Здавалка
Главная | Обратная связь

Основні чинники абзацоподілу в тексті.



Абзац - це відступ на початку рядка (нового рядок) і відрізок писемного мовлення від одного абзацу до іншого.
Абзац оформлює початок нової думки і в той же час сигналізує про закінчення попередньої. Він використовується для відділення один від одного на листі реплік діалогу або композиційно-смислових відрізків монологічного тексту.
Поділ на абзаци прояснює композицію тексту. Відсутність абзаців зробило б текст не зрозумілим, позбавленим композиційних орієнтирів.
Співвідношення абзацу і складного синтаксичного цілого може бути наступним: 1) абзац = складного синтаксичному цілому, 2) абзац складається з двох або більш складних синтаксичних цілих, 3) межі абзацу і складного синтаксичного цілого не збігаються.
Перший випадок найпоширеніший і нейтральний; численні приклади можна знайти в прозі Пушкіна.
Другий випадок теж досить поширений. У художній літературі в один абзац, незалежно від того, скільки він включає складних синтаксичних цілих, оформляються різного роду вставні глави, листи, сни героїв. Наприклад, в один абзац виділена «Повість про капіта не Копєйкіна» в поемі Гоголя «Мертві душі».
Третій випадок (розбіжність меж складного синтаксичного цілого і абзацу) зустрічається рідше, але стилістичний ефект при цьому сильніше. Абзац в цьому випадку служить прийомом виділення, підкреслення окремих частин цілого або є засобом вираження авторського ставлення. Наприклад: Звичайно, я заслужив більшого: Георгіївський хрест, - але в мене був нестерпний характер, я постійно сперечався з начальством, сваволили, і, природно, мене оминули. Георгіївський хрестик пролетів мимо (В. Катаєв). У даному випадку виділення в окремий абзац останньої пропозиції служить засобом вираження іронії та самоіронії автора.

6. Функції абзацного членування.

Основні функції абзацного членування наступні: логіко-смислова, експресивно-емоційна, акцентно-видільна.
Природно, що функції можуть поєднуватися повністю або частково, особливо це відноситься до другої і третьої функції.
Логіко-смислова функція абзацу може бути виявлена ​​в текстах різної цільової установки - в наукових, навчальних, художніх.
Складніше препарується логіко-смисловий принцип в художньому тексті, де в об'єктивний процес членування тексту вносяться суб'єктивні авторські корективи.
І в цьому тексті акцентні виділення підкреслюють логіко-смислову послідовність в описі.
Однак логіко-смисловий принцип у чистому вигляді або посилений акцентно-видільні в художньому тексті може порушуватися на догоду надання тексту емоційних якостей. Тоді вступає в силу принцип експресивно-емоційного членування тексту. У таких випадках абзац розриває логіко-смислову нитку опису або розповіді й цілком служить мети впливу на емоції читача. Такий абзац не диктується будовою самого тексту, він надзвичайно авторський, часто навіть порушує смислове членування, зміщує ритм, перериває рівне протягом розповіді.
Особливо ефектний цей прийом виділення в окремі абзаци повторюваних синтаксичних побудов. Впливає сила їх на увагу і почуття читача очевидна, тому ж сприяє і створюється при такому членуванні рітмічность.Ітак, членування на абзаци в різних видах тексту має загальну основу - логіко-смислову, проте є специфічні відмінності у використанні абзацу. Ця специфіка створюється різним характером впливу на читача: для текстів, спрямованих тільки на інтелектуальне сприйняття, показові абзаци, побудовані за принципом тематичного (новий абзац розкриває нову тему), для текстів, розрахованих не тільки на інтелектуальне, а й на емоційне сприйняття, - абзаци акцентні, експресивно-видільні. При цьому не можна забувати і про суто суб'єктивному моменті - авторській манері організації тексту за допомогою абзацного членування. Відомо, що обсяг тексту між абзацним відступом у різних авторів різний, і пояснюється це багатьма причинами: жанровими особливостями твору, його функціонально-стильової приналежністю, стилістичної тональністю, загальним обсягом твору, його призначенням, авторської манерою викладу і т.д.
Однак ця суб'єктивність не заважає прояву загальних закономірностей побудови тексту, порушення яких сприймається як наслідок недостатньої продуманості при його оформленні.


7. Рубрика і суперрубрика.

Рубрика - позначення окремих частин тексту. Рубрика може бути тематичною, формально-графічної і «німий».
Суперрубріка -







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.