 |
|
Постмодерністьські тенденції у сучасній українській архітектурі
Як цілком певний напрям постмодернізм в архітектурі складається до середини 70-х рр. Ч.Дженкс у книзі «Мова архітектури постмодернізму» (1977) називає точної дати змести авангарду в архітектурі: 15 червня 1972 р. Цього дня в Сент-Луїсі, штат Міссурі, було підірвано кварталПрютт-Айгоу, але він, можливо, був справжнім втіленням ідей сучасного містобудування. Квартал було побудовано точному відповідність до трьома фундаментальними цінностями Ле Корбюзьє: сонце, зелень і. Він складалася з упорядкованих висотних будинків, мав підвісні дороги для пішоходів, являв з себе зразок стерильною чистоти і порядку раціональності, одержав нагороди Американського інституту архітекторів. Однак із плином часу квартал поступово приходив в повне запустіння, дедалі більше ставали місцем скупчення антисоціальних елементів, з джерелом соціальних конфліктам та злочинності, що наприкінці кінців призвело до сумної розв'язки.
Інші автори називають інші дати виникнення постмодернізму в архітектурі. Так, французький архітектор і дослідник Ж.Бельмон пов'язує смерть авангарду та поява постмодерністського течії з що почався в 1973 р. енергетичним і далі економічну кризу.
Розглядаючи особливості постмодернізму в архітектурі,Дженкс виділяє сім основних його чорт. Перша їх пов'язані з ставленням до історії та минулому, і навіть сьогодення і майбутньому.
Авангард, як відомо, виступив із рішучим запереченням попередньої історії держави та всього минулого. Постмодернізм займає зовсім інші позиції стосовно поваги минулому і майбутньому. Він цілком реабілітує пам'ятати історію та минуле, часто висловлює почуття гострої ностальгії з минулого.
Наново відкриваючи пам'ятати історію та культуру минулого, постмодернізм відгукнувся про природні та зрозумілі бажання широкого людського загалу відновити свої власні корені і возз'єднатися зі своїми минулої історією, чого модернізм й аванґард наполегливо хотіли їх позбавити.
Друга риса архітектури постмодернізму продовжує і конкретизує першу.Дженкс її кваліфікує як «відвертий ретроспективність». Її можна також ознайомитися з'ясувати, як традиціоналізм. У цьому сенсіпоставангард то, можливо визначений стиль ретро.
Постмодернізм як реабілітує традицію і старі стилі, а й широко їх використовують у свою практику, включаючи те, що зазвичай належить до академізму.
Третя особливість постмодернізму до стосунків архітектури з довкіллям. Вона також пов'язані з традицією, але в широкому значенні - соціально-культурному, національному,природно-климатическом тощо. Йдеться передусім ставлення до природі. Постмодернізм й тут іде у протилежному напрямі. Він цурається принципу автономії й наполягає обліку багатьох умов, надає велику важливість почуттю конкретного місця. Архітектурне спорудження має органічно вписатися у навколишній ландшафт. Для цього дехто з учасників постмодерністського руху вдаються навіть доис користування відтінків кольору землі, де будується будинок.
Наступна - четверта риса - постмодернізму є продовженням та розвитком попередньої.Дженкс визначає її якконтекстуализм, до складу якого у собіад-хокизм («пеклохок» - стосовно цьому) і містобудівна підхід.
П'ята риса - постмодернізм відкидає принцип автономії, відновлюючи принцип барочноїсвязности і цілісності. Замість ізольованих будівель на вільних просторах він би наново відкриває міську тканину, а із нею саме місто, який об'єднується навколо своїх пам'ятників історії й має й певні межі у просторі.Орнамент стає засобом нової архітектурної композиції. Як за проектуванні окремого вдома, і району, або всього міста необхідно враховувати традиції, смаки й думки жителів.
Шоста риса - в постмодернізмі проблеми простору найчастіше долаються на кшталт бароко таманьеризма. Вона має глибоке коріння у традиції, історично забарвлене. У ньому немає чіткоїразграниченности, простоти й прозорості. Воно постає звивистим і мудрим, щільний, багатих і наповненим, таємничим і ірраціональним. Постмодерністи надають простору значно більше значення, ніж їх безпосередні попередники.
Нарешті, остання важливо постмодернізму в архітектурі стосується його еклектизму. Ця риса є своєрідним результатом і логічним наслідком попередніх. Вона з передусім прагненнямпоставангарда практично втілити подвійне кодування, з'єднати смаки й художні цінності простого люду з професіональною мовою архітектора. У постмодернізмі, зазначаєДженкс, співіснують два коду: «по-перше, популярний, традиційний, повільно змінюваний, подібно розмовної мови, багатий кліше і має коріння у повсякденного життя, і, по-друге, сучасний, повний неологізмів іоткликающийся на зміни в технології, мистецтві та моді, як і й аванґард архітектури».