Здавалка
Главная | Обратная связь

Смерть одного із подружжя



Деякі люди замислюються над тим, як вони будуть жити після смерті супутника життя. Навіть якщо ця тема і «спливає» у розмові між подружжям, вони, як правило, прагнуть не обговорювати її. Оскільки в більшості подружніх пар дружина всього на 2-3 роки молодша чоловіка, а жінка звичайно ж живе довше чоловіка, то, відповідно, і число вдів в 4-и рази перевищує число вдівців. Емоційна і фінансова забезпеченість анітрохи не зменшує страждань овдовіле подружжя, а навіть навпаки підсилює негативні почуття. Незалежно від того, чи була смерть раптовою чи їй передувала тривала хвороба, період жалоби в овдовілої людини триває не менше 2-3-х місяців.

Істотний вплив на те, як людина справляється зі своїм горем, мають культурні фактори. Н-д: японські жінки, які сповідують буддизм або синтоїзм, легше переносять смерть чоловіка. У більшості японських будинків є сімейний вівтар, що дозволяє вдові постійно спілкуватися з покійним чоловіком. Індіанці Хопі, навпаки, намагаються якомога швидше забути про покійного. Ті вдови, у яких немає подруг, а діти давно виросли і живуть самостійним життям, важче адаптуються до свого нового статусу. Якщо в овдовілого партнера залишаються маленькі діти, він повинен допомогти ще і їм пережити втрату.

Виділяють 4-и стадії, через які змушена пройти людина після смерті свого партнера. Ці стадії не мають чітких меж, але їх послідовність незмінна.

Стадія 1. Шок від того, що трапилося. На цій стадії людина переживає потрясіння і нестямність. Вона ще не в силі зрозуміти своїх почуттів. Якщо смерть була наслідком тривалої хвороби, овдовіла людина терзає себе думками про те, що це результат чийогось недогляду чи помилки. Вона може дорікати собі за те, що не зробила всього необхідного для запобігання того, що сталося, може звинувачувати в некомпетентності лікарів тощо. Подібна реакція спостерігається, навіть якщо смерть настає раптово або в результаті нещасного випадку. Буває, що потрясіння від того, що сталося не дозволяє горю відкрито виплеснутися назовні всі негативні емоції. Однак, саме такі переживання стають причиною сліз, безсонних ночей, втрати апетиту тощо. Люди, які нібито й не схильні до зловживання алкоголем і снодійними, часто починають приймати їх у великих дозах. Непоодинокі в цей період стають думки і про самогубство.

Стадія 2. Протест. Для цієї стадії характерна підвищена дратівливість. Овдовіла людина гостро переживає несправедливість щодо того, що трапилося. Вона запитує: «За що мені все це?» - гнівається через те, що доводиться змінювати усталений спосіб життя, залагоджувати юридичні формальності і підписувати безліч паперів. Нерідкі випадки, коли покійний не залишає офіційного заповіту або з його заповітом виникають якісь проблеми. Наявність фінансових труднощів посилює почуття протесту.

Стадія 3. Депресія і відчуження. Людина, яка втратила супутника життя повністю віддається спогадам, ніби живе минулим. Вона багато плаче, сумує, уникає товариства та спілкування з близькими людьми. Нерідко на цій стадії проявляється новий спалах почуття провини. Овдовіла людина думає про те, що був недостатньо хорошим партнером у шлюбі. У нього відзначаються багато хто з симптомів депресії. У цей період людині особливо потрібні підтримка, тепло і участь з боку друзів і родичів.

Стадія 4. Відновлення. З часом людина повертається до звичайного життя, до повсякденних побутових і трудових обов’язків. Спочатку їй важко справлятися з горем, але через деякий час робочий ритм допомагає їй увійти в «колію» життя, особливо якщо діяльність тісно пов'язана із спілкуванням та взаємодією з іншими людьми.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.