Здавалка
Главная | Обратная связь

Морально-етична і операціонально-освітня підготовка



Дослідження більшості фахівців, що займаються проблемами сім'ї, вважають, що головною умовою стабільності існування сім'ї є моральний розвиток подружжя, що включає ступінь усвідомлення моральних норм. Таке твердження є очевидним, оскільки рівень розвитку моральної свідомості людини визначає її діяльність та поведінку у сфері сімейних відносин.

Практика показує, що сучасні молоді люди і «поспішають жити й пережити різні відчуття». З відвертих зізнань: «Все почалося, коли мені було років 13-14 і, як багатьом іншим дівчатам в цьому віці, страшно хотілося кохання, при тому, що все інше вже було. Мені подобалося, що сильні, красиві хлопці з непідкупною відданістю в очах звертають увагу саме на мене. Мені помічали на вулицях, підморгували з авто та дивилися вслід перехожі. Потім була перша любов. З'явилися різні кампанії, дискотеки, накачані лицарі. Почалася бурхливе, веселе життя ... »

Провідним мотивом вступу в шлюб є «любов». Однак, називаючи «любов» як мотив шлюбу, молодь вкладає в це слово різний зміст. Виділяють 3-и різні розуміння цього слова: любов як сексуальний потяг; любов як потреба бути коханим; любов як домінанта над іншим.

Приводимо їх опис.

1. Домінування статевого потягу. Гіпертрофія статевого потягу веде до утворення сексуальної домінанти, яка полонить усі життєві сили людини, перетворюючи її на раба своїх потягів. Це стає перешкодою для психічного і духовного розвитку людини. Ототожнення любові з фізіологією найчастіше відбувається з тією молоддю, яка виросла в сім'ях з несприятливими подружніми відносинами. Психологічний «механізм» сексуальної гіпертрофії є таким же, як у випадку гіпертрофії потреби в алкоголі. Такі люди не здатні до створення сім'ї, тому що в них дуже сильно виражена потреба у зміні «об'єктів» задоволення сексуальної потреби. Таку ситуацію фахівці характеризують як «серійну моногамію».

2. Потреба бути коханим. Ця потреба властива кожній людині з раннього дитинства. Проте нерідко потреба бути коханим залишається спрямованою тільки на себе. Така одностороння потреба - бути коханим і нездатність до любові є психічним захистом від почуттів підвищеної тривожності, незадоволеності, що йдуть корінням в раннє дитинство. Ця егоцентрична, невротична потреба проявляється у підвищеній вимогливості щодо любові до себе, ревнощах, недовірливості, посиленому бажанні привернути до себе увагу, образливості тощо. Підвищена потреба бути коханим і визнаним виражається у хворобливих реакціях на неуспіх, підвищеному рівні домагань, що не відповідає реальним можливостям людини. Ця нездатність до любові у поєднанні з сильною потребою бути любимим проявляється у бурхливих афектах. Такі люди в шлюбі постійно зайняті з'ясуванням відносин, а не реальними справами, яких так багато в шлюбі.

3. Здатність любити. Типи здатності «любити» різняться - від взаємного почуття до безкорисливої самовідданої любові, здатної пережити відсутність взаємності. Така людина вірна в любові і надійна в сім'ї. Здавалося б чуттєве задоволення неминуче призводить до перенасичення, однак любові не буває забагато, а кохана людина не набридає, а розкривається все глибше і глибше. Люблячі утворюють один організм, роз'єднання якого подібно смерті.

На даний час шлюб є добровільною справою двох молодих людей, які навіть при економічній залежності від батьків рідко розкривають їм свої наміри. Говорячи про шлюб, варто зазначити, що бажання вступити в подружній союз і рівень готовності до його укладення - це не тотожні поняття.

Морально-психологічна підготовленість особистості до шлюбу означає усвідомлення й прийняття ряду вимог, обов'язків і соціальних стандартів поведінки, якими регулюється сімейне життя, до них відносяться:

1. Готовність прийняти на себе нові обов'язки по відношенню до шлюбного партнеру, майбутніх дітей та відповідальність за їх поведінку;

2. Розуміння прав і достоїнств інших членів сім’ї, визнання принципів рівності в людських відносинах;

3. Прагнення до повсякденного спілкування та співпраці, узгодження взаємних дій, що базується на високій моральній культурі;

4. Вміння пристосуватися до звичок та рис характеру іншої людини і розуміння його психічних станів.

Ці вимоги реалізуються в різних сім'ях по різному, на підставі цього факту визначається поняття «здатність до шлюбу», що передбачає:

1. Здатність піклуватися про іншу людину, самовіддано йому служити, робити добро.

2. Здатність співпереживати, співчувати, тонко відчувати емоційний стан партнера, розуміти його радощі й прикрощі, переживання й невдачі, поразки й перемоги, знаходити духовну єдність з іншою людиною.

3. Здатність до кооперації, співпраці, міжособистісного спілкування, наявність навичок і вмінь у здійсненні багатьох видів діяльності, організація домашнього вжитку та розподілу функцій та обов’язків.

4. Висока етична та психологічна культура, що передбачає вміння бути терпимим і поблажливим, великодушним і добрим, приймати іншу людину з усіма її дивацтвами й недоліками, придушувати власний егоїзм. Ці здібності є показником здатності людини швидко корегувати свою поведінку, згідно обставин, проявляти терпимість, стійкість та компроміс.

Психологи відзначають високу значимість підготовленості особистості до шлюбу, оскільки доля, міцність шлюбу залежить від багатьох факторів. Адже в сім’ю об'єднуються дві особи з їх складними психологічними і фізіологічними особливостями. Для шлюбу люди повинні бути зрілими особистостями у соціально-психологічному відношенні.

До психологічної зрілості відноситься відсутність надмірного егоїзму, агресивності, здатність визнавати власні помилки і прагнення до постійного самовдосконалення в подружніх стосунках.

Виділяють ряд чинників, які забезпечують зрілість особистості у сімейних відносинах:

• комунікативні уміння;

• володіння психотехніками спілкування та саморегуляції;

• психологічна підтримка;

• добродушність, незлопам’ятність у сварці та вміння прощати;

• терпимість до недоліків іншого;

• вміння долати конфліктні ситуації;

• бажання і готовність до появи дітей, спільної турботи про їх розвиток, виховання та навчання;

• соціальна активність членів сім'ї та їх вміння не замикатися у вузькому колі сімейних справ.

Така зрілість не досягається миттєво і залежить від багатьох факторів.

У якості першого фактора є потреба в психологічній готовності і здатності до виконання ролі чоловіка і дружини, а потім батька і матері. Кожна соціальна роль включає певні очікування, які пред'являються до її виконавця. Тому готовність до виконання відповідної ролі означає чітке розуміння їх прав і обов'язків та бажання їх виконувати.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.