 |
|
Кобзарство як феномен народної музики. Видатні кобзарі.
Українське кобзарство – це унікальне явище світової культури. Колись скрізь можна було побачити цих вуличних співців – кобзарів, які побуджували свідомість і глибоко національні почуття українців, дивовижним звучанням інструментів, патріотичними та поетичними піснями.
В буремний період козаччини кобзарі та бандуристи своїми творами закликали український народ на захист Батьківщини. З часом пішли у забуття традиції та звичаї мандрівних кобзарів, майже повністю змінився і репертуар.
Прототипами кобзарів вважають співців-гудців княжої доби, згадки про яких зберегли літописи. Назви «кобзар», «бандурист», «лірник» походять від музичних інструментів, якими користувалися народні музики. Найпопулярнішим інструментом була кобза. Найдавніша кобза мала три струни, але вона постійно вдосконалювалася.
Піснетворці, співаки та музиканти на території Русі-України відомі з давніх - давен. Звались вони боянами, каліками - перехожими, скоморохами.
Кобзарське мистецтво в Україні побутувало у трьох «вимірах»:
- при дворах вельмож;
- у військовому побуті козаків;
- у побуті селян і міщан.
Кобзарі та бандуристи сповіщали населення про останні події в світі. Їх сприймали як «божих людей», тому що вони не тільки вміли гарно співати та грати, але й лікували, ворожили виконували різні релігійні обряди.
Особливо популярна картина «Козак-бандурист» або, як її ще називають, «Козак Мамай». Це один з тих музикантів, котрі завжди були в запорозькому війську і нарівні з іншими билися з ворогами. Осідланий кінь, шабля, спис і бандура – ось його вірна зброя у битвах за рідну землю.
Видатним представником кобзарського мистецтва у XIX ст. був Остап Вересай. Завдяки своєму таланту Остап пробуджував у слухачів почуття поваги до своєї історії, високі естетичні та патріотичні почуття, що високо цінували Тарас Шевченко, Павло Чубинський, Пантелеймон Куліш, які пропагували творчість Вересая та опікувалися його долею.
Нові історичні та соціально – економічні умови після скасування Гетьманату та знищення Запорозької Січі і до початку XXст. поступово руйнували віковий спосіб життя кобзарів та лірників. Вони змушені були миритися з нищівними для них умовами. Дотримання жорстких нападів поклало кінець їх виконавчої практики, репертуару, стилю життя, суспільної організації та економічного статусу сліпих музик, а отже, кінець їхньої історичної ролі як носіїв культурних цінностей. Бандуристи та лірники вже не могли мандрувати вільно, добирати учнів, формувати репертуар. Все це призвело до зміни статусу кобзарів та бандуристів з мандрівних музик на концертних виконавців.
З вересня 1991 року на Сумщині вперше в Україні відкрилися кобзарські класи в загальноосвітніх школах. Учні вивчають там цікаві предмети: основи композиції, поетики і музичної грамоти, хоровий та сольний спів, гру на бандурі, сопілці та інших національних інструментах, музичний фольклор України .
Активний розвиток бандурного мистецтва відбувся з відродженням української державності: створюються кобзарські об'єднання, клуби, активізувалися виступи кобзарів та бандуристів в Україні та за її межами.
Значною подією в мистецькому житті країни було створення Київського кобзарського клубу (1992), кафедри кобзарського мистецтва Національного університету культури і мистецтв України (1996), Національної спілки кобзарів України(1996).
Терміну "кобзар" в широкому побутовому значенні включає не лише автентичних народних співців, але і придворних бандуристів, сліпих бандуристів, бандуристи які стилізують свою творчість під брендом кобзарства - кобзарі-артисти. Також до загальної категорії кобзарів можуть включати репродуктивні бандуристи які наслідують виконання та репертуар автентичних народних кобзарів. Іноді до категорії включають лірників, поетів та виконавці на оркестрових 4 струнних домр та круглих 6-7 струнних гітар які переіменували на кобз.
Короткий список найвідоміших кобзарів:
Автентичні кобзарі: Остап Вересай, Гнат Гончаренко, Михайло Кравченко з Великих Сорочинців, Петро Ткаченко, Степан Пасюга, Іван Кучугура-Кучеренко,.
Придворні бандуристи: Григорій Любисток.
Гайдамацькі кобзарі: Данило Бандурка, Грицько Кобзар, Прокіп Скряга, Михайло, Сокового зять, Василь Варченко
Лірники: Зезуля Семен
Кобзарі часів радянської влади:
- Кушнерик Федір
- Євген Мовчан
Сліпі бандуристи: Євген Адамцевич, автор «Запорозької похідної». Іван Запорожченко, Перепелюк, Володимир Максимович.
Сучасні кобзарі-артисти:
- Тарас Компаніченко
- Василь Григорович Нечепа
- Білий Дмитро Дмитрович