 |
|
Схема розвитку психологічних територій дитини в батьківській сім’ї
Ембріональний період.Немає своєї власної психологічної території; повне включення в материнське тіло та стан. Відповідальність за розвиток та вся ініціатива лежить на матері. Повна залежність від материнського організму.Немовлячий період (від народження до року).Тіло відділилося, але зберігається абсолютна залежність фізичного та психологічного розвитку від матері. Відповідальність за цей розвиток цілком лежить на матері.Період раннього дитинства (1 -3 роки).Вже з’явилися самостійні бажання, виражено прагнення до пізнання, потреба в засвоєнні різних навичок надзвичайно велика, у дитини починає розвиватися вольова регуляція. Відповідальність за життя дитини лежить на матері, але вона може вже активно виражати свої потреби і навіть вимагати їх задоволення..Період дошкільного дитинства (3-6 років).З’являється власне «Я», власні речі, розуміння того, що являється «моїм»; дитина демонструє прагнення до пізнання, розвитку, вивченню власних можливостей; відрізняється специфічними особливостями оригінального мислення, поки що не обмеженого нормами та предписаніями. Молодший шкільний вік (6 -11 років).Психологічна територія розширюється; психологічні межі починають набувати чіткого окреслення. З’являються власні таємниці, чітко виражене прагнення до набування нових якостей, вмінь, знань. Збільшується бажання взаємодіяти з однолітками, наслідувати, проявляються здібності, інтереси, обдарування. Зростає прагнення до самостійності, але при сприятливих обставинах турбота батьків та їх опіка сприймається досить терпляче: відчуття опори на батьків сприймається як комфортне, розширення меж поки що відбувається досить обережно, і дитина легко піддається прагненню батьків володіти її територією..Період раннього пубертату (11 – 13 років).Початок періоду само ідентифікації самовизначення. Соціальне оточення поступово витісняє авторитет батьків. Відбувається внутрішня сепарація від батьківських цінностей та спроба приміряти на себе зовсім інші цінності, цілі, смисли, задачі. Якщо батьки продовжують претендувати на всю психологічну територію своєї дитини, а вони, як правило претендують, то починається гостра боротьба «за свободу». Основна складність: протиріччя між бажанням свободи та незалежності і практичної та повної залежності від батьків в матеріальному плані і в плані можливостей для вирішення серйозних проблем..Період пубертату (13 - 16 років).Тенденції попереднього етапу посилюються. Батьки поступово здають позиції і відступають з території підлітка. Але залежність від батьків залишається: зберігається матеріальна залежність, свідоме використання можливостей батьків, залежність від моделей поведінки і системи цінностей батьківської сім’ї. Продовжується розвиток самоідентифікації та самовизначення. Характерні роздуми над подальшим життям, вибором направлення діяльності в майбутньому (професійне самовизначення). Юність (17 -19 років). Зазвичай в кінці цього періоду батьки створюють свої психологічні позиції, навіть, якщо продовжують підтримувати підлітка матеріально. В той же час йому передається більше відповідальності за власні вчинки. Часто батьки усвідомлено чи неусвідомлено культивують залежність підлітка, залишаючи за собою прання, приготування їжі, прибирання, вирішення різних проблем тощо; але у відповідь вони вимагають слухняності. Але юнаки не відчувають особливої вдячності до батьків за вирішення своїх проблем, він по звичці вважає, що це обов’язок батьків. Молодість. В здорових відношеннях встановлюється партнерство суверенних територій, які вільні в своєму розвитку і можуть здійснювати взаємну допомогу та підтримку, але в межах, що не перешкоджають реалізації потреб кожного. Зберігається область взаємодії, на території якого встановлюються взаємовигідні правила, а в іншому – відбувається вільне та відповідальне самовизначення.