 |
|
Вплив діяльності на розвиток і становлення особистості.
Діяльність — спосіб буття людини у світі, її здатність вносити в дійсність зміни.
Основними компонентами діяльності є:
1) суб'єкт з його потребами;
2) мета, відповідно до якої предмет перетворюється на об'єкт, на який спрямовано діяльність;
3) засіб реалізації мети;
4) результат діяльності.
У роки навчання школяр бере участь в ігровій, навчальній, трудовій, художній, спортивній та громадській діяльності, які забезпечують його всебічний розвиток. «Тільки та діяльність дає щастя душі, — писав К. Ушинський, — зберігаючи її гідність, яка виходить з неї самої, отже, діяльність улюблена, діяльність вільна; а тому, наскільки потрібно виховувати в душі прагнення до діяльності, настільки ж потрібно виховувати і прагнення до самостійності або свободи: один розвиток без другого, як ми бачимо, не може посуватися вперед».
Важливою умовою ефективності розвитку особистості у вищезгаданих видах діяльності є її активність, здатність до свідомої трудової та соціальної діяльності, міра цілеспрямованого, планомірного перетворення навколишнього середовища й самої себе. Активність виявляється у рухах, пізнанні навколишньої дійсності, у спілкуванні, впливі на оточення й на саму себе. Останній вид активності називають самовихованням.
Найголовнішими видами діяльності є гра, навчання і праця. Грувважають провідним видом діяльності для маленької дитини, хоча важливою вона є й для школярів, нерідко граються і дорослі. Навчанняхарактерне для школяра, але навчаються також дорослі люди. Праця— вид діяльності, яку здійснюють дорослі, але працювати можуть і школярі. Тому поділ видів діяльності за принципом, що маленькі діти граються, школярі — навчаються, а дорослі — працюють, певною мірою відносний. Можна погодитися лише з твердженням, що на кожному віковому етапі превалює певний вид діяльності.
Пізнавальна активність сприяє інтелектуальному розвитку дитини. Тому змалку слід підтримувати дитячу цікавість, відповідати на запитання дитини, розвивати в неї інтерес до знань. В. Сухомлинський з цього приводу писав: «Лінощі, недбальство, слабовілля, розпущеність у навчанні означають, що ти закладаєш корінь свого паразитичного існування»1.
Активність особистості в трудовій діяльності сприяє її фізичному й інтелектуальному розвитку, готує до майбутнього професійного самовизначення.
Активність дитини у спілкуванні дає їй змогу набути морального досвіду поведінки, визначити своє місце в колективі, вчить її підкорятися і керувати іншими.
Рушійною силою будь-якої діяльності, вияву в ній активності є потреби. Завдання педагога — відкрити вихованцям багатоманіття корисних для їх розвитку видів діяльності та спонукати до корисних справ, стримуючи від шкідливих.
47. Поняття про професію. Класифікація професій.
Професія (від лат. Profetion – оголошую своєю справою). - рід трудової діяльності, який зазвичай виступає джерелом існування та вимагає наявності певних знань, навичок і умінь, які можна отримати у відповідних профільних навчальних
закладах. Професія як трудова діяльність має певну структуру:
• цілі, уявлення про результати праці;
• заданий предмет (вихідний матеріал – ролі, ситуація, система: соціальна, знакова, художньо-естетична тощо);
• система засобів праці (відповідно до предмету);
• система професійних службових обов’язків (заданих трудових функцій);
• система прав;
• виробниче середовище, предметні та соціальні умови праці.
Мета - уявлення про кінцевий результат професійної діяльності , фіксовані в культурі у вигляді зразків відповідної роботи, їх описів, формулювання загальних та спеціальних вимог до них, а також у вигляді “живих зразків” – компетентні авторитетні спеціалісти.
Необхідно розрізняти:
- цілі професійної діяльності – об’єктивні та точно фіксовані;
- цілі спеціаліста – суб’єктивні, засвоєні на прийнятті суб’єктом професійної діяльності.
Предмет професійної діяльності – це система взаємопов’язаних ознак, властивостей речей, процесів, явищ, функцій як матеріального, так і нематеріального роду та як би протилежних по відношенню до людини – спеціаліста. Для того, щоб реалізувати власну професійну діяльність, необхідно змінити, перетворити предмет праці або створити дещо нове, раніше відсутнє. Засоби професійної діяльності – це матеріальні засоби праці та нематеріальні допоміжні (зовнішні та внутрішні функціональні) засоби трудової діяльності, за допомогою яких людина взаємодіє з предметом своєї праці у відповідності до поставленої мети, змінює та перетворює його.
1. Матеріальні засоби праці – це апаратні засоби для прийому, переробки та передачі інформації, для здійснення практичних дій.
2. Зовнішні функціональні засоби праці – це організм людини, виразні засоби його поведінки і мови.
3. Внутрішні функціональні засоби праці – це професійні знання, навички та уміння, індивідуальний стиль професійноїдіяльності, образ "Я професійне", професійна самосвідомість та професійна самооцінка.
Класифікація різних видів професійної діяльності Одною з найбільш простих та відомих схем опису професійної діяльності є “формула професій”, яку запропонував Є. А. Клімов. Виділяють наступні “ланки” (групи характеристик) професій:
Типи професій, які групують за основними предметами праці та взаємодії з цими предметами людини – суб’єкта праці:
1) людина – природа (П);
2) людина – техніка (Т);
3) людина – людина (Л);
4) людина знакова система (З);
5) людина художній образ (Х).
Класи професій, які виділяють за цілями праці: 1) гностичні, пізнавальні, оціночні (Г);
2) перетворюючі (П);
3) пошукові, творчі (Т).
Відділи професій, виділяють на підставі використання засобів діяльності:
1) ручні засоби (Р);
2) механічні (М);
3) автоматичні (А);
4) функціональні, тобто функції самої людини: зір, слух, голос, фізична сила (Ф).
Групи професій, які виділяють на підставі переважних умов праці:
1) побутовий мікроклімат (Б);
2) незвичні умови, пов’язані з ризиком для життя, з працею в екстремальних ситуаціях (Н);
3) робота на відкритому повітрі (В);
4) праця з підвищеною моральною відповідальністю (М).