 |
|
До задніх ліхтарів, ламп, щитка приладів і освітлення номерного знака
Рис. 3.18
Перемикачі світла:
а — центральний; б — ножний; 1 — контактна пластина; 2 — шток; 3 — кнопка
(0, /, II — положення кнопки); 4 — плунжер; 5 — пружина; 6 — ведуча зірочка; 7 — пластмасова панель; 8 — ізоляційний диск; 9 — контактор
Вмикач стоп-сигналу призначається для вмикання ламп задніх ліхтарів у разі гальмування робочим гальмом.
На автомобілях ВАЗ вмикач стоп-сигналу механічний, приводиться в дію від гальмової педалі. Натисканням на педаль гальма шток 16 (рис. 3.19, в) вмикача звільняється й під дією пружини 13 переміщається разом із контактною пластиною, яка через контакти 15 замикає електричне коло ламп стоп-сигналу.
Вмикач стоп-сигналу автомобілів «Москвич», ЗАЗ та ГАЗ-24 показано на рис. 3.19, а. Порожнину корпусу 1 сполучено з магістрал-
Рис. 3.19
Вмикачі ліхтарів заднього ходу:
а, б — стоп-сигналу з гідравлічним приводом; в — стоп-сигналу з механічним приводом; 7 — корпус; 2, 8 — діафрагми; З, 7, 14 — контактні пластини; 4, 77, 13 — пружини; 5, 6, 12 — затискачі; 9, 7<5 — штоки; 10 — кулька; 75 — контакти
лю гальмового привода. Коли натискають на педаль, гальмова рідина тисне на діафрагму 2 й примушує її переміщатися. При цьому разом із діафрагмою переміщається контактна пластина 3, замикаючи затискачі 5 електричного кола стоп-сигналу. Коли педаль відпускають, діафрагма під дією пружини 4 повертається в початкове положення, електричне коло переривається, й лампи стоп-сигналу гаснуть.
Вмикач ліхтарів заднього ходу слугує для вмикання
ламп задніх ліхтарів з метою освітлення дороги під час руху автомо біля заднім ходом. Коли вмикається передача заднього ходу, по відець механізму перемикання передач переміщує через кульку 10
(рис. 3.19, б) і шток 9 діафрагму 8 із контактною пластиною 7, яка замикає затискачі 6 електричного кола, й лампи засвічуються.
Запобіжники вмикаються в електричні кола споживачів для захисту проводки й обмоток генератора, а також пластин акумуляторної батареї від дії великих струмів у разі короткого замикання. На автомобілях установлюються термобіметалеві та плавкі запобіжники.
Термобіметалеві запобіжники бувають разової дії (кнопкові) та неперервної (вібраційні).
У разі великого збільшення сили струму в колі, що захищається кнопковим запобіжником (рис. 3.20, а), біметалева пластина З, нагріваючись, вигинається й розмикає контакти 2 та 5, перериваючи електричне коло, й залишається в такому положенні. Після усунення несправності для введення в дію запобіжника треба натиснути на кнопку 4, щоб знову замкнути контакти.
Вібраційний запобіжник (рис. 3.20, б) діє так. Під час проходження по біметалевій пластині 7 струму силою, що перевищує встановлене значення (коротке замикання), вона, сильно нагріваючись, вигинається й розмикає контакти 6, тим самим перериваючи електричне коло. Після остигання пластина випрямляється й знову замикає коло. Завдяки тому, що пластина нагрівається швидко, а остигає по-
Рис. 3.20
Термобіметалеві запобіжники:
а — кнопковий; б — вібраційний; 1 — затискачі; 2, 5, б — контакти; 3, 7— біметалеві пластини; 4 — кнопка
вільно, контакти довше перебуватимуть у розімкненому стані й, незважаючи на коротке замикання, середнє значення сили струму в колі буде невеликим. Замикання й розмикання контактів супроводжуються поклацуванням, що сигналізує водієві про коротке замикання.
Плавкі запобіжники об'єднують в один блок і розташовують під капотом двигуна, під панеллю приладів або в багажнику. На кришці блока запобіжників із внутрішнього боку наклеюють таблицю, в якій для кожного запобіжника зазначають те електричне коло, яке він захищає. Плавкі вставки запобіжників виготовляють із мідного лудженого дроту. Якщо сила струму перевищує гранично
допустиме значення, вказане на запобіжнику, то вставка розплавляється й перериває електричне коло.
На автомобілі ВАЗ-2105 плавкі запобіжники встановлюють у монтажному блоці, розміщеному в моторному відсіку на задній стінці з правого боку. В тому самому блоці розташовують реле дальнього
світла фар, опалювача, ближнього світла фар, склоочисників та обмивників фар, обігрівання заднього скла. Блок закрито прозорою кришкою, що дає змогу візуально перевірити стан запобіжників. На кришці нанесено номери й символи, які позначають кола, що захищаються кожним запобіжником, та призначення реле.
Запобіжники № 5 і 7 розраховано на силу струму до 16 А, решту — до 8 А.
На автомобілі «Москвич-2140» є такі запобіжники: • термобімегалевий неперервної дії на 3,5 А, встановлений на кронштейні скло-
очисника; • блок із трьох плавких запобіжників (один — на 19 А й два — на 10 А), встановлений на лівому бризковику переднього крила в моторному відсіку; • блок із трьох плавких запобіжників (один — на 10 А й два — на 20 А), встановлений на правому бризковику переднього крила в моторному відсіку. Кола, що захищаються запобіжниками, вказано на кришках зазначених блоків.
Електрообладнання автомобілів ЗАЗ має один термобіметалевий запобіжник неперервної дії в колі живлення електродвигуна склоочисника та блок плавких запобіжників з десятьма вставками (один — на 16 А й дев'ять — на 8 А).
На автомобілі ГАЗ-24 встановлено п'ять термобіметалевих запобіжників, з яких один — вібраційний неперервної дії, що сигналізує клацанням про підвищення сили струму в колі електродвигуна склоочисника, решта — кнопкові; в колі радіоприймача є плавкий запобіжник.
Дододаткового обладнання належать: + склоочисник; + обмивники тощо.
Склоочисник складається з електродвигуна, редуктора, механізму самозупинення, що повертає щітки в початкове положення після ви
микання склоочисника, та механізму привода щіток. З валом елекг
родвигуна з'єднано черв'як, який зачеплено з черв'ячною шестірнею, що передає рух через кривошип тяги й важелі на щітки. На автомобілях «Москвич», ЗАЗ і ГАЗ-24 повертанням рукоятки перемикача за годинниковою стрілкою в перше положення вмикається мала частота обертання, а в друге — велика. На автомобілях ВАЗ при першому положенні клавіші вмикання склоочисник працює з перервами 3...5 с, а при другому — неперервно.
Система обмивників на автомобілі ВАЗ-2105 (рис. 3.21) складається з живильного бачка 4місткістю 5 л, двох насосів 6і Юз елек-
Рис. 3.21
Схема обмивників вітрового скла та фар:
1 — жиклери-розпилювачі обмивників фар; 2, 9 — зворотні клапани; З — трійник із дроселем, що перепускає повітря з трубок; 4 — живильний бачок; 5 — трубка для подавання рідини до фар; 6 — нагнітальний насос (подавання рідини до фар); 7— жиклери-розпилювачі обмивників вітрового скла; 8, 12 — трійники; 10 — нагнітальний насос обмивників вітрового скла; 11 — зливальна трубка
тродвигунами, трійників, зворотних клапанів, жиклерів-розпилювачів та трубок. Після вмикання електродвигунів насоси подають рідину під тиском до жиклерів-розпилювачів, а від них — на вітрове скло й стекла фар. Водночас умикаються електродвигуни привода щіток і здійснюється очищення стекол, що обмиваються. Зворотний клапан 9 не допускає витікання рідини назад у бачок, аби трубки були заповнені й готові до подавання рідини при наступному вмиканні насоса. Зворотний клапан 2 запобігає витіканню рідини крізь жиклери-розпилювачі фар, коли вимкнено електродвигун насоса.
§ 3.5. ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ
Технічне обслуговування акумуляторної батареї. Термін служби акумуляторних батарей за умови правильної експлуатації їх та своєчасного догляду за ними становить чотири роки або 75 тис. км пробігу автомобіля. Проте цей термін може значно скорочуватися в разі порушення правил експлуатації та зберігання батарей. На технічний стан акумуляторних батарей особливо впливають забруднення електроліту, робота й зберігання при підвищеній температурі електроліту та низькому його рівні, порушення режимів заряджання, заливання електроліту підвищеної густини (це найчастіше буває, якщо замість дистильованої води для доведення рівня в акумулятори додають електроліт). Усе це може призвести до небезпечних несправностей.
Основні несправності. • підвищене саморозряджання; • коротке замикання різнойменних пластин; • сульфатація пластин; • корозія решіток позитивних пластин. Крім того, під час експлуатації батарей відбуваються: • окиснення полюсних штирів і наконечників; • роз-
тріскування мастики й поява тріщин у баці, кришках, що спричиняє підтікання електроліту.
Саморозряджання акумуляторної батареї під час її експлуатації та зберігання виникає через утворення в активній масі пластин місцевих струмів, що пояснюється появою електрорушійної сили між оксидами активної маси та решіткою пластин. Крім того, в разі тривалого зберігання електроліт в акумуляторі відстоюється, й густина його нижніх шарів стає більшою, ніж верхніх. Це призводить до появи різниці потенціалів та виникнення зрівнювальних струмів ьіа поверхні пластин.
Нормальне саморозряджання справної батареї становить 1...2 %
за добу. П р и ч и н а м и п і д в и щ е н о г о с а м о р о з р я д ж а н н я можуть бути:
/ забруднення поверхні батареї;
/ застосування для доливання звичайної (не дистильованої) води, що містить луги та солі;
/ потрапляння всередину акумуляторів частинок металу та інших речовин, які сприяють утворенню гальванічних пар.
Для усунення несправності слід протерти поверхню батареї або замінити електроліт, промивши внутрішню поверхню бака.
До ознак короткого замикання всередині акумулятора належать кипіння» електроліту та різке зниження напруги, що найчастіше ( причиняється осипанням активної маси й руйнуванням сепараторів. В обох випадках треба розібрати акумуляторну батарею й заміниги несправні елементи.
Сульфатація пластин — це утворення на них великих кристалів сірчанокислого свинцю у вигляді білого нальоту. При цьому збілі»
шується опір акумуляторів. Великі кристали сульфату свинцю закривають пори активної маси, перешкоджаючи прониканню електроліту та формуванню активної маси під час заряджання. Внаслідок цього активна поверхня пластин зменшується, а отже, знижується ємність батареї. О з н а к а с у л ь ф а т а ц і ї пластин: під час заряджання батареї швидко збільшуються напруга та температура електроліту й відбувається бурхливе газовиділення («кипіння»), а густина електроліту підвищується неістотно. При наступному розряджанні й особливо вмиканні стартера батарея швидко розряджається через малу ємність.
О с н о в н і п р и ч и н и с у л ь ф а т а ц і ї :
/ розряджання батареї нижче 1,7 В на один акумулятор;
/ оголення пластин унаслідок зниження рівня електроліту;
/ тривале зберігання батареї без підзаряджання (особливо — розрядженої);
/ велика густина електроліту;
/ тривале користування стартером під час пуску двигуна.
Невелику сульфатацію пластин можна усунути проведенням одного або кількох циклів «заряджання—розряджання». Для цього акумуляторну батарею треба повністю зарядити й довести густину електроліту в ній до нормальної (1,285 г/см3), доливаючи електроліт густиною 1,4 г/см3 або дистильовану воду. Потім слід розрядити батарею через лампу струмом силою 4...5 А до напруги 1,7 В на один акумулятор і визначити розрядну ємність. Після цього потрібно звести ємність до температури +30 °С, користуючись формулою
(2 = Я. д
1 + 0,01(ґ-30)'
де ()д — ємність батареї, зведена до температури + 30 °С; 0 — розрядна ємність, добута множенням сили розрядного струму на час розряджання батареї в годинах; і — середня температура електроліту (півсума температур, виміряних на початку та наприкінці розряджання) в акумуляторах під час розряджання, °С; 0,01 — температурний коефіцієнт ємності.
Якщо обчислена дійсна ємність становитиме не менше ніж 80 % номінальної, то батарею треба знову зарядити й установити на автомобіль; якщо ємність буде нижчою, то весь цикл слід повторити. Так само рекомендується діяти й після зберігання батареї понад 6 міс. і перед тривалим зберіганням.
Окиснення полюсних штирів призводить до збільшення опору в зовнішньому колі й навіть до припинення струму. Для усунення несправності треба зняти зі штирів наконечники проводів (затискачі), зачистити штирі та затискачі й закріпити останні на штирях. Після цього штирі та затискачі потрібно змастити тонким шаром технічного вазеліну.
Підтікання електроліту крізь тріщини в баці виявляють оглядом. Для усунення несправності батарею здають у ремонт. У разі вимушеної тимчасової експлуатації батареї з цією несправністю необхідно періодично додавати в несправне відділення бака електроліт, а не дистильовану воду.
ТО Термін служби та справність акумуляторної батареї багато в чому залежать від своєчасного й правильно-
го догляду за нею. Батарея має бути чистою, оскільки забруднення її поверхні призводить до підвищеного саморозряджання. Під час технічного обслуговування треба протерти поверхню батареї 10 %-ним розчином нашатирного спирту або кальцинованої соди, після чого витерти чистою сухою ганчіркою.
Під час заряджання внаслідок хімічної реакції виділяються гази, які значно підвищують тиск усередині акумуляторів. Тому вентиляційні отвори в пробках потрібно постійно прочищати тонким
дротом.
• Оскільки під час роботи батареї утворюється гримучий газ (суміш водню з киснем), то щоб запобігти вибуху, не можна оглядати батарею з відкритим вогнем.
Періодично треба зачищати штирі та затискачі проводів. Через 2...2,5 тис. км пробігу, а в спеку через кожні п'ять—шість днів потрібно перевіряти рівень електроліту крізь заливні отвори акумуляторів скляною трубкою з внутрішнім діаметром 3...5 мм. Стовпчик електроліту в трубці показує висоту його рівня над запобіжним щитком, яка має становити 10... 15 мм (рис. 3.22, а). Рівень електроліту можна перевірити також чистою ебонітовою або дерев'яною паличкою; не можна для цього застосовувати металевий стержень. У разі зниження рівня слід долити дистильовану воду, а не електроліт, оскільки під час роботи батареї вода в електроліті розкладається й випаровується, а кислота залишається.
Слід періодично перевіряти густину електроліту (рис. 3.22, б), щоб визначити ступінь зарядженості акумуляторної батареї (табл. 3.3). Для цього треба наконечник кислотоміра опустити у заливний отвір акумулятора, засмоктати електроліт за допомогою гумової груші й за поділками ареометра, вміщеного всередину скляної колби, визначи-
ти густину електроліту.
Для тривалого зберігання батареї взимку її треба зняти з автомобіля, повністю зарядити й зберігати в сухому місці за температури не вище від 0 й не нижче від —30 °С, враховуючи, що чим нижча
температура електроліту, тим менше саморозрядження батареї (тем пература замерзання електроліту густиною 1,1 г/см3 дорівнює —7 °С, густиною 1,22 г/см3 становить —37 °С, а густиною 1,31 г/см3дорів нює -66 °С).
о б
Рис. 3.22
Перевірка стану акумуляторної батареї:
а — перевірка рівня електроліту; б — перевірка густини електроліту (1 — гумова груша кислотоміра; 2 — скляна колба; З — поплавець)
Через кожні три місяці батарею треба підзаряджати для відновлення ємності, втраченої на саморозряджання.
У разі зберігання батареї безпосередньо на автомобілі треба від'єднати проводи від полюсних штирів.
Таблиця 3.3
Залежність між густиною електроліту, г/см3, зведеною до температури +15 °С,