Главная | Обратная связь

Тенденції розвитку шлюбно-сімейних відносин

У сучасному суспільстві

Розглянемо ці альтернативні та нетрадиційні форми шлюбу і сім'ї докладніше, не в плані їх пропаганди, а задля того, по-перше, щоб зрозуміти їх суть та значення для життя людини, до того ці явища досить поширені у нашому суспільстві (подобається нам це чи ні). По-друге, професійна позиція психолога полягає не в тому, щоб засуджувати і вчити дорослих самостійних людей як жити, а в тому, щоб зрозуміти мотиви такого вчинку, осягнути норми й цінності людини. Тільки тоді можна шукати спільно з нею стратегії й тактики виходу з ситуації.

Самотність

Цю категорію складають люди, які ніколи не були у шлюбі, тобто існують у моноваріанті. На даний час у цілому в молодих людей установка на шлюб зберігається, але число людей, які думають інакше, зростає.

Установка молоді щодо шлюбу, породжена досвідом, винесеним із рідних сімей, ставлення до них батьків і спостережень за подружніми проблемами і конфліктами протягом усього дитинства.

Н-д: З щоденникових записів: «Вона завжди лякає мене майбутнім: «Як ти будеш жити?! Та перший же чоловік зробить з тобою, що захоче, злі люди посміються, начальство на роботі зневажатиме, чоловік просто приб'є тебе або кине, дурепу таку ...». Очевидно, що мати нав'язує доньці свої страхи.

Установки, на зразок таких, підвищують готовність молодих людей шукати альтернативні форми її устрою.

Жити одному - це історично новий феномен, який проявляється особливо у великих містах. Дедалі більше чоловіків і жінок «шлюбного віку» вирішують жити самотньо. З точки зору соціальної інфраструктури це стає можливим завдяки розвиненій мережі послуг та технічній допомозі.

Самотні люди вирішують жити в моноваріанті з різних причин, зокрема:

1.Професійне та освітнє зростання жінки, з часом різко змінює її погляди та уявлення про самоствердження, вона прагне і шукає можливості реалізуватися у професійній сфері, в області серйозних захоплень – ці установки «віддаляють» сучасну міську жінку від обтяжливих, на її думку, сімейних вуз. Крім того, отримання освіти, іноді вельми солідної, вимагає часу, при цьому жінка пропускає дітородний період. Аргументи щодо істинного призначення жінки, у цьому випадку, не спрацьовують.

2.Певна кількість жінок «шлюбного віку», у зв'язку з високою смертністю чоловіків (аварії, вбивств, військові дії тощо), неминуче залишається неодруженими, наслідком цього є відмова брати участь «у гонитві» за шлюбними партнерами чи потенційними дружинами.

3.У деяких верствах населення розповсюджена точка зору, що легше прожити одному. Одна з причин - економічна: зростання безробіття, затримка виплати зарплати, відсутність (або її недостатність) державної підтримки сім'ї, невизначеність і нестабільність майбутнього, висока криміналізація нинішньої ситуації тощо.

Дослідники встановили, що жінки переносять самотність значно легше, ніж чоловіки: освітній рівень, професійна кар'єра, психічне здоров'я, домашній побут самотніх жінок значно вище і краще, ніж у самотніх чоловіків. Разом з тим проблема самотності залишається однією з маловивчених у вітчизняній психології.

У колишні часи самотності в країні, здавалося що й не було, оскільки була стабільна щаслива (в певній мірі) радянська сім'я.

Про кількість та відносини самотніх людей (одинаків) статистика знає мало. Більшість одиноких перебувають у більш-менш тривалих сексуальних відносинах з ким-небудь. Багато формально самотніх людей проводять час з партнерами, не відмовляючись від власної квартири, не об'єднуючи майно, не організовуючи спільний побут. Це підвищує власну незалежність і позбавляє такі відносини від наслідків, нерівномірного розподілу робіт по господарству між чоловіком і жінкою. Мінімальний економічний тиск на користь збереження стосунків і та обставина, що самотні люди (як чоловіки, так і жінки) цілком здатні виконувати роботи по будинку самостійно, створюють простір для подолання патріархальних поглядів.

Слід додати, що установка на самотність, життя в моноваріанті може і не бути довічною. Помічено, що у жінок вона може змінитися в 30-35 років, у чоловіків у 40-45 років, коли робляться гарячкові спроби «знайти» партнера, супутника / супутницю життя.