Здавалка
Главная | Обратная связь

НЕ 4.4. Особливості складання управлінської (внутрішньої) звітності підприємства



 

Процес інформування зацікавлених керівників у відповідності фактичних результатів діяльності очікуваним або бажаним являє собою обернений зв’язок із внутрішньою управлінською звітністю як невід’ємною частиною внутрішньогосподарського контролю підприємства. Чим більше керівник піклується досягненням результату, тим більше він потребує оберненого зв’язку через внутрішню звітність, яка інформує його про ефективність діяльності центру відповідальності.

Проблема внутрішньої звітності є найменш дослідженою у системі управлінського обліку, оскільки на практиці основна увага зосереджується на підсистемі фінансового обліку, що регламентується державою (діють закон, стандарти обліку і звітності, розкривається інформація, що повинна забезпечувати управління), а інші підсистеми обліку (управлінський облік) не регламентуються і їх не надається достатньої уваги.

Доцільно розробляти й затверджувати форми звітів та їх зміст на вищому рівні управління й періодично їх уточнювати залежно від змін.

Управлінська звітність є кінцевим етапом облікового процесу й відображає комплекс даних про діяльність підприємства в цілому та його структурних підрозділів.

На відміну від бухгалтерської звітності, яка розробляється на основі даних фінансового обліку й орієнтується на зовнішніх користувачів, управлінська звітність формується для внутрішніх користувачів — керівників різних рівнів управління підприємством.

Принципи формування внутрішньої управлінської звітності:

адресність - звітність складається на запити відповідних її користувачів;

достовірність - інформація, представлена у звітності, повинна бути підтвердженою відпо­відними первинними і внутрішніми документами та викликати довіру у її користувача;

повного відображення - повинна містити всю необхідну інформацію, але не бути перенавантажена зайвою інформацією;

періодичність – використання різних періодів часу (декада, місяць, квартал, рік);

оперативність - складається в міру її необхідності, інформація, відображена в звітності, по­винна випереджати будь-які рішення;

конкретність - містить лише ту інформацію, яка визначена метою її складання;

варіативність - містить кілька варіантів подій, які можуть впливати на рішення, що приймається на її основі, та сприяти вибору найкращого;

аналітичність - містить детальну аналітичну інформацію по відповідних її об'єктах;

корисність - витрати на складання, звітності не повинні перевищувати ефекту (вигоди), від її використання;

“психології людини” - повинна враховувати психологічні особливості й рівень підготовки її користувачів.

Основні принципи організації управлінської звітності визначаються специфікою діяльності економічного суб’єкта (організаційно-правова форма, вид власності, масштаб організації, організаційна структура управління, галузь діяльності, технологія та організація виробництва, особливості збуту продукції, порядок і методи обліку витрат та ін.), а також особливостями роботи конкретного підрозділу підприємства, його функціями в системі управління.

Пропонується такий варіанті структурування та визначення складу внут- рішньокорпоративної управлінської звітності:

– перша група – загальна управлінська звітність, яка складається відповідно до НП(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, наказ Міністерства фінансів України № 73 від 7 лютого 2013 р.;

– друга група – внутрішня управлінська звітність про операційну діяльність, що містить: обороно-сальдова відомість управлінського обліку; звіт про обсяги виробництва; звіт про обсяги реалізації ( з урахуванням залишків); звіт про матеріально-виробничі запаси; звіт про основні засоби, передані у ремонт, реконструкцію, модернізацію; звіт про основні засоби, що підлягають списанню; звіт про запаси незавершеного виробництва; звіт про запаси готової продукції; звіт про закупівлю (придбання) виробничих запасів; звіт про прямі матеріальні витрати; звіт про собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); звіт про управлінські (адміністративні) витрати; звіт про дебіторську заборгованість та ін.;

– третя група – внутрішня управлінська звітність за центрами відповідальності, що містить: звіти центрів витрат (звіти про виробничі витрати за видами продукції (послуг), звіти про виробничі витрати структурних підрозділів та ін.); звіти центрів доходів (звіти про доходи (виручку) за видами продукції, звіти про доходи (виручку) за ринками збуту, звіти про доходи (виторг) за видами (групами) споживачів, звіти про доходи (виторг) за іншими сегментами, звіти про рух грошових коштів за центрами доходів (іншими сегментами)); звіти за центрами прибутку (звіти про прибутки та збитки за видами продукції, звіти про прибутки та збитки за видами діяльності, звіти про прибутки та збитки за іншими сегментами, звіти про маржинальний прибуток за видами діяльності, звіти про маржинальний прибуток за видами продукції, звіти про маржинальний прибуток за іншими сегментами); звіти за центрами інвестицій (управлінський баланс за центрами інвестицій, звіт про прибутки та збитки за центрами інвестицій, звіт про маржинальний прибуток за центрами інвестицій, звіт про зміни капіталу за центрами інвестицій, звіт про рух грошових коштів за центрами інвестицій тощо).

Подану структуру внутрішньокорпоративної управлінської звітності корпоративного об’єднання можна модифікувати та розвинути за рахунок розширення однієї з її складових, зокрема тієї, котра дозволяє диференціювати внутрішньокорпоративну управлінську звітність за центрами відповідальності та іншими сегментами діяльності, видами продукції, структурними підрозділами тощо (табл. 2).

 

Таблиця 4.2 - Внутрішньокорпоративна звітність за різними сегментами діяльності

 

Внутрішньокорпоративна управлінська звітність у розрізі сегментів Склад внутрішньокорпоративної управлінської звітності у розрізі сегментів
За центрами відповідальності – звіти центрів витрат – звіти центрів доходів (звіти про доходи за структурними підрозділами, звіти про доходи (виторг) за іншими сегментами, звіти про рух грошових коштів за структурними підрозділами та ін.) – звіт про центри прибутку (звіт про прибутки та збитки за структурними підрозділами, звіт про прибутки та збитки за іншим сегментами, звіти про маржинальний прибуток за структурними підрозділами тощо) – звіти за центрам інвестицій (управлінський баланс за центрами інвестицій, звіт про прибутки та збитки за центрами інвестицій, звіт про зміну капіталу за центрами інвестицій, звіт про рух грошових коштів за центрами інвестицій
За сегментами діяльності – звіти про виробничі витрати у розрізі різних сегментів діяльності – звіти про доходи (виторг) за ринками збуту – звіти про прибутки та збитки за видами діяльності – звіти про маржинальний прибуток за видами діяльності
За видами продукції, товарів, робіт, послуг, об’єктів майнового комплексу – звіти про виробничі витрати за видами діяльності – звіти про доходи (витрати) за видами діяльності – звіти про доходи (виторг) та видами (групами) споживачів – звіти про прибутки та збитки за видами продуктів виробництва тощо
За структурними підрозділами, що входять до складу корпоративного об’єднання, а також залежні та дочірні підприємства – звіти про виробничі витрати структурних підрозділів – звіти про виробничі витрати залежних і дочірніх підприємств – звіти про доход (виторг) структурних підрозділів, залежних і дочірніх підприємств – звіти про рух грошових коштів структурних підрозділів – звіти про прибутки та збитки структурних підрозділів, залежних і дочірніх підприємств
За центрами відповідальності – звіт про доходи та витрати у розрізі центрів відповідальності – звіт про рух грошових коштів за центрами відповідальності та ін.

 

Основна мета управлінської звітності — задоволення інформаційної потреби керівників різних рівнів управління. Виходячи з цього, по відношенню до управлінської звітності не можуть бути встановлені загальні правила формування та представлення, застосовані єдині звітні форми. Складання управлінської звітності — це внутрішня справа кожної організації.

Таким чином, внутрішня управлінська звітність повинна відображати відхилення від очікуваних або бажаних результатів по всіх статях витрат, що дає змогу здійснювати управління за відхиленнями.

При цьому визначають найбільш суттєві недоліки внутрішньої звітності:

1) узагальнення інформації для контролю за обсягом продажів або визначення витрат без урахування потреб окремих управляючих, діяльність яких приносить дохід або вимагає витрат;

2) інформація, що узагальнюється у звітності, досить часто направлена не управляючому, який відповідальний за дану ділянку господарської діяльності, а його керівникові;

3) у звітності надається конкретна інформація із загальних питань, що ускладнює прийняття рішень на конкретних напрямах діяльності;

4) у звітності міститься інформація, внаслідок чого управляючий повинен займатися її сортуванням і пошуком даних, необхідних для управління.

Внутрішня звітність може бути щорічною, щоквартальною, щомісячною. З метою ефективного управління витратами на виробництво продукції скотарства вважаємо за доцільне формувати щомісячну звітність про виконання бюджету.

При цьому при складанні зведеного звіту про виконання бюджету витрат для керівників на рівні підприємства доцільно у формі «Звіту про виконання бюджету витрат (зведений)» надавати інформацію в розрізі статей витрат за такими елементами: прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрат, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати.

Таким чином, залежно від рівнів управління звіти поділяють на оперативні, поточні та зведені.

Оперативні звіти надаються на нижчому рівні управління в центрах відповідальності. Вони міс тять детальну інформацію для прийняття поточних рішень. Доцільно їх складати щотижня або щомісячно. Зведені звіти передбачено для вищого рівня управлінського персоналу, що приймає стратегічні рішення та здійснює загальний контроль діяльності й контроль управлінського персоналу. Можуть складатися як щомісячно, так і щорічно.

У цілому, за центрами відповідальності необхідно обліковувати й контролювати витрати та результати, які безпосередньо залежать від наданих керівникові цього центру повноважень (тобто формувати звіти за рівнями управління), а також складати зведені звіти, що дають інформацію про загальний обсяг використаних ресурсів (зведений звіт виконання бюджету витрат). Такі звіти повинні розроблятися по всіх підрозділах підприємства, незалежно від їх функцій та подаватися керівникам відповідних рівнів управління щомісячно.

Отже, метою складання та подання внутрішньої управлінської звітності є забезпечення управлінського персоналу всіх рівнів необхідною інформацією для прийняття відповідних рішень. Основу формування звітів за рівнями управління становить принцип контрольованості витрат, який передбачає, що у звіті структурного підрозділу мають відображатися планові та фактичні величини тільки тих видів витрат, на величину яких керівник центру відповідальності може впливати. Запропонована форма звіту про виконання бюджету витрат є засобом контролю за відхиленнями фактичних даних від бюджету.

Її використання дасть можливість керівникам структурних підрозділів вчасно і в повному обсязі одержувати необхідну інформацію про витрати на виробництво продукції та на підставі цього приймати відповідні управлінські рішення щодо запобігання наслідків недоцільності або нераціональності тих чи інших понесених витрат.

 

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.