Здавалка
Главная | Обратная связь

Форма звітності для завдання 6.1.

Практичне заняття 6

«Міжнародні відносини та зовнішня політика»

Виконала: Лоскутова Анастасія група ФІНб-1-13-4.0д

Завдання для виконання: 6.

Завдання 6. 6.1. Величина території і чисельність народонаселення держави багато в чому визначають місце країни в ієрархії міжнародних відносин, її політику на світовій арені. Серед держав сучасного світу виділіть три групи країн: а) великі держави; б) держави – регіональні лідери; в) малі держави. Підберіть як приклад по п’ять держав для кожної групи. Опишіть їх геополітичні інтереси, місце і роль у системі міжнародних відносин.   6.2. Проаналізуйте концепції геополітичної конфігурації Європи: а) «Європа тотожна Західній Європі»; б) «Європа від Польщі до Португалії» («Європа від Бреста до Бреста»); в) «Європа від Атлантики до Уралу»; г) «Гельсінська Європа». У чому причина різноманіття цих концепцій? Наскільки вони адекватно відбивають сучасні геополітичні процеси на Європейському континенті? У чому полягають їхні недоліки?

Форма звітності для завдання 6.1.

Міжнародні відносини
п/п Опис Великі держави Регіональні лідери Малі держави
Країни Росія, Україна, Китай, Велика Британія, Югославія. Західна Європа, Східне узбережжя США. Багамські о-ви, Гонконг, Океанія, Сан-Марино.
Сфери впливу, геополітичній інтерес На сучасному етапі є два підходи до визначення геополітичної самоідентифікації Росії. Прибічники одного з них вважають, що в Росії необхідно утворити суспільство, яке б жило в системі тих економічних, політичних і духовних координат, у яких живе Захід. Прибічники іншого, відкидаючи ліберальні реформи, взяли на озброєння неоконсервативні цінності, змістили центр Росії в східні регіони. Нині офіційна Росія заново сформулювала свою геополітичну мету, адекватну новим реаліям, пов'язаним із вересневими 2001 р. подіями у США, війною у Перській затоці, визначила й реалізує якісно нові стосунки як із Заходом, насамперед зі Сполученими Штатами Америки й Німеччиною, так і країнами СНД, передусім з Україною. У такій дуже складній економічній і політичній ситуації, в якій сьогодні опинилася Україна, її зовнішня політика повинна бути спрямована на те, щоб ефективно забезпечувати інтереси не тільки безпеки держави, а й економіки, активно боротися за ринки збуту продукції своєї промисловості та сільського господарства, налагоджувати нові й відновлювати старі взаємовигідні економічні зв’язки. Тільки розвиваючи та підтримуючи добрі стосунки з усіма своїми сусідами, налагоджуючи взаємовигідне економічне співробітництво з іншими країнами світу, Україна може гарантувати захист своїх національних інтересів. До зовнішньо-політичної стратегії України належать такі аспекти: · Обмеження впливів Росії і країн Заходу на особисту політику Уркаїни. · Орієнтація на інтеграцію в європейській структурі. · Баланс між Росією і Заходом. · Орієнтація на інтеграцію в євразійській простір. В останні роки зростаюча могутність Китаю почала активно підкріплюватися достатнім рівнем його претензій на забезпечення стабільності в Азійсько-Тихоокеанському регіоні (АТР), а потім і в всьому світі, вплив на світову економічну систему та глобальні політичні процеси. Концептуально такі амбіції підкріплені ідеєю побудови «Великого Китаю» - геополітичного конструкта, в який мають ввійти Китай, Тайвань, Гонгконг, Сінгапур, Макао, а також китайські діаспори в Південно-Східній Азії. У зовнішньополітичній стратегії США в другій половині XX століття, в період протиборства двох суспільно-політичних систем, двох наддержав, особливу роль грала Югославія, що будувала модель соціалістичного суспільства, відрізнялася, однак, від радянської більш ліберальними і демократичними установками як у політичній, так і, особливо, в економічному житті. У сучасній вітчизняній дослідницькій літературі немає робіт по амеріканоюгославскім відносинам зазначеного періоду, а розгляд в контексті «холодної війни» міжнародних відносин неможливо без розгляду співпраці Югославії з протиборствувати блоками. Серйозна, але поки єдина на цю тему публікація Е.Н. Космач [1] стосується тільки президентського терміну правління Джона Кеннеді. Завдання даної статті полягає в аналізі геополітичних інтересів США щодо Югославії в ширшому часовому просторі, від правління Кеннеді до президентства Л. Джонсона і Р. Ніксона, коли в міжнародну політичне життя активно вступило і набуло серйозний вплив Рух неприєднання, в якому провідну роль відігравала Югославія. Після того, як у 1989 р. розпалася радянська імперія в Східній Європі і в 1991 р. припинив своє існування Радянський Союз, британське керівництво постало перед новою дилемою. Члени британського істеблішменту в приватних бесідах називали це нове положення «геополітичним кошмаром». Основна концепція британської геополітики, яка була сформульована сером Хальфордом МакКиндером у новому столітті, абсолютно проста і має мало або взагалі нічого спільного з політичною географією: потрібно перешкодити політичній співпраці і загальному економічному, перш за все, інфраструктурному розвитку головних держав Євразії. Головні держави континентальної Європи і Євразії слід утримувати у стані постійного взаємного конфлікту аж до війни. Ця основна геополітична ідея пронизує британську політику протягом всього ХХ століття. Природно, що Захід загалом і США зокрема зацікавлені в подальшому ослабленні Росії. Водночас Захід не може не усвідомлювати того, що Росія самим своїм існуванням забезпечує відповідний баланс сил, відіграючи тим самим позитивну геополітичну роль на світовій арені. Збереження цієї ролі Росії є одним із важливих засобів запобігання сповзанню Європи, а також світу загалом до геополітичного хаосу. Ось чому провідні промислово розвинені країни Європи й Азії, а також США насправді мають бути зацікавлені не тільки в тому, щоб забезпечити й зміцнити територіальну цілісність Росії, а й у відродженні сильної Росії, спроможної проводити у співробітництві з ними впливову як європейську, так і азійську політику. Західна Європа та США(Східне узбережжя) формують «атлантичне співтовариство», своїм впливом вони охопили північ Атлантичного океану, сформував так зване «внутрішнє море». Вони являють собою одну з найвпливовіших і найрозвинутіших цивілізацій. Малі держави, як правило, навіть маючи незалежність, все одно мають підпорядковуватися умовам та вимогам більше великих держав. Відносини між цими державами різні і час від часу змінюються, від війни до дружби. Всі ці держави на міжнародній арені прагнуть розвитку та безпеку своїх кордонів та народу. На жаль, в нас час у світовій політиці більшість держав не можуть вирішувати міжнародні питання самостійно, через те, більш впливові держави можуть іноді контролювати їх дії і навіть маніпулювати. Багато країн на даний момент вразливі до загрози війн, злочинності та тероризму. Всі ці проблеми викликані за рахунок постійного розпалення міжусобиць в народі та серед керуючих органів держави. Якщо б в світі в кожній державі були достатні умови геополітичних масштабів, то мабуть тільки тоді у державах був шанс постійного економічного розвитку. Держави співтовариства постійно змінюються, трансформуються. Деякі вириваються вперед, а для деяких характерні низькі темпи розвитку.    
       

 

Геополітичний інтерес є однією зі складових національного інтересу держави, групи держав. Основу національних інтересів традиційно складають фізичне виживання та політична незалежність країни, збереження державної території, гарантування безпеки тощо. Головним геополітичним інтересом будь-якого суб'єкта геополітики є спроможність бути активно діючим суб'єктом у визначеному геополітичному просторі, здатним захищати власні національні, державні, коаліційні інтереси. Якщо суб'єкт є пасивним, нездатним реалізувати свій геополітичний інтерес, він перетворюється на об'єкт геополітичних інтересів інших суб'єктів, тобто втрачає самостійне значення.

Геополітика - міждисциплінарна наука про закономірності розподілу і перерозподілу сфер впливу (центрів сили) різних держав і міждержавних об'єднань у багатовимірному комунікаційному просторі Землі. Різниться традиційна геополітика, нова геополітика (геоекономіка) і новітня геополітика (геофілосфія). Традиційна геополітика робить акцент на військово-політичну міць держави і домінуючу роль географічних чинників у захопленні чужих територій, є (на Хаусхоферу) географічним розумом держави. Геоекономіка на відміну від традиційної геополітики робить акцент на економічній могутності держави.Новітня геополітика, в якій домінує сила духу над військовою та економічної потуги, сприяє подоланню традиційного географічного та економічного детермінізму за рахунок розширення базисних факторів, що визначають поведінку держав у міжнародних відносинах.

Форма звітності для завдання 6.2.

Концепції Позитивні риси Недоліки
«Європа тотожна Західній Європі» Європа ототожнюється із Західною Європою (з країнами західного - протестантського та католицького - християнства). Праобразом такого поділу була ще дихотомія Західна Римська імперія / імперія Карла Великого - Східна Римська імперія / Візантія. Концепція базувалась на ідеї обумовленості людської діяльності станом та характером навколишнього природного середовища. Розглядались особливості впливу просторового розташування країни, розміру її території, клімату, рельєфу земної поверхні, тенденції розвитку культурного життя, типи соціальної організації.
«Європа від Польщі до Португалії» (“від Бреста до Бреста”) живиться старим геополітичним протистоянням між цивілізованою Європою і “варварською” Росією, яка може включатися до європейських справ лише як “герой-рятівник”, так би мовити, у “пожежному” варіанті - наприклад, для приборкання наполеонівських амбіцій та противаги встановленню французької гегемонії, придушення революцій 1848 р. у Німеччині та Австрії, протидії гітлеризму і т. ін. Концепція відображала реальні процеси розвитку світового політичного процесу, міжнародних відносин . Геополітика намагається знайти оптимальну формулу, яка могла б орієнтувати держави й народи в багатоманітності світової політики.
«Європа від Атлантики до Уралу» Франція заново переглядає та покращує свої відносини з СРСР. Посилюється франко-німецьке співробітництво. Надбанням громадської думки стають різного роду міркування про геополітичні плани створення в перспективі саме ця концепція. Європа бачилася Шарлю де Голлю як повністю суверенна стратегічна континентальна територія, а існуючі тут держави знаходяться у складі єдиного блоку. Ця його думка згодом отримала в геополітичній літературі назву геополітичної концепції «Європейського континенталізму».
«Гельсінська Європа» Особлива увага приділяється співвідношенню моральності і доцільності у зовнішній політиці. Як геополітична концепція має занадто “віртуальний” характер, бо є за своєю сутністю конструкцією міжнародно-правовою, а не геополітичною (та ще з міжконтинентальною складовою, бо, окрім США, до Гельсінського процесу наближені колишні Закавказькі та Середньоазіатські республіки Радянського Союзу, Південна Корея і Японія).

 

Майже в усіх концепціях можна сказати, що їх риси можуть бути як недоліками для інших країн, так і навпаки позитивними рисами для них. Кожна з концепцій приділяє велику увагу зовнішній і внутрішній політиці для розвитку економіки, тощо. Вони намагалися якимось чином впливати на інші країни.





©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.