 |
|
Другорядні члени речення
Тема 50. Другорядні члени речення. Додаток. Придієслівні й приіменні додатки. Прямі й непрямі додатки, способи вираження їх
Лінгвістичне дослідження.
Прочитайте. Чим виражені і на які питання відповідають виділені члени речення? Яким способом вони з’єднані з членами речення, від яких залежать?
1. Боже великий, єдиний! Нам Україну храпи! Волі і світла промінням Ти її осіни (О. Кониський). 2. Сьогодні письменникові випав урожайний день (Ю. Яновський). 3. І серця стлілого
останки зібрав, на груди приховав (А. Малишко). 4. Народе мій, до тебе я ще верну (В. Стус). 5. Слава тобі, Україно, невмируща слава (Д. Паиличко).
Теоретичний матеріал
Другорядні члени речення
Крім підмета і присудка, до складу речення найчастіше входять й інші повнозначні слова, які пояснюють головні члени і вступають з ними в атрибутивні (означальні), об’єктні чи обставинні відношення. Такі слова називаються другорядними членами речення. У сучасному синтаксисі виділяють такі другорядні члени речення: означення (його різновидом є прикладка), додаток і обставина.
У реченні кожний другорядний член підпорядкований інше одному члену речення. Наприклад: Біля криниціконейнапуватьспинилиськозаки. Підмет козаки, присудок спинились. Обставина місця біля криниці і обставина мети напувать пояснюють присудок і перебувають з ним в обставинних відношеннях. Додаток коней залежить від обставини напувать і перебуває з нею в об’єктних відношеннях.
У практиці визначення членів речення широко використовують логічні питання. Проте синтаксичні питання не завжди збігаються з морфологічними. Наприклад: Згадка про санвзвод збентежила обох Блаженків (О. Гончар). Згадка(про що?) про санвзвод чи згадка (яка?) про санвзвод.Упершому випадку — морфологічне питання, яке ставиться до форми слова, а в другому — синтаксичне, яке ставиться до члена речення. У таких випадках другорядні члени речення визначаються:
а) на основі питання, що відображає стилістичний зв'язок між словами: товариш (чий?) Миколи — означення; будинок (який?) з балконом — означення; керував (чим?) установою — додаток; приїхав (з якою метою?) відпочивати — обставина;
б) за допомогою однорідних членів: Говорила моя бесідниця дрібно, швидко, тонким сопрано, перебиваючи себе раз у раз (Леся Українка). Другорядні члени тонким сопрано, перебиваючи себе раз у раз визначаються як обставини способу дії, оскільки суміжні члени речення дрібно, швидко виконують ту саму функцію;
в) за морфологічним вираженням пояснюваного ними слова. Наприклад, у реченні Екскурсанти поїхали до Києва другорядний член до Києва пояснює дієслово поїхали і є обставиною. У реченні Дорога до Києва була неблизька другорядний член до Києва є означенням до слова дорога;
г) за синонімічним морфологізованим другорядним членом: ліжко з дерева - деревʼяне ліжко, розмова по щирості – щира розмова;
ґ) за визначенням того, якою мірою іменник зберігає чи втрачає в реченні значення предмета: 1. На толоці вівчар в брилі на сопілку грає (Л. Глібов). 2. Хворий сидів на стільці. У першому реченні другорядний член речення на толоці (обставина) означає місце, де відбувається дія, а в другому реченні на стільці (додаток) не має просторового значення.
Додаток
Додаток — це другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або по відношенню до якого ця дія відбувається. Додаток відповідає на питання непрямих відмінків: кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? (на) кому? (на) чому?
Виражається додаток формами непрямих відмінків іменників чи займенників з прийменниками або без прикметників. Наприклад: 1. Ще нам, браття українці, усміхнеться доля (П. Чубинський). 2. Всім серцем любіть Україну свою – і вічно ми будемо з нею! (В. Сосюра).
У ролі додатка виступають також слова інших частин мови, вжиті в ролі іменників: 1. Черниш дивився на поранених майже з побожною шаною (О. Гончар). 2. Хлопець сказав «єсть» і вийшов (Ю.Яновський). Як додатки можуть функціонувати числівники: Стрілка годинника наближається (до чого?) до дванадцятої; дієслова у формі інфінітива: Жити чесно, трудитисядля людей вчили його і вдома, і в школі (Д. Бедзик) – вчили (чого?) жити, вчили (чого?) трудитися; сполученням кількісного числівника у знахідному відмінку з іменником у родовому відмінку: Ох, трьох же друзів я живих зустрів! (М. Рильський) – зустрів(кого?) трьох друзів; синтаксично неподільні словосполучення: Дівчина тихенько наспівує «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці».
Додатки бувають прямі й непрямі залежно від звʼязку з пояснювальним словом.
Прямий додаток виражається:
1) іменником, займенником, словами інших частин мови, вжитими у ролі іменників, у знахідному відмінку без прийменника: 1. Мохнатий джміль із будяків червоних спиває (що?) мед. 2. Кучерявенко швидко записував (що?) щось. 3. Вона купила (що?) два олівці. Знахідний відмінок додатка показує, що дія, названа присудком, повністю переходить на предмет;
2) іменником, займенником, субстантинованим словом у родовому відмінку без прийменника:
А) якщо при дієслові-присудку є заперечна частка не: Соняшники зовсім не ворушаться й нікуди не повертають (чого?) голів;
Б) коли дія переходить не на весь предмет, а лише на якусь його частину: Виходить дівчина з хати набрати (чого?) води з криниці;
В) якщо можлива паралельна форма знахідного відмінка: Оля купила (чого?) хліба. – Оля купила (що?) хліб;
Г) якщо іменник позначає неістоту і залежить від предикативного слова можна, шкода, жаль у безособовому реченні: Чомусь аж шкода зробилося цієї (чого?) рослини.
Усі інші додатки, тобто додатки, виражені непрямими відмінками і знахідним відмінком з прийменником, є непрямими, наприклад: 1. Вітчизні хочу я своїй зрости достойним сином. 2. З хлібом у нас зустрічають гостей, хліб на весіллях цвіте в короваї (П. Воронько).
Вправи
Вправа 1.
Прочитайте текст. Випишіть додатки і розберіть їх за таблицею.
| Додаток | Від якого слова залежить | На яке питання відповідає | Якою частиною мови виражений | Вид додатка |
| хлібом | пахне | Чим? | іменником | непрямий |
Руки гончарові… це вони перетворюють звичайну глину на художній виріб. Цікаво спостерігати процес його творення. Ось на гончарному станку лежить безформний кавалок глини. Майстер його змочує водою, встромляє великі пальці рук у середину цупкої грудки й поступово починає на рухливому крузі формувати обʼєм. Скоро в ньому впізнаємо глека, макітру чи вазу. Глина має чудову властивість зберігати, а після обпалення і фіксувати всі доторки пальців майстра. Вироби зберігають тепло людських рук (Н. Крутенко).
Вправа 2.
З’ясувати, у яких словосполученнях у ролі залежних слів виступають іменники у формі: а) знахідного відмінка; б) інших непрямих відмінків. Заповнити таблицю.
| Прямі додатки | Непрямі додатки |
Запалити вогонь, сюжет твору, зображено квіти, архітектура палацу, зберегти риси архітектури, поєднання звуків, символ життя, будівництво парку, елемент пейзажу, зведено будинок, зображення рослинності, динаміка життя, талант художника, ухвалити рішення, причина явища, освітлений сяйвом, сучасники художника, здобувати освіту, прообраз героїні.
Вправа 3.
Спишіть. Визначте прямі і непрямі додатки.
Серед хвиль
Відчуваючи, як б’ють хвилі у борт пароплава. Кар жахався за долю маленької шлюпки. Штурман шкодував, що дав тривожннй гудок. Він мусив би знятися з якоря й одразу ж виходити в море. Нехай би всі залишились на час шторму на острові. Найгірше, що було б з ними, так це довелося б трохи поголодувати — день-два — доки пароплав повернеться до острова.
Такі думки промайнули в голові штурмана, бо всю його увагу притягла шлюпка, що акробатично підплигувала на хвилях.
Люди в шлюпці мали шестеро весел, і, хоч звичайно вона ходила під чотирма веслами, тепер вони налягали на всі шість.
На фоні похмурого острова, що виступав з Полярного моря, дев’ятеро людей змагалися з розлюченими хвилями за своє життя. Той, що сидів на кормі, уп’явшись руками в стерно, скеровував шлюпку на пароплав. Та навряд чи знайшлася б така залізна рука, яка спромоглась би скерувати шлюпку проти навіженого вітру, що здіймав одинадцятибальний шторм (М. Трублаїні).