 |
|
Діаграми фаз газорозподілу чотиритактного двигуна (а), двигунів ЗИЛ-ІЗО (б),
КамАЗ-740 (в)та положення поршнів, що відповідають фазам газорозподілу (г)
валість відкривання кожного клапана дорівнює 294° повороту колінчастого вала двигуна.
Розглянуті фази газорозподілу двигуна автомобіля ЗИЛ-ІЗО відповідають зазору в обох клапанах 0,3 мм (між носком коромисла й торцем клапана). В разі зменшення зазору тривалість відкривання впускного й випускного клапанів зростає, а в разі збільшення зазору — зменшується.
СИСТЕМА ОХОЛОДЖЕННЯ
Температура газів у циліндрах двигуна, що працює, досягає
1800...2000 °С. Частина теплоти, що виділяється (для карбюраторних двигунів — 21...28 %, для дизелів — 29...42 %), перетворюється на ко-
рисну роботу, частина (12...27% — для карбюраторних двигунів, 15...25 % — для дизелів) — відводиться з охолодною рідиною.
У разі перегрівання двигуна внаслідок недостатнього відведення теплоти його потужність зменшується, а витрата палива збільшується. Крім того, це може призвести до заклинювання поршнів, обгоряння головок клапанів, вигоряння мастила, виплавляння вкладишів підшипників, руйнування поверхні шийок колінчастого вала. В карбюраторному двигуні може виникнути детонація.
Рис. 2.20
Принципові схеми систем охолодження двигунів:
а — рідинної; б — повітряної; 1 — радіатор; 2 — вентилятор; 3 — верхній патрубок;
4 — термостат; 5 — водяна сорочка; 6 — розподільна труба; 7 — насос; 8 — головка циліндрів; 9 — рефлектор; 10 — охолодні ребра
У разі переохолодження двигуна внаслідок втрати теплоти його потужність знижується, збільшуються втрати на тертя через густе мастило; частина робочої суміші конденсується, змиваючи мастило зі стінок циліндра, підвищується корозійне спрацьовування стінок циліндрів унаслідок утворення сірчаних і сірчистих сполук.
В автомобільних двигунах застосовують такі системи охолодження (рис. 2.20): • рідинну (здебільшого); ф повітряну (рідше).
Температура охолодної рідини, що міститься в головці блока циліндрів, має становити 80...95 °С. Такий температурний режим найвигідніший, забезпечує нормальну роботу двигуна й не повинен змі-
імоватися залежно від температури навколишнього повітря та наваніаження двигуна.
Р і д и н н і с и с т е м и о х о л о д ж е н н я бувають: # відкриті;
• закриті. Відкрита система охолодження безпосередньо сполучається з навколишньою атмосферою, а закрита (рис. 2.20, а), що застосовується в сучасних двигунах, — періодично, через спеціальні клапани в кришці радіатора або розподільного бачка. В закритих системах охолодження підвищується температура кипіння охолодної рідини, й вона менше випаровується. Крім того, циркуляція рідини примусова. Як охолодну рідину використовують воду або антифризи (водяні розчини етиленгліколю, в тому числі «Тосол-А40» і «Тосол-А65» з температурою замерзання не вище ніж —40 та —65 °С відповідно).
Для п о в і т р я н и х с и с т е м о х о л о д ж е н н я (рис. 2.20, б) характерна безпосередня передача теплоти в атмосферу. Потрібна інтенсивність охолодження досягається за допомогою охолодних ре-
бер 10, вентилятора 2 та рефлектора 9. Витрата охолодного повітря може регулюватися. Система проста за будовою та в експлуатації, забезпечує швидке прогрівання двигуна після запуску, має невелику масу. Недоліки системи повітряного охолодження: велика потужність, що витрачається на привод вентилятора; шумність роботи; нерівномірність відведення теплоти по висоті циліндра.
Принцип дії рідинної системи охолодження (рис. 2.21). Відцентровий насос, який дістає обертання за допомогою паса від шківа колінчастого вала, засмоктує охолодну рідину з нижньої частини радіатора через патрубок і нагнітає її в сорочку охолодження циліндрів. Охо-
лодна рідина обмиває насамперед найбільш нагріті деталі двигуна, відбирає частину теплоти, а потім через верхній патрубок подається у верхній бачок радіатора. Проходячи крізь серцевину радіатора в нижній бачок, нагріта рідина охолоджується й знову спрямовується
до відцентрового насоса. Водночас частина нагрітої рідини надходить у сорочку впускного трубопроводу для підігрівання пальної суміші, а також у разі потреби відводиться через спеціальний кран в опалювач салону кузова.
Радіатор призначається для охолодження рідини, що відводить теплоту від двигуна. Він складається з нижнього та верхнього латунних бачків, припаяних до серцевини, патрубків і заливної горловини з пробкою. В автомобілі «Москвич» радіатор пластинчастий, його серцевину виготовлено з латунної стрічки (рис. 2.22).
Патрубки бачків через прогумовані шланги сполучають радіатор із сорочкою охолодження блока циліндрів. Заливна горловина радіатора герметично закривається пробкою (рис. 2.23), в яку встановлено випускний (паровий) 7 і перепускний (повітряний) 9 клапани.
Випускний клапан 7 відкривається, коли тиск у системі охолодження підвищується до 0,15 МПа. При цьому вода, що застосо-
вується як охолодна рідина, закипає за температури 109 °С. Якщо
Напрям примусової циркуляції
} Напрям природної (термосифонної) циркуляції
Рис. 2.21
Схема системи охолодження двигуна автомобілів «Москвич»:
1,5 — зливальні краники; 2 — гільза циліндра; 3 — випускний трубопровід; 4— відвідний шланг до опалювача; 6 — вентилятор; 7— жалюзі радіатора; 8 — радіатор; 9 — кришка заливної горловини; 10 — розширювальний бачок; 11 — термостат;
12 — датчик покажчика температури охолодної рідини; 13 — відцентровий насос; 14 — відвідний шланг камери підігрівання впускного трубопроводу; 15 — камера підігрівання впускного трубопроводу; 16 — впускний трубопровід; 17 — кран відбирання рідини в опалювач; 18 — покажчик температури охолодної рідини; 19 — сорочка головки блока циліндрів; 20 — сорочка блока циліндрів
клапан стерильний, рідина, яка закипає, або пара відводиться в розширювальний бачок, що запобігає руйнуванню радіатора й патрубків.
Перепускний клапан 9 відкривається, коли тиск у системі знижується до 0,01 МПа внаслідок зменшення об'єму охолодної рідини або конденсації парів рідини під час остигання двигуна. При цьому в
| б |
| Н |
/
Рис. 2.22
Радіатор:
а — будова; б — трубчаста серцевина; в — пластинчаста серцевина; І — верхній бачок із патрубком; 2 — паровідвідна трубка; З — заливна горловина з пробкою;
4 — серцевина; 5 — патрубок із зливальним краником; 6 — нижній бачок; 7— трубки; 8 — поперечні пластини
радіатор надходить рідина з розширювального бачка, що запобігає сплющуванню трубок серцевини радіатора атмосферним тиском.
Розширювальний бачок 10 (див. рис. 2.21), який виготовляється із пластмаси, містить певний об'єм охолодної рідини й слугує для конпенсації зміни об'єму охолодної рідини в системі охолодження під час роботи двигуна.
Відцентровий водяний насос установлюється в передній частині блока циліндрів і забезпечує примусову циркуляцію рідини в системі охолодження. Він складається з алюмінієвого корпусу 16 (рис. 2.24), в якому запресовано сталевий стакан. У стакані розміщено два підшипники, на яких установлено вал 10. Підшипники заповнюються мастилом (змащувати їх не треба до ремонту). На передньому кінці вала напресовано маточину 11 вентилятора, а на задньому — чавунну
крильчатку 5. Ущільнення заднього кінця вала на виході його з корпусу досягається самоущільнювальним сальником з ущільнювальною шайбою 4, розміщеною всередині корпусу сальника, по поверхні якої своїм торцем ковзає крильчатка. Всередині корпусу сальника встановлено також гумову манжету 3 й розтискну пружину 14. Остання через латунні обойми 13 притискає торці манжети до корпусу ущільнювальної шайби 12 сальника. Щоб запобігти прониканню рідини в корпус насоса (в разі несправності сальника), в ньому зроблено дренажний (контрольний) отвір, крізь який рідина витікає
3 4 5 6
Рис. 2.23
Пробка радіатора:
/ — патрубок для приєднання трубки до розширювального бачка; 2 — горловина радіатора; 3 — кришка пробки; 4 — прокладка кришки; 5, 6 — пружини відповідно ви-
пускного клапана та кришки; 7, 9 — відповідно випускний і перепускний клапани; 8, 10 — прокладки відповідно випускного й перепускного клапанів
назовні. Це запобігає також вимиванню мастила з підшипника. До маточини 11 вентилятора болтами прикріплюється шків привода відцентрового насоса та вентилятора.
Привод здійснюється трапецієподібним пасом від шківа колінчастого вала. Цим самим пасом приводиться в обертання генератор. Під час роботи двигуна крильчатка насоса своїми лопатями захоплює охолодну рідину, що надходить з нижнього бачка радіатора, під дією відцентрової сили відкидає її до стінок корпусу й нагнітає в сорочку блока й головки циліндрів.
Вентилятор — чотирилопатевий, пластмасовий, слугує для створення сильного потоку повітря, що просмоктується через серцевину радіатора, для швидшого охолодження в ньому рідини. Лопаті вентилятора разом із приводним шківом кріпляться болтами до маточини
вала відцентрового насоса.
14 13 12 11 10 9 8 7 6
Рис. 2.24
Бодяний насос автомобілів «Москвич»:
І - стопорне кільце; 2 — корпус ущільнювача; З — манжета; 4 — ущільнювальна шайба; 5— крильчатка; 6 — підшипник; 7— контргайка; 8 — стопорний гвинт підшипника; 9 — розпірна втулка; 10 — вал; 11 — маточина; 12 — корпус ущільнюилльної шайби; 13 — обойма; 14 — пружина; 15 — стакан підшипників; 16 — корпус насоса
Термостат — двоклапанний, призначається для прискорення підігрівання двигуна після пуску й автоматичного підтримання найвигіднішого теплового режиму двигуна під час руху автомобіля. Його встановлюють у корпусі відвідного патрубка головки циліндрів. Термостат двигуна складається з корпусу 2 (рис. 2.25), в якому розміщено рухоме осердя 4 з двома клапанами: перепускним 7 та основним 7. У початковому (верхньому) положенні осердя втримується поворотною пружиною 3. Всередині осердя розміщено реактивний штифт 5, гумовий буфер 6, гумову діафрагму 8 і тверду термочутливу речовину — церезин (кристалічний віск) 9, що має великий коефіцієнт об'ємного розширення. Під час прогрівання двигуна після пуску (рис. 2.25, а) основний клапан 7закритий, а перепускний 1 — відкритий, і охолодна рідина циркулює по малому колу, минаючи радіагор: від відцентрового насоса в сорочку охолодження й через перепускний клапан 1 термостата назад до насоса. Таким чином охолодна рідина, циркулюючи тільки сорочкою охолодження, швидко нагрівається й прогріває двигун. У міру нагрівання охолодної рідини церезин в осерді термостата починає плавитися й, розширюючись, ипбиває діафрагму 8, передаючи через буфер б зусилля на штифт 5. ()с ганній, упираючись у корпус, переміщує осердя 4 з клапанами мі і из, відкриваючи основний клапан і прикриваючи перепускний.
При цьому нагріта рідина починає частково надходити через основний клапан 7у радіатор, а частково — через перепускний до насоса
(рис. 2.25, б). Коли охолодна рідина прогріється до температури 90...94 °С, основний клапан повністю відкривається, а перепускний — закривається. В цей час циркуляція всієї рідини відбуватиметься по великому колу через радіатор (рис. 2.25, в).
Рис. 2.25
Схема роботи термостата двигуна автомобілів «Москвич»:
а — циркуляція рідини по малому колу під час прогрівання холодного двигуна; б — циркуляція по малому та великому колам (початкове відкривання клапана); в — циркуляція по великому колу (повне відкриття клапана, двигун прогріто до нормальної температури)
Жалюзі складаються з вертикальних пластин, шарнірно закріплених угорі та внизу перед радіатором. Повертання пластин для зміни кількості повітря, що проходить крізь серцевину радіатора, а отже, регулювання температури охолодної рідини здійснюються рукояткою з місця водія. Коли рукоятка всунута до кінця, жалюзі відриті, й повітря вільно проходить крізь серцевину радіатора. Прикриваються жалюзі витягуванням рукоятки. Це потрібно для прискорення прогрівання двигуна й під час руху за низьких температур навколишнього повітря.
Для зливання охолодної рідини із системи є два зливальних краники. Один із них, установлений з лівого боку на підвідному патрубку відцентрового насоса, закривається повертанням управо спеціальної тяги, шарнірно з'єднаної зі стержнем краника. Другий краник,
розташований з правого боку в нижній частині сорочки блока циліндрів, закривається переміщенням тяги вниз. Для відкривання крани-
ка тягу переміщують угору.
СИСТЕМА МАЩЕННЯ
У двигуні, що працює, багато деталей, які передають різні зусилля, стикаються й переміщуються одна відносно одної. На подолання сил, що виникають при цьому, витрачається частина потужності двигуна. Крім того, тертя призводить до нагрівання й спрацьовування деталей. Аби створити найкращі умови для роботи тертьових деталей двигуна, треба максимально зменшити сили тертя. Це досягається використанням для виготовлення деталей антифрикційних сплавів, якіснішим обробленням робочих поверхонь, застосуванням підшипників кочення. Головний і найефективніший спосіб зменшення сил тертя — введення шару мастила між тертьовими поверхнями. В цьому разі безпосереднє тертя робочих поверхонь деталей замінюється тертям шарів мастила між собою. Крім того, мастило охолоджує деталі, що змащуються, й забирає тверді частинки, які утворюються внаслідок спрацьовування тертьових поверхонь, запобігає корозії деталей, зменшує зазори.
До системи мащення входять: + оливний насос; + фільтр (оливоочисник); ^ оливний радіатор; + стержень для вимірювання рівня оливи; 4 контрольні прилади — датчик і покажчик тиску оливи. Для забезпечення циркуляції оливи в картері (блоці циліндрів), колінчастому й розподільному валах, коромислах виконано спеціальні оливні канали. До системи мащення належать також пристрої для вентиляції картера.
У двигунах автомобілів, що вивчаються, застосовують комбіновану систему мащення: найбільш навантажені деталі змащуються під тиском, а решта — спрямованим розбризкуванням оливи, котра витікає із зазору між спряженими деталями.
У двигуні автомобіля ВАЗ-2105 під тиском змащуються корінні й шатунні підшипники колінчастого вала, підшипники й кулачки розподільного вала, підшипники вала привода паливного насоса та розподільника запалювання.
У двигуні автомобіля «Москвич-2140» (рис. 2.26) під тиском змащуються корінні й шатунні підшипники колінчастого вала, підшипники розподільного вала, осі коромисел клапанів, кулачки й упорний фланець розподільного вала, шестерні привода оливного насоса та розподільника запалювання, ведена зірочка й ланцюг привода розподільного вала. Розбризкуванням змащуються стінки циліндрів та поршні, поршневі пальці, ведуча зірочка й пристрій для натягання ланцюга привода розподільного вала, валик привода розподільника запалювання, стержні та напрямні втулки клапанів.
З Будова й експлуатація автомобілів
У двигуні ЗМЗ-66 (рис. 2.27) під тиском змащуються корінні й шатунні підшипники колінчастого вала, підшипники розподільного вала, осі коромисел, вал привода переривника-розподільника й оливного насоса. Циліндри, втулки верхніх головок шатунів, стержні клапанів, поршневі кільця, штовхачі та кулачки розподільного вала змащуються розбризкуванням оливи. Шестерні привода розподільного вала змащуються оливою, що стікає з фільтра очищення, а привод переривника-розподільника та його шестерні — оливою, яка надходить із порожнини, розташованої між п'ятою шийкою розпо-
А-А В-Б В-В Г-Г Д-Д
11 12 17 10 12 15 17 10 13 18 10 12 17 21 22
н пішого вала та заглушкою блока циліндрів. У системі мащення пе-
редбачено оливний радіатор, що встановлюється перед радіатором
< ік геми охолодження й вмикається відкриванням крана на корпусі 0 ліпшого фільтра.
У двигуні автомобіля КамАЗ-740 (рис. 2.28) олива з піддона через оішіюприймач засмоктується в дві секції оливного насоса. З нагні-
і.иіміої секції насоса каналом у правій стінці блока циліндрів олива подається в корпус повнопотокового фільтра, де вона очищається, проходячи крізь два фільтрувальних елементи, й надходить у головну и і мину лінію. Звідти каналами в блоці й головках циліндрів олива 111 'і,водиться до корінних підшипників колінчастого вала, підшипнимн розподільного вала, втулок коромисел і каналом у штангах клапанні до штовхачів. До шатунних підшипників колінчастого вала йми па надходить каналом усередині колінчастого вала.
Олива, що знімається зі стінок циліндрів оливознімним кільцем,
1 рпь отвори в канавці кільця та отвори в поршні відводиться всерепіпу його і змащує опори поршневого пальця в бобишках поршня та V верхній головці шатуна. З каналу в задній стінці блока циліндрів пий ті під тиском трубкою подається до підшипників компресора, і каналу в передній стінці блока циліндрів олива спрямовується до
підшипників паливного насоса високого тиску. З головної лінії оли-
п.і під тиском подається в термосиловий датчик, який керує роботою і про муфти привода вентилятора залежно від температури рідини в і ін гемі охолодження.
Рис. 2.26
Схема системи мащення двигуна автомобіля «Москвич-2140»:
/ іікладиш підшипника; 2 — колінчастий вал; 3, 4 — канали підведення оливи відіпжідио до шатунного й корінного підшипників; 5 — головна оливна лінія; канал підведення оливи до головки блока циліндрів; 7 — блок циліндрів; головка блока циліндрів; 9 — канал підведення оливи до задньої опорної шийки і"» піодільного вала; 10 — вісь випускних клапанів; 11 — підведення оливи в канал осі шніускних клапанів; 12— розподільний вал; 13 — коромисло; 14— канал для мащеним маточини коромисла; 15 — канал підведення оливи у внутрішню порожнину і«> піодільного вала; 16 — канал підведення оливи до середньої опорної шийки розпои п.мого вала; 17— вісь коромисел впускних клапанів; 18— канал для мащення опор-
ної п'яти коромисла; 19 — ведена зірочка привода механізму газорозподілу; '0 канал підведення оливи у внутрішню порожнину осі коромисел впускних і і.ііілііів; 21 — канал підведення оливи до упорного фланця розподільного вала та на пі у іконо-роликовий ланцюг; 22 — упорний фланець; 23 — канал підведення оливи до іи'ін'дньої опорної шайби розподільного вала; 24 — втулково-роликовий ланцюг; покажчик тиску оливи; 26 — провід; 27 — привод оливного насоса; нижня кришка картера привода механізму газорозподілу; 29 — кришка корпусу нпшіопотокового фільтра; ЗО — датчик покажчика тиску оливи; 31 — перепускний і 1.11 кім; 32 — фільтрувальний елемент; 33 — корпус повнопотокового фільтра; і І пробка зливального отвору; 35 — центральний стяжний болт; 36 — редукційний і і.піан; 37 — канал для подавання оливи до шестерень привода оливного насоса;
« V оливний насос; 39— трубка оливоприймача; 40— оливоприймач; 41 — фільтру-
вальна сітка оливоприймача; 42 — піддон картера
Рис. 2.27
Схема системи мащення двигуна ЗМЗ-66:
1 — оливний радіатор; 2 — кран оливного радіатора; 3 — запобіжний клапан; 4 — порожнина осі коромисел; 5 — канал у головці блока; 6 — канал у блоці; 7— відцентровий фільтр; 8 — головна оливна лінія; 9 — отвір у корпусі розподільника; 10 — порожнина; 11 — оливна лінія фільтра відцентрової очистки; 12, 13 — відповідно основна й додаткова секції насоса; 14 — редукційний клапан; 15 — оливоприймач; 16, 17 — відповідно четверта й друга шийки розподільного вала
З радіаторної секції насоса олива надходить у фільтр відцентрового очищення й, проходячи через радіатор, зливається в піддон. Якщо кран оливного радіатора закритий, то олива з центрифуги зливається в піддон картера через зливальний клапан.
Для створення найкращих умов мащення в системі має підтримуватися певний тиск: 0,2...0,4 МПа в легкових автомобілях, 0,4...0,6 МПа — у вантажних.
Оливний насос створює тиск оливи й забезпечує циркуляцію її в системі мащення.
Рис. 2.28
Схема системи мащення дизеля КамАЗ-740:
І компресор; 2 — паливний насос високого тиску; З — кран умикання гідромуфти; термосиловий датчик; 5 — гідромуфта привода вентилятора; 6 — піддон; запобіжний клапан радіаторної секції; 8 — оливний радіатор; 9, 12 — відповідно «.іпобіжний та диференціальний клапани; 10, 11 — відповідно радіаторна й 11іі гнітальна секції оливного насоса; 13 — повнопотоковий фільтр; 14 — головна «шинна лінія; 15 — перепускний кран фільтра; 16 — зливальний кран центрифуги; 17 — обмежувач; 18— кран; 19— центрифуга; 20— манометр; 21 — щуп; 22— сапун
Шестеренчастий оливний насос двигуна автомобіля ВАЗ-2105 складається з корпусу 7 (рис. 2.29, а), в якому встановлено дві шестерні: ведучу 8 і ведену 6. Остання вільно обертається на осі 9, а першу жорстко закріплено на валу 10. На іншому кінці цього вала розміщено шестірню 12 вала привода, яка входить у зачеплення з гвинтовою шестірнею 11 додаткового вала, що дістає обертання від колінчастого вала двигуна. В автомобілях «Москвич» привод оливного насоса здійснюється безпосередньо від колінчастого вала двигуна.
Щоб запобігти підвищенню тиску оливи понад допустиме значення, в корпусі оливного насоса встановлюють редукційний клапан 3.
Під час роботи двигуна насос засмоктує оливу крізь сітчастий фільтр 1 оливоприймача 2 й подає її під тиском у вихідний отвір і далі каналом — в оливний фільтр (рис. 2.29, б). У разі підвищення тиску в системі понад допустиме значення відкривається редукційний клапан, і частина оливи пропускається назад в оливоприймач. Ре-
дукційний клапан у двигуні автомобіля ВАЗ відрегульовано на заводі
на тиск приблизно 0,45 МПа за допомогою пружини певної жорст-
а б
Рис. 2.29
Шестеренчастий оливний насос двигуна автомобіля ВАЗ-2105:а — будова (7 — сітчастий фільтр; 2 — оливоприймач; З — редукційний клапан; 4 — пружина клапана; 5 — кришка; <5, 8 — відповідно ведена й ведуча шестерні;
7 — корпус; 9 — вісь веденої шестірні; 10 — вал привода; 11 — шестірня привода;
12 — шестірня вала привода); б — принцип дії
кості, тому регулювати клапан під час експлуатації автомобіля не треба. У двигуні автомобіля «Москвич» редукційний клапан легко доступний, і в разі потреби його можна відрегулювати.
Шестеренчастий двосекційний оливний насос дизеля КамАЗ-740
(рис. 2.30) кріпиться на нижній площині блока циліндрів. Секція з високими шестернями З та 6 подає оливу в головну лінію двигуна й
1 2 3 4 5
Рис. 2.30
Оливний насос дизеля КамАЗ-740:
/ — вісь веденої шестірні нагнітальної секції; 2 — ведучий валик; З — ведена шестірня нагнітальної секції; 4 — корпус нагнітальної секції; 5 — проміжний валик привода;
() - ведуча шестірня нагнітальної секції; 7 — проставка; 8 — шестірня радіаторної
секції; 9 — редукційний клапан
називається нагнітальною; секція з шестернями 8 спрямовує оливу у відцентровий фільтр та оливний радіатор і називається радіаторною. В корпусах секцій встановлено запобіжні клапани, відрегульовані на тиск відкривання 0,8...0,85 МПа. Диференціальний клапан, який розміщено в корпусі, обмежує тиск у головній лінії; його відрегульовано на тиск початку відкривання 0,40...0,45 МПа.
У непрогрітому двигуні тиск у системі мащення може настільки зрости, що спричинить руйнування оливних ліній. Для запобігання цьому й забезпечення нормальної подачі оливи в системі передбачено редукційний клапан 9.
Оливний фільтр слугує для очищення оливи від частинок металу
(продуктів спрацювання), нагару, смол, пилу. В автомобілях, що вивчаються, встановлюється один оливний фільтр. Крізь нього проходить уся олива, що подається насосом. Такі фільтри називають повнопотоковими.
У двигунах автомобілів ВАЗ застосовується нерозбірний оливний фільтр (рис. 2.31), що складається з корпусу 7, в якому встановлено
Рис. 2.31
Оливний фільтр двигунів автомобілів ВАЗ:
1 — корпус; 2 — дно корпусу; 3 — протидренажний клапан; 4 — перепускний клапан;
5 — ущільнювальна прокладка; 6 — фільтрувальний елемент
фільтрувальний елемент 6 (основна частина його — паперова, а додаткова — зі штучного віскозного волокна), перепускний 4та протиіренажний 3 клапани. Останній становить манжету з оливостійкої гуми, що вільно пропускає оливу в корпус фільтра, але не дає змоги
Рис. 2.32
Фільтр відцентрової очистки оливи двигуна 3м3-53:
вісь ротора; 2 — жиклер; 3 — піддон; 4 — ротор; 5 — ковпак ротора; кожух фільтра; 7 — фільтрувальна сітка; 8 — гайка кріплення ковпака; 9 — гайка кріплення ротора; 10 — гайка-баранець кріплення кожуха
їй витікати з корпусу в піддон картера, коли двигун не працює. Таким чином у корпусі фільтра й каналах постійно зберігається запас оливи, що, своєю чергою, забезпечує подачу оливи до тертьових поверхонь відразу після пуску двигуна. Якщо фільтрувальний елемент
дуже забруднився, то відкривається перепускний клапан 4, і неочищена олива, минаючи фільтр, надходить до тертьових поверхонь.
В автомобілях «Москвич» оливний фільтр складається з корпусу 33 (див. рис. 2.26), змінного фільтрувального елемента 32, кришки 29, гумових ущільнювальних кілець, підтискної пружини, перепускного клапана 31, центрального стяжного болта 35, пробки 34 зливального отвору та датчика ЗО покажчика тиску оливи. Перепускний клапан пропускає оливу в головну оливну лінію в разі засмічення фільтрувального елемента (перепад тисків на вході й виході — 0,09...0,10 МПа).
У двигунах ЗИЛ-ІЗО, КамАЗ, 3м3-53 встановлено фільтр відцентрової очистки з реактивним приводом (рис. 2.32). Фільтр скла-
дається з корпусу, на осі якого на підшипнику встановлено ротор із ковпаком. Знизу ротора розміщено два жиклери з отворами, спрямованими в різні боки, а також фільтрувальну сітку. Ковпак закріплено на осі ротора за допомогою гайки й закрито зверху нерухомим кожухом із баранчиком. Ротор обертається під дією струменя оливи, що тиском викидається крізь два жиклери. Коли ротор обертається, важкі частинки, що забруднюють оливу, відкидаються на стінки ковпака й там осідають.
В автомобілі КамАЗ, крім відцентрового очищення, встановлюється повнопотоковий фільтр (рис. 2.33) з двома змінними картонними фільтрувальними елементами.
Оливний радіатор призначається для охолодження оливи, що нагрівається внаслідок стикання з гарячими деталями. У двигунах легкових автомобілів достатнє охолодження оливи забезпечується обдуванням піддона картера повітрям і вентиляцією картера. У важких умовах роботи двигунів вантажних автомобілів треба вмикати оливний радіатор. Наприклад, трубчасто-пластинчастий оливний радіатор (див. рис. 2.22) вмикають, коли температура атмосферного повітря перевищує 20 °С, а також у разі роботи автомобіля у важких дорожніх умовах. Оливний радіатор установлюється перед радіатором системи охолодження й умикається відкриванням крана на корпусі оливного фільтра.
Вентиляція картера потрібна для підтримання в ньому нормального тиску й видаляння парів бензину та газів, що прориваються крізь нещільності поршневих кілець і спричинюють корозію деталей, забруднення й розрідження оливи. Крім того, внаслідок потрапляння в картер відпрацьованих газів в ньому підвищується тиск, що призводить до руйнування ущільнень та появи течі оливи під час роботи двигуна.
Рис. 2.33
Повнопотоковий оливний фільтр дизелів автомобілів КамАЗ:
1 — кришка; 2 — фільтрувальний елемент; 3 — прокладка; 4 — ковп
У розглядуваних двигунах вентиляція картера здійснюється примусово відведенням газів через витяжний шланг і повітроочисник у циліндри двигуна, де відбувається згоряння їх. Для очищення каргерних газів від оливи та смол у системі вентиляції є фільтр і оливо-
ні;ідільник.
У двигунах автомобілів ВАЗ відсмоктування картерних газів у змішувальну камеру карбюратора регулюється за допомогою спеціального золотника 1 (рис. 2.34), розташованого на осі дросельних заслінок карбюратора. Під час роботи двигуна з малою частотою обер-
тання колінчастого вала на холостому ходу картерні гази підсмоктуються в невеликій кількості крізь калібрований отвір 2 золотникового пристрою. Коли відкривається дросельна заслінка, ра-
зом з її віссю повертається золотник і через канавку, що є в ньому, гполучає шланг 5 відведення картерних газів безпосередньо із задросельним простором карбюратора, за рахунок чого підвищується інтенсивність вентиляції картера зі збільшенням навантаження на двигун.
У двигуна автомобіля «Москвич» із карбюратором ДААЗ система нентиляції така сама.
Рис. 2.34
Схеми вентиляції картера двигуна автомобіля ВАЗ-2105:
а — на малій частоті обертання холостого ходу; б — при відкриванні дросельної заслінки карбюратора; 1 — золотник; 2 — калібрований отвір; 3 — впускний трубопровід; 4 — дросельна заслінка; 5 — шланг відведення газів у дросельний простір; 6 — карбюратор; 7 — повітроочисник; 8 — всмоктувальний патрубок;
9 — полум'ягасник; 10 — шланг; 11 — кришка оливовіддільника; 12 — оливо-
віддільник; 13 — зливальна трубка оливовіддільника
У двигуна автомобіля «Москвич» із карбюратором К-126Н картерпі гази, пройшовши фільтр оливозаливної горловини 1 (рис. 2.35), надходять у повітроочисник 2, а потім у карбюратор 3 і впускним і рубопроводом 4 — в циліндри 5 двигуна.
| Пальна суміш |
| Картерні гази |
Схема вентиляції картера двигуна автомобіля «Москвич-2140»:
1 — оливозаливна горловина; 2 — повітроочисник; 3 — карбюратор; 4 — впускний
трубопровід; 5 — циліндр
§ 2.6. ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ДВИГУНА, СИСТЕМ ОХОЛОДЖЕННЯ Й МАЩЕННЯ
Технічне обслуговування двигуна. Справний двигун розвиває повну потужність, працює без перебоїв при повних навантаженнях і на холостому ходу, не перегрівається, не димить і не пропускає оливу та охолодну рідину крізь ущільнення. Несправність можна визначити діагностуванням за зовнішніми ознаками без розбирання двигуна.
Ознаки несправності кривошипно-шатунного механізму. • сторонні стуки та шуми; • зниження потужності двигуна; • підвищена витрата оливи; • перевитрата палива; • поява диму у відпрацьованих газах тощо.
Стуки та шуми у двигуні виникають унаслідок: / підвищеного спрацьовування основних деталей; / збільшення зазорів між спряженими деталями.
Через спрацьовування поршня й циліндра, а також збільшення зазору між ними виникає дзвінкий металічний стук, який добре прослуховується під час роботи холодного двигуна. Різкий металічний стук на всіх режимах роботи двигуна свідчить про збільшення зазору між поршневим пальцем та втулкою головки шатуна. Посилення стуку в разі різкого збільшення частоти обертання колінчастого вала свідчить про спрацьовування вкладишів корінних або шатунних підшипників (якщо спрацювалися вкладиші корінних підшипників, тон стуку глухіший). Різкий стук у двигуні, що не припиняється й супроводжується зниженням тиску оливи, свідчить про виплавлення підшипників. Шуми й стуки прослуховують за допомогою стетоскопа.
Зниження потужності двигуна спричинюється зменшенням компресії (тиску робочої суміші наприкінці такту стискання в циліндрі) внаслідок:
/ порушення ущільнення прокладкою головки циліндрів у разі слабкого або нерівномірного затягування гайок кріплення або пошкодження прокладки;
/ пригоряння кілець у канавках поршня через відкладення смолистих речовин і нагар;
/ спрацьовування, поломки або втрати пружності кілець; / спрацьовування стінок циліндрів.
Компресію в циліндрах двигуна перевіряють від руки за допомогою компресометра.
Для перевірки компресії від руки треба:
• викрутити свічки запалювання, за винятком свічки циліндра, що перевіряється;
• обертаючи колінчастий вал пусковою рукояткою, за опором прокручуванню визначити компресію;
• так само перевірити компресію в решті циліндрів.
Щоб перевірити компресію за допомогою компресометра, слід:
• прогріти двигун;
• викрутити свічки;
• повністю відкрити дросельну й повітряну заслінки;
• встановити гумовий наконечник компресометра в отвір свічки;
• провернути колінчастий вал на 8... 10 обертів, стежачи за показа-ми компресометра; після прокручування колінчастого вала у справному циліндрі компресія має становити 0,70...0,78 МПа;
• так само послідовно перевірити компресію в кожному циліндрі.
Про технічний стан циліндропоршневої групи та клапанів можна судити за відносним витіканням повітря (контролюється спеціальним манометром), яке за допомогою приладу К-69 подається під тиском у кожний циліндр двигуна крізь отвори для свічок запалювання.
Підвищена витрата оливи, перевитрата палива та димний випуск відпрацьованих газів сірого кольору (при нормальному рівні оливи в картері) з'являються внаслідок: / залягання поршневих кілець; / їхнього спрацьовування.
Залягання кільця можна усунути без розбирання двигуна, для чого в кожний циліндр гарячого двигуна треба залити на ніч крізь отвір для свічки запалювання по 20 г суміші денатурованого спирту та гасу в однакових пропорціях. Уранці двигун слід пустити, дати попрацювати 10... 15 хв, зупинити й замінити оливу.
Відкладання нагару на днищах поршнів та камери згоряння знижує теплопровідність, що спричинює перегрівання двигуна, зниження його потужності й підвищення витрати палива.
Для видаляння нагару треба:
• злити рідину із системи охолодження;
• зняти прилади, закріплені на головці циліндрів;
• викрутивши гайки, обережно відокремити головку циліндра, не пошкодивши прокладку;
• якщо прокладка приклеїлася до блока або головки циліндрів, зняти її тупим ножем або широкою тонкою металевою штабкою.
Перш ніж знімати головки циліндрів У-подібних двигунів, треба зняти також усі прилади з випускного трубопроводу, сам трубопровід, а вже потім головки.
Нагар видаляють дерев'яними скребками або скребками з м'якого металу (щоб не пошкодити днища поршнів або стінки камери згоряння), накривши чистою ганчіркою сусідні циліндри. Нагар знімається легше, якщо його заздалегідь розм'якшити, поклавши на нього ганчірку, змочену гасом.
Установлюючи прокладку головки циліндрів, її треба натерти порошкоподібним графітом.
Тріщини в стінках порожнини охолодження блока та головки циліндрів можуть виникнути в разі:
/ замерзання охолодної рідини;
/ заповнення сорочки охолодження гарячого двигуна холодною рідиною.
Характерні несправності механізму газорозподілу: • нещільне прилягання клапанів до гнізд; • неповне відкривання клапанів; • спрацьовування шестерень розподільного вала, штовхачів, напрямних втулок; • збільшення поздовжнього зміщення розподільного вала; • спрацьовування втулок і осей коромисел; • порушення роботи механізму повертання випускного клапана внаслідок заїдання кульок і пружин механізму повороту (у двигуні автомобіля ЗИЛ-ІЗО).
Нещільне прилягання клапанів до гнізд виявляють за такими ознаками: зменшенням компресії; періодичними ударами у впускному або випускному трубопроводі; зниженням потужності двигуна.
П р и ч и н а м и нещільного закриття клапанів можуть бути:
/ відкладення нагару на клапанах і гніздах;
/ утворення раковин на робочих поверхнях (фасках) та короблення головки клапана;
/ поломка клапанних пружин;
/ заїдання клапанів у напрямних втулках;
/ відсутність зазору між стержнем клапана та носком коромисла.
Нагар видаляють за допомогою шабера. Клапани, що мають невеликі раковини на робочій поверхні, слід притерти, зламану пружину — замінити. Порушений зазор відновлюється регулюванням.
Неповне відкривання клапанів характеризується стуками у двигуні, а також зменшенням потужності. Ця несправність виникає внаслідок великого зазору між стержнем клапана та носком коромисла.
Для притирання клапанів треба:
• зняти клапанну пружину;
• під головку підкласти слабку пружину;
• на робочу поверхню нанести шар пасти, що складається з абра-зивного порошку й оливи;
• за допомогою коловорота або притирального пристрою надати клапану зворотно-обертального руху;
• змінюючи напрям обертання, клапан слід трохи підняти;
• притирання завершити, якщо на поверхні гнізда та робочій поверхні клапана утворилися суцільні матові смуги завширшки
2...З мм.
Герметичність посадки клапана після притирання перевіряють за допомогою спеціального приладу або гасу. В останньому випадку клапан треба встановити в сідлі, надіти пружину й закріпити її на стержні, перевернути головку циліндрів, а в камери згоряння залити гас. Поява гасу на стержні та напрямній втулці свідчить про погане притирання.
Для регулювання зазору між стержнем клапана та носком коромисла треба:
• зняти клапанну кришку;
• встановити поршень наприкінці такту стискання (щоб клапани Пули закриті);
• перевірити зазор і в разі потреби відрегулювати його, для чого ми крутити контргайку регулювального гвинта на коромислі й, оберміочи регулювальний гвинт, установити потрібний зазор;
• затягнути контргайку й знову перевірити зазор.
Потрібне обмеження зміщення розподільного вала досягається добиранням товщини розпірного кільця.
В разі великого спрацювання деталей механізму газорозподілу ішігун підлягає ремонту.
Очистити двигун від бруду та перевірити його стан.
Щ Т О Двигун очищають від бруду скребками, миють пензлем, змоченим у розчині соди або прального порошку, а потім иитирають насухо. Стан двигуна перевіряють зовнішнім оглядом і ирослуховуванням його роботи на різних режимах.
Перевірити кріплення опор двигуна, а також гер-
Т О - 1 метичність з'єднання головки циліндрів, піддона картера, сальника колінчастого вала. Про нещільність прилягання головки можна судити за підмоклими місцями на стінках блока циліндрів. Нещільності прилягання піддона картера й сальника колінчастого вала виявляють за патьоками оливи. Перевіряючи кріплення опор двигуна, гайки треба розшплінтувати, підтягнути до упору й знову зашплінтувати.
Підтягнути гайки кріплення головки циліндрів (на
Т О - 2 холодному двигуні за допомогою динамометрично-
го або звичайного ключа з комплекту інструменту водія). Зусилля під час затягування має становити 73...78 Н. Підтягувати різьбові з'єднання слід рівномірно, без ривків, у точно визначеному порядку для кожного типу двигуна. Затягувати гайки кріплення головки блока треба від центра, поступово переміщуючись до країв. На У-подібних двигунах, перш ніж підтягувати кріплення головок циліндрів, слід злити воду із системи охолодження й послабити гайки кріплення впускного трубопроводу. Після підтягування гайок головки циліндрів треба знову затягнути гайки впускного трубопроводу й відрегу-
лювати зазори між клапанами та коромислами.
Кріплення піддона картера виконують на оглядовій канаві. При цьому автомобіль треба загальмувати стоянковим гальмом, увімкнути найнижчу передачу, вимкнути запалювання, а під колеса підкласти колодки. Перевірити зазор між стержнем клапана та носком коромисла і, якщо треба, відрегулювати його.
Для підтягування гайок кріплення слід користуватися справними інструментами й добирати ключі точно за розмірами гайок.Не дозволяється працювати гайковими ключами з непаралельними, спра-
цьованими губками.Забороняється відкручувати й закручувати гайки ключами завеликих розмірів з підкладуванням металевих пластинок між гранями гайки та ключа, подовжувати рукоятки ключа, приєднуючи інший ключ або трубу.
СТО Двічі на рік перевіряти стан циліндропоршневої групи двигуна.
Технічне обслуговування системи охолодження. Ознаки несправності: • перегрівання двигуна; • переохолодження двигуна; • недостатній рівень охолодної рідини; • нещільності в з'єднаннях патрубків зі шлангами; • натяг паса вентилятора; • заїдання термостата й жалюзі.
Перегрівання двигуна відбувається через несправності не тільки системи охолодження, а й систем живлення, запалювання та мащення. Недостатнє охолодження двигуна й, як наслідок цього, закипання охолодної рідини в системі можуть зумовлюватися:
/ недостатньою кількістю її в системі охолодження;
/ пробуксовуванням паса вентилятора в разі слабкого його натягання або внаслідок замаслювання;
/ забрудненням або відкладенням накипу в системі; / неправильною роботою термостата.
Переохолодження двигуна може спричинюватися несправною роботою термостата або заїданням жалюзі у відкритому положенні. Взимку, в разі низької температури повітря, якщо не вжити запобіжних заходів (прикрити жалюзі, надіти втеплювальний чохол), також можливе переохолодження двигуна й навіть замерзання води в системі.
Недостатній рівень охолодної рідини у верхньому бачку радіатора спостерігається в разі витікання її із системи охолодження або википання. Витікання охолодної води із системи може відбуватися крізь сальники, нещільності в з'єднанні патрубків, зливальні краники та пошкоджені ділянки радіатора. Течу внаслідок спрацьовування сальників виявляють за підтіканням охолодної рідини крізь контрольний отвір у нижній частині корпусу насоса.
У разі появи зазначеної несправності треба:
• злити охолодну рідину;
• послабити пас вентилятора й зняти його;
• послабити хомутик;
• від'єднати гумовий шланг й обережно, аби не пошкодити про-кладку, зняти водяний насос;
• викрутивши болт кріплення крильчатки, зняти її.
В сальнику може бути пошкоджена або гумова манжета, або самопідтискна шайба. Пошкоджені деталі треба замінити, насос скласти й установити. В разі потреби слід замінити також пошкоджену
прокладку головки циліндрів і крильчатку водяного насоса (якщо нона зірвалася).
Нещільності в з<єднаннях патрубків зі шлангами усуваються затягуванням хомутиків (якщо різьбу затяжного болта хомутика викорисіано повністю, то під знятий хомутик треба підкласти металеву штабку), а краники, що пропускають рідину, притираються. Для цього їх слід зняти з двигуна, розібрати, на робочу поверхню нанести притиральну пасту й обертальними рухами притерти до утворення матової поверхні на всіх робочих частинах краника.
Пошкоджений радіатор треба зняти й здати в ремонт.
Натяг паса вентилятора вважається правильним, якщо він прогинається на 8...10 мм при натисканні рукою із силою 29,4...39,2 Н. 11 ас може пробуксовувати також у разі потрапляння на нього й шкіци мастила.
У двигуні автомобіля ЗИЛ-ІЗО шків вентилятора приводиться в дію двома пасами. Натяг одного з них регулюється переміщенням генератора, а іншого — переміщенням насоса гідропідсилювача рульового керування. У двигуні 3м3-53-12 натяг паса вентилятора змінюють натяжним роликом.
Унаслідок заїдання термостата в закритому положенні припиняється циркуляція рідини крізь радіатор. У цьому разі двигун переірівається, а радіатор залишається холодним. Через заїдання термостата у відкритому положенні двигун переохолоджується. В обох випадках слід, випустивши рідину із системи охолодження, обережно шяти патрубок і термостат. Термостат перевіряють, занурюючи його
у воду. Нагріваючи воду, стежать за клапаном термостата та термометром. Клапан має почати відкриватися за температури 70 °С і повністю відкритися за температури 83...90 °С. Оглядаючи термостат, і реба переконатися у відсутності накипу й чистоті отвору в клапані,
призначеному для пропускання повітря.
Жалюзі заїдає через недостатнє мащення або несправність привода. Трос разом з оболонкою треба зняти, промити в гасі й, змастивши, закріпити на місці.
Під час експлуатації автомобіля на стінках порожнини охолодження відкладається накип, унаслідок чого погіршується відведення теплоти від деталей. Канали приладів системи охолодження засмічуються накипом і продуктами корозії, що призводить до перегрівання двигуна. Накип видаляють промиванням приладів системи охолодження. Слід знати, що розчини, які застосовуються для промивання радіатора, не можна використовувати для промивання порожнини охолодження блока й головки циліндрів, виготовлених з а ііюмінієвого сплаву.
Перед промиванням радіатор треба зняти з автомобіля й заповнити його 10 %-м розчином їдкого натру (каустична сода), нагрітого до
температури 90 °С. Цей розчин витримати в радіаторі протягом 30 хв, потім злити й до патрубка нижнього бачка приєднати змішувач, до якого підвести гарячу воду та стиснене повітря. Для контролю тиску стисненого повітря до патрубка, що йде від нижнього бачка радіатора до опалювача, приєднати манометр.
Радіатор треба промивати водночас гарячою водою й стисненим повітрям так, щоб вода витікала через патрубок верхнього бачка, а тиск у нижньому бачку не перевищував 0,1 МПа.
• Із розчином їдкого натру слід поводитися дуже обережно, щоб уникнути опіків шкіри та роз'їдання тканини одягу.
Якщо накип на стінках порожнини охолодження в трубах радіатора невеликий, його видаляють за допомогою розчину хромпіку, не знімаючи радіатор з автомобіля. Цей розчин приготовляють із розрахунку 4...8 г хромпіку на 1 л води й заливають його в систему. Розчин із вмістом хромпіку менше ніж 3 г на 1 л води застосовувати не можна, оскільки він спричинює підсилену корозію деталей системи охолодження.
Коли систему охолодження заправлено таким розчином, автомобіль експлуатується протягом місяця (в разі википання води з розчину доливають воду, а якщо витікання відбувається через нещільності з'єднань — додають розчин). Зливши розчин, систему треба добре промити чистою водою в напрямі, зворотному циркуляції, пропустивши Ю...15-кратний об'єм води.
Перевірити рівень рідини в радіаторі або в розши-
Щ Т О
рювальному бачку (автомобіль КамАЗ). Рівень рі-
дини в радіаторі має бути на 15...20 мм нижчий від заливальної головки.
Заповнюючи систему охолодження антифризом, треба заливати його на 6...7 % менше (за об'ємом), ніж води, оскільки під час нагрівання він розширяється більше, ніж вода. В разі випаровування антифризу доливають воду, а в разі витікання — антифриз.
Перевірити, чи немає підтікання рідини в системі охолодження.
Перевірити, чи не підтікає рідина в усіх з'єднаннях
Т О - 1 системи охолодження, й, якщо треба, усунути підтікання. Змастити підшипники водяного насоса (за графіком мащення). Мастило нагнітають шприцом через оливницю до появи його в контрольному отворі насоса. Подальше нагнітання мастила може призвести до видавлювання сальників.
Т П е р е в і р и т и герметичність системи охолодження; в разі потреби усунути витікання рідини. Перевірити
й, якщо треба, закріпити радіатор, його облицювання та жалюзі. Перевірити кріплення водяного насоса й натяг паса привода вентилятоїм; в разі потреби відрегулювати натяг паса й підтягнути кріплення. Перевірити кріплення вентилятора. Змастити підшипник водяного насоса (за графіком). Перевірити дію та герметичність системи опаіення, дію жалюзі. У крайньому передньому положенні рукоятки пластини жалюзі мають бути повністю відкриті; поступово закривати їх, переміщуючи рукоятку на себе. Перевірити дію пароповітряного • іагіана пробки радіатора. СТО Двічі на рік промивати систему охолодження. Перевірити стан утеплювального чохла (взимку) й на-
ііиність його кріплення. Готуючи автомобіль до зимової експлуатації, перевірити стан і дію пускового підігрівника та інших допоміжних засобів полегшення пуску двигуна, встановлених на автомобілі, й, якщо треба, усунути несправність. У разі безгаражного зберігання автомобілів у холодну пору року після закінчення роботи треба злити йоду із системи охолодження, відкривши краники на блоці та нижньому патрубку радіатора, пробку горловини радіатора та краник
шстеми опалення кузова.
Технічне обслуговування системи мащення. Ознаки несправності — шиження або підвищення тиску оливи.
Мащення може погіршуватися внаслідок потрапляння сконденсованого палива, частинок нагару, обсмолення тощо. Діагностують і ехнічний стан системи мащення за допомогою контрольного мано-
метра й за кольором оливи.
Зниження тиску оливи може бути наслідком:
/ підтікання оливи в оливній лінії;
/ спрацьовування оливного насоса й підшипників колінчастого іа розподільного валів;
/ малого рівня оливи в піддоні картера;
/ недостатньої її в'язкості;
/ заїдання редукційного клапана у відкритому положенні.
Підтікання оливи виникає в місці нещільного затягування штуцерів і пробок або відбувається через тріщини в оливопроводах. Для усунення підтікання штуцера й пробки їх треба підтягнути, а трубки з тріщинами — замінити. Несправності насоса, редукційного клапана та підшипників усувають у ремонтних майстернях.
Малий рівень оливи в піддонах може бути наслідком вигоряння оливи, витікання її крізь нещільності сальників колінчастого вала й місця пошкодження прокладки.
Забруднену оливу або оливу недостатньої в'язкості слід замінити.
Підвищення тиску оливи в системі відбувається внаслідок:
/ засмічення оливопроводів;
/ застосування оливи підвищеної в'язкості;
/ заїдання редукційного клапана в закритому положенні.
Засмічені оливопроводи прочищають (у розібраному двигуні) дротом, промивають гасом і продувають стисненим повітрям.
Щоб перевірити справність покажчика тиску оливи, замість однієї з пробок центральної лінії треба вкрутити штуцер контрольного манометра й, запустивши двигун, зіставити покази контрольного манометра та покажчика тиску оливи. щтоПеревірити рівень оливи оливомірною лінійкою перед пуском двигуна та в дорозі під час тривалих
рейсів і в разі потреби долити її. Взимку, якщо автомобіль зберігається на відкритій площадці, при низьких температурах, після завершення робіт злити оливу з картера прогрітого двигуна, а перед його пуском — залити в картер підігріту до температури 90 °С оливу (крім випадків, коли користуються пусковим підігрівником). Перевірити, чи немає течі оливи.
ТО-1 Зовнішнім оглядом перевірити герметичність приладів системи мащення та оливопроводів і в разі по-
треби усунути несправності. Злити осадок з оливного фільтра, прогрівши перед цим двигун і очистивши від пилу та бруду корпус фільтра. Осадок слід злити в посудину, відкрутивши різьбову пробку так, щоб не забруднити двигун. Перевірити рівень оливи в картері двигуна й, якщо треба, долити її. Змінити за графіком оливу в картері двигуна, замінивши також фільтрувальні елементи (двигуни автомобілів КамАЗ і ГАЗ-53-12). Видалити осадки з фільтра відцентрового очищення.
ТО-2 Зовнішнім оглядом перевірити герметичність з'єднань системи мащення двигуна та кріплення при-
ладів і в разі потреби усунути несправності. Злити осадок з оливного фільтра.
Замінити оливу в картері двигуна (за графіком); за середніх умов експлуатації автомобіля — згідно із заводською інструкцією (після пробігу 2000...3000 км). Як правило, цю операцію суміщують з одним із технічних обслуговувань. Водночас слід замінити фільтрувальні елементи (двигуни автомобілів КамАЗ і ГАЗ-53-12) та очистити фільтр відцентрового очищення оливи. Для повного зливання оливи
двигун слід спочатку прогріти.
Якщо під час зливання оливи виявиться, що система мащення забруднена (сильне потемніння оливи й багато механічних домішок), то слід промити її. Для цього треба в піддон картера залити промивальну оливу (індустріальну) до нижньої позначки оливомірної лінійки, запустити двигун на малій частоті обертання колінчастого вала (2...З хв), а потім, відкривши всі пробки, злити промивальну оливу. Корпус фільтра промивають пензлем, знявши кришку й відкрутивши пробку зливального отвору. Промивши корпус, треба встановити нові фільтрувальні елементи (двигуни автомобілів КамАЗ і ГАЗ-53-12).
Промивши фільтр, закрутити на місце пробки й у піддон картера крізь оливоналивальний патрубок залити свіжу оливу в кількості, запіаченій у заводській інструкції. Двигун пустити, прогріти до нормальної температури, потім зупинити й через 3...5 хв перевірити рівень оливи.
Щоб видалити осадок із фільтра відцентрового очищення двигуна автомобіля КамАЗ, треба:
• відкрутити гайку ковпака фільтра й зняти його;
• повернути ротор навколо осі так, щоб стопорні пальці ввійшли в отвори ротора;
• відкрутити гайку кріплення ковпака ротора й зняти ковпак;
• видалити осадок із ковпака ротора й промити його в дизельному паливі;
• скласти фільтр у зворотній послідовності, перевіривши стан ущільнювальної прокладки; в разі появи течі прокладку замінити.
Перевіряючи дію фільтра відцентрового очищення, треба спочатку збільшити частоту обертання колінчастого вала двигуна, а потім іуиинити двигун. Якщо фільтр справний, то після зупинки двигуна
протягом 2...З хв буде чутно характерне гудіння ротора, що оберіасгься. Виявивши, що фільтр працює погано, його слід розібрати й
почистити.
Після подолання автомобілем водяних перешкод необхідно перевірити його агрегати. Якщо в них виявиться вода, треба стару оливу злити й заправити агрегат новою оливою. Якщо автомобіль часто працює у воді, то слід частіше додавати мастило в шарнірні з'єднаний.
Злиту оливу слід збирати для наступного перероблення й повторною застосування, що дає велику економію. Відпрацьовані оливи іберігають окремо за марками, не змішуючи.
СТО Двічі на рік промити систему мащення двигуна й замінити сорт оливи залежно від пори року. Готую-
чись до зимової експлуатації, від'єднати оливний радіатор.