 |
|
Технополіси , як осередки розвитку інноваційної діяльності.
Використовуючи досвід «Силікон велі», в усьому світі стали створювати технополіси — міста передових (високих) технологій, наукових досліджень і проектно-конструкторських розробок у відповідних галузях виробництва. Структура технополісу подібна до технопарку, однак вона розташовується в межах конкретного населеного пункту, розвиток якого забезпечується через технополіс. Технополіс — це цілісний науково-виробничий комплекс, створений на базі окремого міста.
Термін «технополіс» складається з двох слів грецького походження: «техно» — майстерність, уміння, «поліс» — місто, держава. Ідея створення технополісів як компактних науково-промислових міст, де розробляються інноваційні технології і розвиваються наукомісткі галузі виробництва, зародилась ще на початку 50-х років у США. Нині ареал поширення технополісів досить масштабний— вони склалися в Західній Європі, Північній Америці і Пів-нічно-Східній Азії. За ознаками функціональної організації до них близькі технологічні парки (США, Франція, Велика Британія, Ірландія, Фінляндія, Швеція, Іспанія); наукові парки (США, Фінляндія, Данія, Нідерланди, Велика Британія, Бельгія, Японія, Тайвань); дослідницькі промислові парки (США, Велика Британія); парки-клуби і ділові комплекси (Франція); бізнес-парки (Велика Британія); інноваційні центри (Велика Британія, ФРН, Франція).
Отже, у країнах з розвиненою економікою відбувається масовий перехід до наукомістких технологій; усвідомлення обмеженості природних ресурсів зумовило пошук ресурсозберігаючих технологій при глибокій переробці сировини. Результатом цього є створення структур, здатних до синтезу науки та виробництва, розвитку індустрії інтелектуальних продуктів. Один із найефективніших підходів до розв'язання названих завдань — організація мережі технополісів.
Технополіси можуть виникати як на базі новоутворених міст, так і на базі старих, реконструйованих. Створення технополісів справляє формуючий вплив на розвиток тих регіонів, де вони розташовані. Вони сприяють:
» підвищенню інноваційної активності;
« формуванню інноваційної інфраструктури;
• прискоренню комерціалізації новацій;
• структурній перебудові виробництва;
• створенню нових робочих місць;
• удосконаленню механізмів інноваційної діяльності;
• підсиленню наукоємності розвитку промисловості;
• підвищенню професіоналізму кадрів;
• підвищенню інноваційності економіки. Розташування технополісів має відповідати таким вимогам:
* визначення регіонів, які можуть бути використані для розви
тку наукомістких виробництв;
♦ формування цілей і завдань розвитку цих виробництв, індустріального розвитку регіону;
♦ планування, спорудження і підтримка промислової зони, служби, водного забезпечення, житлових зон, доріг тощо; .
♦ розробка юридичної основи (законів), що сприяє створенню умов для фінансування комерційних підприємств та інших служб, необхідних для розвитку технополісу;
♦ всебічне державне сприяння через упровадження пільгової податкової системи; створення необхідної інфраструктури; фінансової допомоги комерційним підприємствам, що сприяють розвитку високотехнологічних галузей;
# наявність науково-дослідних інститутів, університету, яким від
водиться вирішальна роль у здійсненні, координації наукових дослі
джень і розробок та підготовці висококваліфікованих спеціалістів.
Велике значення надається такій умові розташування технополісів, як компактність території. Вона є однією з умов комфортності проживання там спеціалістів і обслуговуючого персоналу. Наприклад, дуже компактні за територією технополіси Німеччини, Бельгії, Франції.
Технополіс на Заході розглядається як науковий центр регіонального характеру, який вирішує проблеми, пов'язані з упровадженням нових технологій і як осередок міжнародного наукового співробітництва, налагодженого сервісу з інтенсивним культурним життям. У США технополіси створені більше як у половині штатів.
Інтенсивного розвитку технополіси набули в Японії, де розроблена спеціальна програма «Технополіс» (рис. 10.4) [125].
Програма «Технополіс» складається з таких основних елементів:
1) загальнонаціональних програм зі створення наукоємних галузей, принципово нових технологій;
2) програм заохочення малого дослідницького підприємництва, розвитку дрібних венчурних фірм;
3) національного плану регіонального розвитку;
4) створення загальнояпонської системи інформаційної мережі (СІМ);
5) створення міжнародних союзів у сфері науково-технічної діяльності.
Основу програми складає план побудови 19 технополісів, об'єднаних у систему традиційним «промисловим коридором» Токіо — Нагая — Осака — Кобе швидкісним транспортом (залізницею) у сукупності з єдиною інформаційною мережею, яка забезпечує вільний доступ не тільки господарським, адміністративним і навчальним структурам, а й усім індивідам до всього інтегрованого банку даних — «Джепен тек».