Розділові знаки у складносурядному і складнопідрядному реченні.

2. Виконайте практичні завдання:

1) Спишіть, вставляючи, де треба, пропущені розділові знаки між частинами складносурядних речень.

1. Дівчина повільно, мовби провинившись, подивилась у його бік, прочитала гіркоту в його зорі і з-під вій зблиснули їй сльози, чисто так і несподівано (Є. Гуцало). 2. Грюкнули двері, заскреготів засув й в підземеллі запанувала тиша. 3. Тепла сита їжа розморила хлопця і він, похилившись на лаву, незчувся, як заснув (В. Малик). 3. Минув рік-другий і знову панські лани заколосилися житом-пшеницею...(П. Мирний). 4. З неба спливала хмара і десь глибоко внизу відсвічувався зірками Дніпро (Я. Баш). 5. Кар написав наказ про те, що пароплав виходить у море Лаптєвих, що пайки зменшуються і що мисливці мусять забезпечувати харчуванням команду (М. Трублаїні.). 6. Ще кілька кроків і Михайло, знеможений, безсилий, зомлілими руками висмикнув оберемок сіна і посадив у затишок Лесю (О. Десняк). 7. На хуторі вмирає день і гасне перестигла бронза пшениць (М. Стельмах). 8. Густо насаджена попід ровом акація розцвіла і солодкі пахощі її теплою хвилею розносилися по кладовищу (Л. Янновська). 9. Минуло недовге кохання і наступив час гіркої розплати (Л. Яновська). 10. Ти хотів тиші й безлюддя і тепер маєш (М. Коцюбинський). 11. Повітря поволі береться синявою і в тій синяві біло-біло та рясно квітують вишні (В. Козаченко). 12. Сьогодні ввечері ні на одному кутку не обізвалася пісня і в сутінках лише вряди-годи перегукувалися голоси біля сивих намерзлих криниць (М. Стельмах). 13. Небесами роз’їжджав Ілля-пророк і з-під його коней викрешувалися пучки іскор а внизу, на землі, гриміли грози (В. Логвиненко). 14. На мить Андрієві ніздрі вловили знайомий запах олії, пари, сухого жару вогняної печі і перед ним встало його робоче життя, його каліцтво (М. Коцюбиснький.). 15. Було зовсім тихо і тільки весняне птаство дзвінко гомоніло в хащах соковитої зеленої гущавини бульвару (Ю. Смолич). 16. Дні тепер стояли у шелестах золота, у вибухах блакиті, в потоках музики і чорнобривців а ночі народжували печаль перелітніх птахів (М. Стельмах). 17. Чи то солов’ї щебетали чи капали роси з туманів чи трави співали квітками? (О. Олесь). 18. В’їхали в лісок. Тут було затишно і пахло смолою (М. Коцюбинський). 19. П’янкий соковитий дух ішов від живої розпареної землі а високо над вигоном уже перелітали на північ ключами птиці, дзвінкоголосі, чуйні, весняні (О. Гончар). 20. Наш ешелон вихопився з брянських лісів в українські степи й одразу запахло полином і чебрецем (І. Цюпа). Ступиш кілька кроків – і слід миттю викаже тебе (В. Малик).

2) Запишіть, поставте, де треба, розділові знаки між частинами складнопідрядних речень.

1. Вечірній вітер-свіжак підняв шаланду так що вона мовби летіла над хвилями, лише зрідка виляскуючи днищем об воду, розбризкуючи навкруг себе справжнісінькі водограї (В. Логвиненко). 2. Сонце сходило за спиною коли вони виїхали на вершечок одного такого пагорба з іншого боку якого ще лежали тінь і туман (В. Коротич). 3. Микита поспішав на Подол додому де його сподівалася молоденька жінка щоб іти з ним до церкви. 4. Не міг зрозуміти король Болеслав що раптом сталося з його військом котре привів із Польщі щоб допомогти брату, князю Ізяславу, повернути престол київський (П. Угляренко). 5. Коли на небі вигравало північне сяйво або світив місяць скелі здавались руїнами середньовічного замку (М. Трублаїні). 6. Мотря заходилась чистить картоплю, а Кайдашиха знов зо сну охала на печі й встала тоді як надворі зовсім розвиднілося. Вона вмилась, стала перед образами й довго молилася доки Мотря не наклала в горщик картоплі, буряків та капусти. 7. Тимчасом як вільшаницька громада гримала та ремствувала, та лагодилась знов посилати титаря до владики щасливий Балабуха вернувся з Хильки (І. Нечуй-Левицький). 8. Нападники промчали по фортеці і поки варта прийшла до тями ввірвалися в браму як вихор (О. Гончар). 9. Врешті Варка так полюбила онука що коли Андрійко виїжджав учитися ридала ніби прощалася назавжди зі своїм улюбленцем. Вона чекала того благодатного часу коли скінчиться наука і Андрійко уже назавжди приїде додому. Варка була певна де б не їздила людина, але обов’язково повернеться до рідного гнізда як повертаються з вирію пташки (П. Кочетов). 10. З тих пір коли настає час сівби Роман Мефодійович Линенко завжди в полі (Є. Гуцало). 11. До села ми під'їхали саме тоді коли, врешті, сонячне світло розірвало пелену хмар і повсюдно все заблищало дощовими краплями які налилися вповні від набридливої мжички (В. Логвиненко). 12. Тиша що залягла в хаті була незвичайно урочиста бо освячена свіжим хлібом (Є. Гуцало). 13. З часом літа примусили батьків перебратися з містечка у рибальське селище на острові де не чутно міського шуму і де серед сільської тиші ще можна повтішатися солов’їним співом, куванням зозуль які лічать не прожиті літа, а ті що попереду, сповнені неабияких надій (В. Логвиненко). 14. Доводилося вам їздити пізньої весни чи раннього літа по Україні? Міряли ви її безмірні шляхи зелених та рівних степів де ніщо не забороняє вашим очам виміряти їх і вздовж, і вшир, і впоперек де одні тільки високі могили нагадують вам про давнє життя людське, про бої та чвари, хижацькі заміри та криваві січі де синє небо, побратавшись з веселою землею, розгортає над нею своє блакитне, безмірно-високе, безодньо-глибоке шатро де тоне ваш погляд у безкрайому просторі, як і ваша душа? (П. М.). 15. Не ховаєшся до хати бо знаєш коли намочить отакий дощ то добре ростимеш (Є. Гуцало). 16. А коли буря вщухла і в затишші виразнішими стали пискливі голосочки снігурів і синиць повалив густий лапатий сніг (М. Олійник). 17. Перед тим як сісти до столу Оксанка вийшла через сіни до другої половини, переодягнулася там і вийшла до гостей у новому синьому платті. 18. Звечора поки місяць зійшов відпочили, а потім косили ще й при місяці (В. Козаченко). 19. Правда, після того як економ ледве втік з поля в подертій одежі ніхто вже не наважився займати коні і вони смачно гризли молоде руно, змите дощами (М. Коцюбинський). 20. Не помітила Ольга як лісова стежка вивела її на поляну куди щонеділі збиралася на гуляння слобідська молодь (А. Шиян). 21. Коли завіє завірюха і степ занесе снігом, половці послаблюють пильність, а іноді й зовсім не стережуть невільників (В. Малик). 22. Баба знала і які трави збирати, і як їх заварювати, і як лікувати ними. 23. Ішли по неоглядному степу, та, коли скінчилося море пшениці, грунт почав сіріти, обернувся на супісок (І. Сенченко).

3) Перепишіть, поставте пропущені розділові знаки.

1. Як в чарівному сні вона ходила за ними по вузеньких провулках з застояним теплом... (М. Коцюбинський). 2. Дощ за вікном лив як з відра (І. Драч). 3. Як солдат він негайно повинен доповісти начальству про порушення комендантського наказу групою молодиків (К. Світличний). 4. Настали жнива, і Мелашка була потрібна в господі як робітниця (І. Нечуй-Левицький). 5. У Колодяжному як і щороку готувалися до Шевченкових роковин (М. Олійник). 6. Довга осіння ніч промайнула і як тільки засірів повільний світанок я наказав ротам висуватись вперед, до визначених орієнтирів (В. Логвиненко.). 7. Приступ люті як раптом накотився так і спав в одну мить (Ю. Збанацький.). 8. Пилип і Хома справді були не такі як усі хлопці, – гінкі, засмаглі, аж коричневі, шкіра в обох гладенька мов шовкова...(І. Сенченко). 9. Дніпро мовби зупинився (Я. Баш). 10. Поступово Павлик ввійшов у Качуренкове життя як своя, близька людина. 11. Ні Білоненко, ні Лан ще не вивчили як слід лісу, в якому таборилися (Ю. Збанацький). 12. З діжі підводився олеандр, простягнувши до світла гостре як ланцет сухувате листя (О. Десняк). 13. Кругом Києва в долині зеленів густий ліс, синів за Дніпром ніби повитий сизим туманом бір, а між соснами подекуди блищали широкі плеса розлитого Дніпра. В лісі блищали золоті хрести монастирів неначе дорогі камінці розкидані зверху до бору. Сонце світило на Київські гори, золоті верхи сяяли й неначе горіли (І. Нечуй-Левицький). 14. Магазаника не так здивував сумний кант лірника як його сила, що вчувалася під обтріпаним брудним одягом (М. Стельмах). 15. Острів кипів як розпечений камінь кинутий в воду, і круг нього кипіла вода (М. Коцюинський). 16. Петрик зачудовано придивляється як з трави один по одному вистрибують зелені коники як неподалік на тендітну парасольку собачої рожі плавно опускається пелехатий метелик (М. Нечай). 17. Барабаш сприйняв цю вказівку командуючого як серйозну засторогу. 18. Генералові як видно дуже подобались міцні й енергійні морячки (В. Логвиненко). 19. Про жнива існує безліч оповідей як у художній так і у науковій літературі (В. Скуратвський). 20. Сонце тішилось у небі як мала дитина, щедрою пригорщею розкидаючи проміння на поля, на села (Є. Гуцало). 21. Начальник штабу флотилії капітан першого рангу Верстовський зустрів мене ніби доброго знайомого... (В. Логвиненко). 22. Закриниччя було його що хвилинним диханням, і, здається, його почуття гніву чи любові були на колір такі як небо над Закриниччям як земля в полях як трава по осінніх байраках (Є. Гуцало). 23. Лаврінові слова запали Карпові в душу. Мотря не виходила з його думки неначе стояла тут, на току, недалечко од його, під зеленою яблунею, і дивилась на його своїми темними маленькими як терен очима. Він неначе бачив як пашіло її лице з рум’янцем на всю щоку як біліли її дрібні зуби між тонкими червоними губами. Карпо задумався, сперся на заступ і не зводив очей з того місця під яблунею, де він ніби вглядів свою гарячу мрію в червоних кісниках на голові, в червоному намисті з дукачем (І. Нечуй-Левицький). 24. Старі липи, могутні дуби як богатирі уквітчали собою круті горби (А. Шиян). 25. Клапті пісень мов давні спогади дитинства наздоганяють хлопця і влягаються біля нерівних берегів річечки (М. Стельмах). 26. Пани сіли і вмить ті вареники як за себе кинули (К. Світличний).