 |
|
Моделі стратегічного вибору шлюбного партнера
Прийнято розрізняти 3-и моделі вибору супутника життя:
1. Модель фільтрації. Вибір партнера представляє собою багатоступінчастий процес. На 1-й стадії відбувається фільтрація за принципом гомогенності, тобто виявляється притягальна сила людини, схожість за расою, походженням, релігійною та соціальною приналежності. На 2-й стадії спрацьовує фільтр ціннісно-орієнтаційної єдності. Симпатія виникає при співпаданні цінностей, переконання, світоглядних позицій. На 3-ій стадії фільтрація відбувається за потребнісно-мотиваційним принципом. Важливим для зближення й ухвалення рішення про укладення шлюбу є збіг базових потреб.
2. Модель максимальної вигоди. Формування пари відбувається за наявності в партнера максимальної кількості бажаних якостей. Чим більше збігів, тим імовірніше стає факт укладання шлюбу саме з цим партнером.
3. Модель взаємодоповнення. Притягальним є ситуація, коли партнер має якісь такі (властивості, риси характеру, інтереси, вміння), чого немає у першого. Такий механізм компенсації спрацьовує за принципом компліментарності.
Перший етап емоційних відносин пов'язаний з виникненням і розвитком симпатії. Тут як значущі виступають такі властивості об'єкта: зовнішні дані, соціально-демографічні характеристики, поведінкові патерни. Оцінка зовнішності визначається ступенем відповідності її одному з існуючих стандартів, краса є безумовним стимулом. Тут проявляється приписування красивим людям хороших якостей, а негарним - поганих. Однак красивим жінкам частіше приписують позитивні якості, ніж гарним чоловікам. Проте, в оцінці зовнішності при знайомстві визначальну роль грає самооцінка: упевнені в собі люди з адекватною або завищеною самооцінкою вибирають красивих партнерів, якщо такої впевненості немає, самооцінка занижена, - орієнтуються на середній або навіть низький рівень фізичної привабливості.
У таку пастку часом потрапляють по-справжньому красиві дівчата: їх краса буквально відлякує багатьох хлопців. Так само як і фізична привабливість - так звана сексапільність. Вона ні як не залежить від канонічної краси і діє на фізіологічному рівні. З такими людьми, особливо з такими дівчатами, теж часом бояться створювати сім'ю.
Далі в процесі розвитку відносин і спілкування значущими стають соціально-психологічні характеристики людини. На перший план виходять достоїнства людини. Причому, дуже високий рівень позитивних якостей знижує атракцію (симпатію), така людина сприймається як недоступна, зарозуміла, з гординею. Її постійна «ідеальність», «правильність» гнітить.
Потім особливе значення починають набувати особистісні якості: найбільш привабливі якості визначає принцип взаємодоповнення.
Також виникненню і зміцненню симпатії сприяють такі фактори як просторова близькість, частота контактів, відповідна очікуванням тривалість та інтенсивність взаємодії, співпраця, яка не переходить у суперництво, позитивні підкріплення. Дуже велике значення в зміцненні симпатії надають саморозкриттю, взаємній довірі, удачливості іншої людини, подібності установок.
У сучасній психології розрізняють 3-и види мотивації на шлюб:
1. Мотивація на сам факт шлюбу. Головна рушійна сила - намір укласти шлюб. Часом це відбувається під впливом гасла: «пора!» При цьому інша людина є тільки засобом для виконання заповітного бажання - одружитися або вийти заміж. Загалом, не важливо, який партнер поруч. Головне, щоб не заперечував проти укладення шлюбу. Якщо такої людини поблизу немає - всі сили витрачаються на його пошуки. Самі по собі такі дії не забарвлені в негативний тон. У багатьох випадках шлюб стартує саме з цієї позиції, і люди, що мали серйозну потребу в сімейній самореалізації, часто довго, щасливо і благополучно живуть у шлюбі. Проблеми виникають, коли згодом зустрічається людина, яка здатна викликати сильне почуття. Такий варіант навіть не розглядається як психологічна зрада: адже внутрішня переконаність свідчить, що законний чоловік був всього лише засобом.
2. Мотивація на певний тип шлюбу. У таких випадках діють більш упевнені люди, вони орієнтуються на такого партнера, який здатний здійснити їхні мрії, який відповідає уявленням про престижний шлюб. У колишні часи для жінки ознакою успішного заміжжя був шлюб з капітаном далекого плавання, військовим, артистом, дипломатом тощо. Для юнака - шлюб з донькою відомих людей, начальників. У нинішні часи символом успішного заміжжя є шлюб з іноземцем або іноземкою, багатою людиною (бізнесменом), фотомоделлю. Сам по собі цей факт не несе негативного забарвлення. Дай Бог, як то кажуть, прожити в любові й злагоді. Проблеми знову-таки виникають, якщо в житті зустрічається інший або інша (хтось більш душевний). Такі оціночно-порівняльні вибори можуть відбуватися в житті багато разів: завжди можна знайти когось нібито-то ще кращого;
3. Мотивація на певну людину. У цьому випадку обранець сприймається як конкретна реальна людина, з усіма слабостями й недоліками. Звичайно, можуть зустрітися і кращі і красивіші, але це нічого не міняє. Це свідомий вибір з установкою на прийняття певної людини, з повною особистою відповідальністю за свої почуття.
Виділяють 5-ть основних типів мотивації шлюбу: любов, духовна близькість, матеріальний розрахунок, психологічна адекватність та моральні міркування. С.І.Голод справедливо підкреслює: «У науковій літературі, як не дивно, утвердився стереотип, що ідеалізує масову поширеність шлюбу по великому коханню. Не обтяжуючи себе серйозною теоретичною аргументацією, ретельно не відпрацювавши діагностичний інструментарій, деякі автори монографій і статей видають суб'єктивно бажане за реальність. Тим самим, вони мимовільно травмують психіку окремої категорії людей, сприяючи виникненню ятрогенного ефекту, коли в масову свідомість вкладається (не тільки публіцистичної, але й науковою літературою) думка про те, що у шлюб можна вступати тільки по «великому і чистому коханню», то людина (особливо жінка), яка так і непізнала такого почуття, вважатиме себе невдахою (в кращому випадку), живучи в очікуванні великої пристрасті».
Юнг пише, що молода людина не здатна повністю усвідомлювати свої мотиви вступу в шлюб тим більше партнера. Як правило, людина діє під впливом несвідомих мотивів. Несвідомі мотивації, за Юнгом, мають як особистісну, так і загальну природу. Перш за все це мотиви, викликані батьківським впливом. У цьому сенсі для молодої людини визначальним є ставлення до матері, а для дівчини - до батька. У першу чергу це ступінь пов'язаності з батьками, що несвідомо впливає на вибір партнера, стимулюючи або ускладнюючи його. Свідома любов до батька чи матері сприяє вибору партнера, схожого на батька чи матір.
Відомий психолог А.Б.Добровіч виділив групу мотивів, що спонукають людину вступати в шлюб, які найчастіше не усвідомлюються. До них він відносить:
1.Обопільне акторство, коли молоді люди грають романтичні ролі;
2.Спільність інтересів, коли збіг інтересів, захоплень приймають за спорідненість душ;
3.Уразливе самолюбство, яке спонукає досягти «заповітного» будь-якою ціною, стимулює азарт і прагнення перемоги шляхом володіння «непокірним»;
4.«Пастка неповноцінності», в якій зливаються установка на подяку та відчуття «останнього шансу»;
5.Інтимна удача, коли успіх в сексуальних відносинах зводиться до очікування хорошого шлюбу;
6.Взаємна легко доступність, що дуже приваблює в дошлюбних відносинах;
7.Жалість, вона ж у варіантах провини, боргу, сприймається, як «особистісна доблесть, героїзм» і дозволяє грати на сцені життя благородну роль;
8.Порядність, коли шлюб стимулюється думкою близького оточення і відповідальністю перед ним;
9.Вигода, коли за допомогою такого союзу людина знаходить притулок, фінансове і матеріальне благополуччя тощо;
10.Помста, коли вибір партнера і вступ у шлюб здійснюють «на зло кривднику»;
11.Боязнь самотності, коли шлюбний союз як порятунок від своїх проблем, від самого себе, від страху майбутнього життя.
Такі мотиваційні стимули можуть бути й усвідомлені, і тоді за умови, якщо люди не лукавлять самі собі, мають серйозні наміри та приймають на себе відповідальність за сімейне життя, - є шанс, що шлюб, який стартував з цих позицій, може бути й успішним, як говорив І.С.Тургенєв, можна «дожити й до любові». Проблема виникає в ситуаціях розходження мотивів: коли декларується одне, говорять про любов і навіть самі починають у це вірити, а реальним спонукальним мотивом є інше - акторство, жалість, помста, страх самотності тощо.