Чинники розвитку. Принцип психічного розвитку в діяльності.
С/в №3 «Загальні поняття про психічний розвиток» Психічний розвиток - це закономірна зміна психічних процесів у часі, що визначається в їх кількісних, якісних і Структурних перетвореннях. Ознаки психічного розвитку. 1) дискретність (стрибкоподібність, стадійність, перервність), що зумовлюється кількісними та якісними змінами; 2) незворотність змін, їх детермінованість; 3) наявність прогресивних і регресивних змін; 4) компенсаторність і пластичність змін, їх закономірність; 5) поступальна спрямованість; 6) системність пізнавальної діяльності; 7) формування комплексного ставлення до дійсності й до себе; 8) оволодіння системою різноманітних практичних і розумових дій, які забезпечують можливість продуктивної діяльності; 9) інтегрованість; 10) прагнення особистості до саморозвитку. Основні негативні стереотипи про психічний розвиток: 1) завжди прогресивний; 2) завжди є керованим і прогнозованим; 3) знаходиться під контролем організованих чинників соціального впливу. Чинники розвитку. Принцип психічного розвитку в діяльності. Розрізняють такі чинники: біологічні, соціальні, активність особистості, навчання і виховання. 1. Біологічні чинники розвитку. 1) чим більше виявлені біологічні передумови, тим значнішим буде їх вплив у рівнозначних ситуаціях; 2) у процесі подальшого розвитку вплив спадкових чинників стає дедалі більш непрямим, а результати - варіативними; 3) чим складніші новоутворення, тим більшого значення в їх розвитку набувають вроджені передумови; 4) у процесі розвитку вроджені передумови є мінливими; 5) біологічні передумови визначають народження дитини з притаманними їй людськими особливостями; 6) біологічні передумови не зумовлюють остаточного розвитку психіки, а лише її природну основу. Генна програма визначає ознаки організму з допомогою низки процесів, які можуть залежати від його хросомного апарату та від зовнішніх умов: 1) особливості будови нервової системи; 2) фізичні властивості, що є спільними для людей (прямоходіння, рука як орган пізнання тощо); 3) анатомо-фізіологічні властивості (задатки), на основі яких формуються і розвиваються людські якості. Задатки визначають тип нервової системи (темперамент), пластичність кори головного мозку, чутливість аналізаторів Центральна нервова система опосередковує можливі впливи генотипу на становлення психічних особливостей і навпаки - вплив середовища на виявлення генетичної програми розвитку. Вплив зовнішніх умов (алкоголь, нікотин, антибіотики, кисневе голодування, опромінення, недостатнє харчування, пологові травми тощо) визначає особливості розвитку організму в ембріональному періоді і може негативно вплинути на реалізацію генної програми, яка, у свою чергу, зумовлює особливості динаміки психіки. 31930-х років у радянській психології склалася стійка традиція недооцінювати значення генотипу, однак стрімке прогресування в кінці ХІХ-ХХ ст. психогенетики, зокрема використання популяційного, генеалогічного, близнюкового методів і методу прийнятих, або всиновлених, дітей, доводить протилежне: генотип є важливою домінантою психічного розвитку, який зберігає психологічні особливості попередніх поколінь у генеологічній лінії, часто є потенційною умовою мінімізації або унеможливлення необхідного навчально-виховного впливу. 2. Соціальні чинники: 1) людське середовище; . 2) людина як частина соціуму; 3) людина як частина природи. Рівневий соціальний вплив: 1) макрорівень: вплив космосу, планети, світу, держави (система освіти, національні традиції навчання і виховання); 2) мезорівень: вторинні групи (шкільне середовище); 3) мікро рівень: первинні групи, наприклад, ровесники, сім'я. 3. Активність особистості (єдність біологічного та соціального чинників) - суб'єктивна детермінанта розвитку (поведінка, спілкування, пізнання, самопізнання, потреби, мотиви, рівень самооцінки, самосвідомості). Має полярні рівні: звичайна активність... - ...творча активність. Основою активності є дія (спланована, спорадична; результативна, випадкова). 4. Навчання і виховання - вирішальні чинники психічного розвитку. Актуалізують призначення навчально-виховного процесу як життєвого пізнавального феномену. Позиція заперечення цих чинників призводить до формулювання очевидного абсурду: навіщо тоді навчати і виховувати особистість? Причини нерівномірності психічного розвитку: 1) різнопланова взаємодія чинників розвитку; 2) сенсорні дефекти, хвороби; 3) педагогічна занедбаність; 4) сімейний мікроклімат, який зумовлюється типом сім'ї, стилем її внутрішніх і зовнішніх стосунків; 5) особливості спілкування дорослих на різних вікових етапах розвитку дитини; 6) перебіг кризових і сенситивних періодів тощо; 7) ставлення дорослих і дітей до навколишньої дійсності (споживацьке, споглядальне, творче тощо); 8) національні традиції навчання і виховання; 9) ставлення дорослих до дітей (авторитарне, партнерське тощо); 10) загальний рівень суспільної психологічної культури, який сьогодні залишається досить низьким. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|