищними територіями, громадськими центрами та рекреаційними зонами. Основним
центром системи є м. Київ, а підцентри системи формуються на базі міст – районних
центрів.
На територіях просторового впливу м. Києва формуються урбаністичні ареали, які
розвиваються вздовж транспортно-планувальних напрямків у системі міжнародних
транспортних коридорів на Ковель-Варшаву, Харків-Луганськ, Бориспіль-Чернігів-
Москву, Одесу-Стамбул.
Насамперед удосконалюється сформована планувальна структура міста, яка
забезпечить стійкість та гнучкість основних планувальних рішень незалежно від
коньюктурних впливів, пов’язаних, перш за все, з важко передбачуваними
загальними масштабами та пропорціями капітальних вкладень в розвиток
міського народногосподарського комплексу та окремі його галузі на довгостроковий
період.
Планувальна структура міста складається з планувальних зон і передбачає
збалансованість природних і озеленених територій, об’єктів транспортної та інженерної
інфраструктури і забудованих сельбищних і виробничих територій, зокрема:
- збільшення площі озеленених територій загального користування,
- збільшення площі магістральної вуличної мережі, транспортної та інженерної
інфраструктури;
- формування системи громадських просторів міста для відпочинку, оздоровлення,
спілкування, проведення громадських святкових, культурних, ділових, спортивних
заходів (вул. Хрещатик, майдан Незалежності, Європейська площа, Контрактова площа,
Андріївський Узвіз, Пейзажна алея, Оболонська набережна, загальноміський
громадсько-рекреаційний центр, що формується в поймі Дніпра, на Дніпровських
островах та прибережних озеленених смугах «Дніпровська перлина», «Культурна
долина» на території Мистецького арсеналу, нові центри ділової і культурної
активності).
Функціонально-планувальна структура формується з урахуванням спадкоємності
планувальної моделі території, визначеної за попередніми генеральними планами
розвитку м. Києва, відкритості Київської системи розселення місто – приміська зона для
забезпечення щоденних транспортних поїздок по трудових, культурно-побутових та
рекреаційних цілях.
В структурі міста передбачається шість планувальних зон. На правому березі
формуються Центральна, Південна, Західна, Північна, на лівому – Північна лівобережна
та Східна. Планувальні зони являють собою стійкі у часі і просторі функціонально-
планувальні утворення, на характер просторової організації, межі та параметри їх
формування вплинули також ландшафтні та комунікаційні умови: заплава Дніпра,
глибокі балки, яри, озеленені території, залізниці, лінії високовольтних електропередач,
зони промоб’єктів та ін.
Для планомірного розвитку всіх функціональних зон міста та удосконалення
планувальної структури передбачаються наступні заходи:
- в правобережній частині міста продовжується перетворення радіальної структури,
що склалася історично, в радіально напівкільцеву. Особливе значення повинні отримати
внутрішньоміські напівкільцеві зв’язки, що виходять на водно-зелений діаметр та до
мостів через Дніпро;
- по мірі зведення нових мостів зв’язки лівого берегу з правим в майбутньому
трансформуються в систему, побудовану на поєднанні взаємно перпендикулярних
напрямків – зовнішніх, направлених до Дніпра (до мостів, що розташовані з кроком 2,5-
3 км) та внутрішніх меридіональних, що йдуть паралельно річці;
- радіально-напівкільцева планувальна система правобережної частини міста
органічно пов’язується з лінійною прямокутною системою, що розвивається вздовж
лівого берега Дніпра;
- вздовж радіальних транспортно-комунікаційних коридорів правобережжя
формуються основні елементи планувальної макроструктури міста. Її основу складають
комплексні сельбищно-виробничі планувальні зони з населенням близько 500 тис. чол.,
збалансовані по всім показниках щодо розселення і трудового тяжіння, розвитку системи
громадського обслуговування і рекреації;
- до складу кожної планувальної зони входять існуюча чи проектна зона ділової
активності, промислові зони, створені на основі промислових і комунально-складських
районів і вузлів, сельбищна і рекреаційна зони, а також елементи загальноміського
центра. При цьому, біля кожного напрямку зовнішніх зв’язків формується відповідний
сектор міської території, формування та розвиток якого передбачається в органічному
взаємозв’язку з прилеглими секторами приміської зони;
- на наступних рівнях передбачається здійснювати планувальний поділ території з
уточненням призначення складових її функціональних зон;
- сельбищні територій поділяються на планувальні райони, житлові райони,
мікрорайони і групи кварталів. Промислові і комунально-складські території – на
промислові і комунально-складські райони і вузли, групи промислових і комунальних
підприємств, складів та баз. Рекреаційні території поділяються на рекреаційні райони,
групи рекреаційних закладів.
Функціонально-планувальній ієрархії відповідає також організаційна побудова
системи громадських центрів, центрів планувальних зон і районів, центрів житлових і
промислових районів, а також мікрорайонних центрів обслуговування.
На правобережжі продовжується формування чотирьох планувальних зон.
У центральній (першій) планувальній зоні передбачається:
- розвиток зон для розміщення об'єктів загальнодержавного-
адміністративно-політичного центру України зі збереженням і розвитком туристичної,
готельно-житлової, культурно-мистецької функцій у Печерському районі;
- розвиток зон історичного, реміснично-культурного, виставково-
торговельного призначення, інфраструктури туризму, освітніх, культурних, виставково-
музейних функцій, розміщення представництв міжнародних організацій, фінансових
компаній і банків, туристичного річкового порту, збереження житлово-офісної забудови
й об'єктів соціальної сфери у Подільському районі; торгово-розважальних, фінансово-банківських, туристично-готельних об'єктів,
збереження житлової й частково виробничої функцій, здійснюється реконструкція
застарілого житлового фонду переважно у Шевченківському районі.
У південній правобережній (другій) планувальній зоні розвиваються комплексні
адміністративно-ділові, житлові, науково-виробничі, рекреаційні планувальний
утворення, з формуванням центрів охорони здоров'я, культури й спорту, переважно у
Голосіївському районі.
У західній правобережній (третій) планувальній зоні передбачається:
- розвиток науково-виробничої, медичної, житлової, соціально-обслуговуючої
функцій (переважно у Святошинському районі);
- розвиток інфраструктури аеропорту «Жуляни», офісно-ділової, науково-
виробничої, медичної, житлової функцій у Солом’янському районі.
У північній правобережній (четвертій) планувальній зоні – завершення формування
системи районних центрів, розвиток рекреаційно-оздоровчої, науково-виробничої,
культурно-освітньої, торгівельно-розважальної функцій, громадсько-офісних центрів,
нове будівництво багатоповерхових житлових комплексів у Оболонському та
Подільському районах.
На лівобережжі продовжується формування двох планувальних зон з виділенням
центральної зони лівобережного загальноміського центру в районі ст. м. «Лівобережна».
У центральній зоні лівобережжя передбачається розвиток функцій загальноміського
центру, туристично-рекреаційної, банково-фінансової, адміністративно-ділової,
фізкультурно-спортивної, культурної, освітньої і житлової функцій у Дніпровському районі.
У північній лівобережній (п’ятій) планувальній зоні – розвиток офісно-ділових,
банківсько-фінансових, науково-виробничих, рекреаційно-розважальних, спортивно-
оздоровчих, медичних та житлово-соціальних функцій, переважно у Деснянському та
частині Дніпровського районів.
У східній південній (шостій) планувальній зоні – розвиток зон для розміщення
об’єктів транспортно-виробничої, науково-виробничої, офісно-ділової, готельно-
виставкової, торгівельно-розважальної, фізкультурно-оздоровчої, культурно-освітньої,
житлової функцій у Дарницькому районі.
Одночасно з удосконаленням планувальної структури міста поліпшується
архітектурно-просторова композиція забудови.
Архітектурно-просторову композицію забудови міста Києваформують:
- морфологічна структура території та природний ландшафт, рельєф та силует міста;
- долина Дніпра, Десни та їх притоків; Дніпровські пагорби із існуючою
різноповерховою забудовою;
- пам’ятки історико-культурної спадщини та історична забудова центральної частини
міста;
- радіально-кільцева транспортно-планувальна структура та сформований масштаб
кварталів історичної частини міста та житлових масивів на правобережжі та лівобережжі;
- гармонійне поєднання історичних і сучасних комплексів забудови міста;
- ансамблі забудови міських магістралей, площ, пішохідних громадських просторів;
- акцентовані загальноміські та районні громадські центри біля станцій метрополітену
та пересадочних комплексів, основних транспортних магістралей.
Висотність забудови визначається з урахуванням природного рельєфу, поверховості
існуючої забудови, домінуючої ролі першої правобережної гряди Київських пагорбів та
визначних пам’яток культурної спадщини – Києво-Печерської Лаври, Софії Київської,
Андріївської Церкви та інших.
Для поліпшення архітектурно-просторової композиції міста передбачається:
- збереження домінуючого значення у композиції міста історичної забудови
центральної частини Києва, традиційного характеру забудови та ландшафт в історичних
ареалах, ансамблю вул. Хрещатик, Володимирської та інших історичних улиць;
- застосування архітектурно-композиційних прийомів з урахуванням характеру
існуючої забудови, природно-ландшафтних факторів у формуванні панорам забудови
лівого та правого берегів р. Дніпра і багатопланового силуету правобережної частини міста;
- виявлення планувальних осей транспортно-планувального каркасу міста із
створенням містобудівних ансамблів головних магістралей та площ, підкреслення
ландшафтних акцентів (долин, пагорбів, терас, прибережних смуг, тощо);
З метою збереження традиційного характеру історичної забудови, створення
просторових домінант периферійних територій Правобережжя та Лівобережжя для
будівництва висотних будинків і комплексів визначаються окремі території, зокрема на
в’їзних магістралях по просп. М. Бажана та Харківського шосе (Харківський), біля
ст. м. «Лісова» і вул. Кіото (Чернігівський), на перетині просп. Палладіна та
просп. Перемоги (Житомирський, по просп. Академіка Глушкова та Кільцевої дороги
(Одеський). на перетині Столичного шосе та вул. Заболотного (Дніпропетровський).
Висотні комплекси також можуть створюватися на перетині транспортних
магістралей за межами центральної частини міста, зокрема:
- на правобережжі в районі Либідської та Московської площ, вул. М. Амосова, на
Петрівці, перетині просп. Перемоги та Повітрофлотського шосе;
- на лівобережжі в районах Дніпровської набережної та промрайону «Позняки»,
просп. Ватутіна, Троєщинського ринку та вул. Електротехнічної, Лівобережного центру.
Містобудівні висотні комплекси у визначених місцях формуватимуть силуетні
орієнтири планувальних районів та ядра підцентрів міського та районного значення,
будуть основними елементами архітектурно-просторової композиції міста. Висотні
комплекси повинні проектуватись на конкурсних засадах за спеціальним порядком, що
встановлюється центральним спеціальним уповноваженим органом у сфері будівництва.
Розміщення нових висотних будівель, які можуть порушити домінантну роль
національних пам’яток культурної спадщини в історичному центрі м. Києва та
історичних ареалах забороняється.
14. Порівняйте планувальну схему Чикаго і Філадельфії.
Річка Чикаго двома своїми рукавами ділить місто на три частини - Північну, Західну і Південну. Всі вулиці позначаються номерами і вказівкою сторони світу. Дві вихідні лінії, від яких номеруются вулиці і будинки, - Стейт-стріт, що йде з півночі на південь, і Медісон-стріт, що тягнеться із заходу на схід. Історичний центр міста - Луп («петля») - отримав назву від оперізує його надземної залізниці. У ньому знаходяться адміністративні установи, Торговий центр (найбільше торговельну будівлю в світі), Публічна бібліотека, зали Чиказького симфонічного оркестру та Міський опери. Основні фінансові установи зосереджені на ЛаСаль-стріт. Північна сторона впирається в узбережжі оз. Мічиган; частина Мічиган-авеню займає «Чудова миля» («магазинний рай» міста), де височіє Триб'юн Тауер (штаб-квартира головних чиказьких газет). Більшу частину південного боку займають небагаті робочі квартали; це основне місце поселення афро-американців. Тут знаходяться Чиказькі скотобійні і величезні металургійні підприємства. Однак головним індустріальним районом міста є Західна сторона; її населяють різні етнічні громади, які живуть відносно компактно і замкнуто.
Філадельфія - перше місто, побудований по єдиному архітектурному плану, істотна роль в якому належала ідеї збереження зеленого лісового масиву навколо. «Місто, що потопає в зелені» - це свою якість Філадельфія зберегла до наших днів. Достатньо трохи відхилитися від центру, і ви тут же потрапляєте в тінисті алеї з вишикувалися уздовж них цегляними колоніальними особняками. А ідилічний спокій Фермонтского парку, прилеглого до музею Образотворчих мистецтв, змусить вас начисто забути про те, що Філадельфія - одне з найбільших міст Америки.
15. Порівняйте планувальну схему Вашингтона і Нью-Йорка.
Вашингтон забудовувався відповідно до плану.,на відміну від Нью – Йорку.Основним творцем архітектурного вигляду міста став П'єр Ланфан, архітектор французького походження, інженер і містобудівник Будинки передбачалося побудувати в бароковому стилі, а вулиці об'єднувати у вигляді прямокутників, щоб забезпечити місця для відкритого простору і озеленення. План архітектора також припускав велику озеленену вулицю довжиною приблизно в одну милю і шириною близько 120 метрів. Ця вулиця існує зараз під назвою Національної алеї.
Місто поділене на чотири нерівних сектора: північно-західний (NW), північно-східний (NE), південно-східний (SE) і південно-західний (SW). Лінії перетину цих секторів сходяться на Капітолії.[60] Усі дорожні знаки в місті включають в записі скорочення сектора, щоб вказати на місце розташування об'єкта. Переважну більшість вулиць міста перетинають проспекти (авеню). Авеню, як правило, носять назву того чи іншого штату країни. Деякі вашингтонські вулиці особливо примітні, наприклад, Пенсильванія-Авеню, що поєднує Білий дім з Капітолієм, а на Массачусетс-авеню розташовані 59 посольств, через це вулицю іноді жартівливо називають «Посольський ряд».[61]
Нью-Йорк — місто порівняно молоде, його планування не обтяжене багатовіковими нашаруваннями історичних та архітектурних епох. Перші два століття його історії залишили свій слід лише на південному краї Мангеттена, приблизно на площі, що відповідає нинішньому Фінансовому округу . Подальша забудова міста складалася спочатку нерегулярно. Містобудівного плану в сучасному розумінні не існувало. Район Грінвіч-Віллидж почав забудовуватися в західно-східному напрямку. 1811 року двопалатний законодавчий орган штату Нью-Йорк прийняв «Комісійний» план забудови та продажу землі на території штату від сучасної 14-ї стріт до північного краю Мангеттена.
План передбачав суворо ортогональну орієнтацію вулиць по всій незабудованій території острова. Таким чином, місто не отримувало одного яскраво вираженого центру. Хоча план піддавався критиці за монотонність, подальший розвиток містобудування підтвердив його правильність: автомобільний рух по рівномірно розподіленим вулицях значно менш схильний до дорожніх заторів, ніж у старих європейських містах радіально-кільцевої структури.
Все місто виявилося розбитим на квартали площею близько 2 га. Планувалося створити 16 поздовжніх авеню і 155 поперечних вулиць.
16. Порівняйте планувальну схему Вашингтону та Філадельфії.
Філадельфія - перше місто, побудований по єдиному архітектурному плану, істотна роль в якому належала ідеї збереження зеленого лісового масиву навколо. «Місто, що потопає в зелені» - це свою якість Філадельфія зберегла до наших днів. Достатньо трохи відхилитися від центру, і ви тут же потрапляєте в тінисті алеї з вишикувалися уздовж них цегляними колоніальними особняками. А ідилічний спокій Фермонтского парку, прилеглого до музею Образотворчих мистецтв, змусить вас начисто забути про те, що Філадельфія - одне з найбільших міст Америки.
Вашингтон забудовувався відповідно до плану.,на відміну від Нью – Йорку.Основним творцем архітектурного вигляду міста став П'єр Ланфан, архітектор французького походження, інженер і містобудівник Будинки передбачалося побудувати в бароковому стилі, а вулиці об'єднувати у вигляді прямокутників, щоб забезпечити місця для відкритого простору і озеленення. План архітектора також припускав велику озеленену вулицю довжиною приблизно в одну милю і шириною близько 120 метрів. Ця вулиця існує зараз під назвою Національної алеї.
Місто поділене на чотири нерівних сектора: північно-західний (NW), північно-східний (NE), південно-східний (SE) і південно-західний (SW). Лінії перетину цих секторів сходяться на Капітолії.[60] Усі дорожні знаки в місті включають в записі скорочення сектора, щоб вказати на місце розташування об'єкта. Переважну більшість вулиць міста перетинають проспекти (авеню). Авеню, як правило, носять назву того чи іншого штату країни. Деякі вашингтонські вулиці особливо примітні, наприклад, Пенсильванія-Авеню, що поєднує Білий дім з Капітолієм, а на Массачусетс-авеню розташовані 59 посольств, через це вулицю іноді жартівливо називають «Посольський ряд».
17. Порівняйте планувальну схему ідеального міста Ле Корбюзьє та промислового міста Т. Гарньє.
В області містобудування Ле Корбюзье висував утопічно-радикальні ідеї «вертикального міста-саду» або «променистого міста» з башнеобразними місткими будівлями й більшими парковими просторами між ними, із чітким поділом транспортних, житлових і промислово-ділових зон (план «сучасного міста на 3 мільйони жителів», 1922; проекти для Буенос-Айреса, Алжиру, Антверпена й ін.) У рекордно короткий термін був побудований селище для робітників у Пессаке під Бордоіль (сад^-сад-місто-сад з 51 будинку), задуманий в 1925 р. Свої містобудівні задуми архітектор реалізував у Чандигархе в Індії (1950—57). У пізніх будівлях Ле Корбюзье підсилився образний початок, функціональне рішення сполучалося з потужною драматичною експресією форм (капела Нотр-дам-дю-о в Роншане, 1950-53; будівля Верховного суду в Чандигархе, 1950-55; павільйон фірми «Филипс» на Всесвітній виставці в Брюсселі, 1958; домініканський монастир Ла-Турет біля Ліона, 1959).
Ле Корбюзье передбачив у своїй творчості найбільш раціональні форми архітектури майбутнього.
Вважається, що Гарньє був предтечею школи французьких архітекторів XX століття. У 1901, після всебічного вивчення соціологічних та архітектурних проблем, він почав формулювати ретельно виважені рішення для проблем, пов'язаних з планами розвитку міст. Його ключова ідея - поділ міських просторів шляхом містобудівного зонування, тобто поділу площ на 4 категорії: рекреаційно-житлові, промислові, робочі та транспортні.
Основний працю Гарньє - Une cité industrielle, опублікований в 1918. У ньому Гарньє розробив план якогось ідеального міста, який частково був реалізований в Ліоні. Але в цілому Une cité industrielle був сприйнятий при його житті як утопія. Зокрема, за цим планом загальноосвітні та професійні школи розміщувати поблизу промислових підприємств, для того, щоб спростити населенню здобуття освіти. Там не було місця для церков і будівель правоохоронних органів, тому що передбачалося, що людина здатна впоратися з управлінням своїми силами. Великий вплив на цей план справила творчість Еміля Золя.
У наступні десятиліття ідея функціонального зонування була прийнята членами CIAM і зробила винятковий вплив на будівництво таких міст, як Бразиліа.
У Ліоні мається Міський музей Тоні Гарньє на вул. Серпольер, 4 .
18. Порівняйте планувальну схему міста-саду Е.Говарда та промислового міста Т. Гарньє.
Індустріальне місто - концепція, розроблена французьким містобудівником Тоні Гарньє (1869-1948 рр..). Гарньє не вважав, що структуру міста визначають транспортні лінії. Він не опирався, як Говард, і на проблему зростання міст та їх забруднення промисловими підприємствами. Структура міста, по Гарньє, повинна відповідати перш за все соціальним і технічному прогресу.
У 1917 р. він опублікував велику працю під назвою "Індустріальний місто". Подібно місту-саду Говарда місто Гарньє був розрахований на 35 тис. чоловік. Це невелике місто був пов'язаний з промисловим комплексом, що включав залізні рудники, доменні печі, ковальські та прокатні цехи, суднобудівний, автомобільний і авіаційний заводи, завод з виробництва сільськогосподарських машин, багато допоміжні об'єкти. У проекті індустріального міста була використана з'явилася в кінці дев'ятнадцятого в. ідея гідроелектростанції.
Проект індустріального міста Т. Гарньє (1917 р.): Гідроелектростанція, ткацькі фабрики, рудники, металургійні заводи, автомобільний завод і т.д.; завод вогнетривких матеріалів; полігон випробувань автомобілів; оброблення відходів; бійні, товарна станція металургійних заводів; пасажирська станція, старе місто, головний залізничний вокзал, житлові райони; загальноміський центр, початкові школи, професійні училища, лікарні і санаторії, будинки громадського призначення та парк; кладовищі
Архітектор Т. Гарньє (1867-1948) вперше запропонував жорстке функціональне зонування міста на прикладі ідеального "індустріального міста» біля Ліона (на 35 тис. Жителів) і вперше як архітектор застосував санітарно-захисну зону між промисловою і житловою забудовою. Під його впливом Л. Гільберзаймер (1885-1967 в книзі "Нове місто" (Чикаго, 1944) запропонував розміщувати заводи поза містом.
У цей період, формується принцип санітарно-захисної зони між промисловою і житловою забудовою (Т. Гарньє), в генплані з'являється розділ «Оздоровлення повітряного середовища", виникають нові напрямки екології: урбоекологія, архітектурна та промислова екологія.
планувальна схему міста-саду Е.Говарда
Планувальна схема міста-саду мислилася у вигляді кола, який оточував сільськогосподарський зелений пояс. Селитися в ньому дозволялося лише фермерам, кількість яких теж лімітувалося (2-2,5 тисячі жителів). Співвідношення між міською і сільською територіями встановлювалося в розмірах 1: 2. Виходячи з строго обмеженою цифри міського населення і екстенсивної щільності забудови будинками котеджного типу (один-два поверхи), Говард визначив розміри міста-саду, які не перевищували 2 км в діаметрі. Крім зовнішнього зеленого поясу в місті-садку малися центральний сквер і широке кільце бульварів зі спортивними майданчиками та школами, індивідуальні палісадники, городи і алеї вздовж радіальних вулиць. Все це перетворювало задумані Говардом міста-сади в квітучі гаї, в яких людина користувалася б усіма благами майстерно культивованої природи [14].
19. Порівняйте планувальну схему ідеального міста Ле Корбюзьє та міста-саду Е.Говарда.
(станція і зелений пояс- не до того) Починаємо, ле Корбюзьє....
