 |
|
Дитина та горе в сім’ї
ТЕМА: ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ СІМ'Ї
ПЛАН:
1. Динаміка і періодизація сімейного життя
2. Формування шлюбної пари
Особливості дошлюбного періоду
Зовнішні критерії вибору шлюбного партнера
Внутрішні критерії вибору шлюбного партнера
Сприятливі якості, що визначають успішність шлюбу
Функції передшлюбного періоду
Моделі стратегічного вибору шлюбного партнера
Молода сім’я, її особливості, труднощі та задачі
Літня людина та сім'я
Сімейна трагедія: втрата близької людини
Смерть одного із подружжя
Втрата: як справитися з горем
Дитина та горе в сім’ї
1. Динаміка і періодизація сімейного життя
У кожній сім’ї протягом життя відбуваються якість зміни і це нормально.
Учені виділяють 6-ть основних подій, під впливом яких змінюються сімейні відносини.
1. Народження дитини;
2. Початок професійної діяльності (роботи);
3. Отримання квартири;
4. Вимушене розставання;
5. Початок спільного життя;
6. Сварка з батьками.
Зміцнення почуття подружнього «Ми» відбувається на початку спільного життя і отримання квартири. Після цих подій стосунки завжди покращуються. Народження дитини призводить до таких же наслідків у 58% випадків, а в 15% - навпаки, збільшує дистанцію між подружжям. Такі події як початок роботи, сварка з батьками і розлука розхитують сімейне «Ми», іноді спричиняють відчуження.
Отже, головні події сімейного життя відбуваються вдома. Тут справляють новосілля, весілля, дні народження, сваряться, прощаються, зустрічаються ... Тут же - у 4-х стінах намагається вижити свавільна стихія людських відносин.
Сім'я - це єдина соціальна група, яка пристосувалася до різних подій, що різко змінюються в такому невеличкому життєвому просторі і протягом такого короткого часу. Якщо ж члени сім'ї не готові до змін і старанно уникають їх, то вони ризикують потрапити у скрутне становище, так як не очікують змін там, де вони обов'язково будуть. Люди народжуються, зростають, працюють, одружуються, стають батьками, хворіють, старіють і вмирають. Це людське життя!
Сім'я - це відкрита система, яка піддається зовнішнім впливам. Вона повинна враховувати всю сукупність різних впливів і водночас домагатися внутрішньої рівноваги та стабільності.
Ця рівновага досягається розподілом прав і обов'язків, формуванням спільних планів, виробленням способів спілкування. І чим більше суперечливий вплив різних чинників, тим більше творчим стає процес досягнення стабільності. З часом характер впливів змінюється. Іноді доводиться від якихось планів відмовлятися, якісь норми і правила визнати непридатними, позбавити себе якихось людських контактів, виробити нові цінності тощо. Підсумковий інтегруючий процес у функціонуванні сім'ї полягає у збереженні деякої стабільності та в пристосуванні до нових умов.
Сімейні відносини не з’являються самі по собі, сім'я - не статичне утворення, вона розвивається. Тому необхідно розглянути і періодизацію етапів її розвитку.
Часто така періодизація пов’язана з народженням та зростанням дітей. Так, період життя подружжя удвох, життя після народження дітей, виховання дітей старшого шкільного віку, відокремлення дітей від батьків та виховання онуків. Етапи сімейного життя також виділяють із урахуванням сімейних криз. У житті сім'ї є свої критичні періоди – це 4-6-й та 17-25-й роки спільного життя. Ці періоди сімейних криз пов’язані зі змінами функцій сім'ї. Зазвичай такі зміни викликають певні труднощі. Психологи називають їх нормативні стресори, тобто труднощами, які переживає більшість сімей. Спочатку це труднощі, які виникають на початковому етапі розвитку сім'ї - труднощі взаємопристосування, потім труднощі відносин із родичами, а на наступних етапах - труднощі організації побуту та виховання дітей.
Уточнюючи і розширюючи список нормативних стресорів, можна проаналізувавши причини розлучень. Так, 8% (тривалість шлюбу 0-2 роки) мотивували розлучення втручанням у їхнє життя батьків, а серед тих, хто прожив разом 5 і більше років таких було лише 0,6%. З часом на 5-10-му році шлюбу емоційні конфлікти витісняються конфліктами, що пов’язані з вихованням дітей. На подальших етапах розвитку сім'ї знову з'являються своєрідні причини її нестабільності, серед яких важливе місце займає уявлення про те, що неможливо відродити подружні стосунки. Так, після 25 років шлюбного життя зростає кількість розлучень, які мотивуються пияцтвом чоловіка або фактичним створенням іншої сім’ї (зрозуміло, що така «інша сім'я», виникла значно раніше, ніж юридично припиняється колишній шлюб).
Отже, в міру зростання кожного члена, сім'я повинна пройти певні етапи. Всі ці етапи супроводжуються кризою і підвищеною тривожністю, тому вимагають певної психологічної готовності та моральних сил.
Психологи виділяють 10-ть криз сімейного життя:
Перша криза: зачаття, вагітність і народження дитини.
Друга криза: початок освоєння дитиною людської мови.
Третя криза: дитина налагоджує відносини з оточуючим середовищем, найчастіше це відбувається в школі.
Четверта криза: дитина вступає у підлітковий вік.
П'ята криза: дитина стає дорослою і покидає будинок у пошуках незалежності й самостійності. Ця криза часто відчувається батьками як втрата.
Шоста криза: діти одружуються і в сім'ю входять невістки та зяті.
Сьома криза: настання клімаксу в житті жінки.
Восьма криза: зменшення сексуальної активності у чоловіків. Це проблема не фізіологічна, а психологічна.
Дев'ята криза: батьки стають бабусями і дідусями. На цьому етапі їх чекає багато радощів і проблем.
Десята криза: вмирає один із подружжя, а потім і другий.
Це природні, неминучі кризи, які стаються у кожній сім’ї. Однак, коли 3-4-и таких криз стається одночасно, то життя стає напруженішим та тривожним.
Можна виділити етапи розвитку сім'ї за певними її завданнями.
1. Дошлюбне спілкування. На даному етапі необхідно досягти часткової психологічної та матеріальної незалежності від генетичної сім'ї, набути досвіду спілкування з іншою статтю, вибрати шлюбного партнера та набути досвіду емоційної і ділової взаємодії з ним.
2. Шлюб – це прийняття подружжям соціальних ролей. Діють певні юридичні обмеження, подружжя включається у більш ширше коло відносин та взаємодій.
3. Етап «медового місяця». Частково розкриваються емоційні проблеми і завдання, які вирішуються на цьому етапі. Серед них – прийняття змін в інтенсивності почуттів, встановлення психологічної та просторової дистанції з генетичними сім'ями, набуття досвіду взаємодії у вирішенні питань організації та узгодження щоденного побуту, інтимності, первинний сімейних ролей.
4. Етап молодої сім'ї. Приймається рішення щодо продовження роду, повернення дружини до профдіяльності, початок відвідування дитиною дошкільної установи. Характерне розділення ролей, пов'язаних з батьківством та материнством та їх узгодження, матеріальне забезпечення нових умов життя сім'ї, пристосування до великих фізичних і психологічних навантажень, до обмеження загальної активності подружжя за межами сім'ї, до недостатньої можливості побути на самоті тощо.
5. Зріла сім'я, тобто сім'я, успішно виконує свої функції. Завдання даного етапу визначаються створенням нової структури відносин. Якщо на 4-му етапі сім'я поповнилася новим членом, то на 5-му вона доповнюється новою (новими) особистостями. Відповідно змінюються ролі батьків. Їхні можливості задовольняти потреби дитини в опіці, в безпеці повинні доповнюватися здібностями до виховання, організації соціальних зв'язків дитини. Етап закінчується, коли діти досягають часткової незалежності від батьківської сім'ї. Емоційні завдання етапу можна вважати вирішеними, коли психологічний взаємовплив дітей і батьків досягає рівноваги і всі члени сім'ї умовно стають автономними.
6. Сім'я людей старшого віку. Поновлюються подружні відносини, надається новий зміст сімейним функціям (н-д: виховна функція проявляється участю у вихованні онуків).
Найбільш визнаною є періодизація життєвого циклу сім'ї Мілтона Еріксона, який виділяє:
1. Період залицяння;
2. Шлюб і його наслідки;
3. Народження дитини та взаємодія з нею;
4. Зріла стадія шлюбу;
5. Відокремлення дітей від батьків;
6. Пенсія і старість.
Далі розглянемо деякі стадії життєвого циклу (формування шлюбної пари, сім'я молодят, сім'я в літньому віці) докладніше.