 |
|
ЕКОНОМІЯ ПАЛИВА Й ПІДВИЩЕННЯ ПАЛИВНОЇ ЕКОНОМІЧНОСТІ АВТОМОБІЛЯ
Усі працівники автомобільного транспорту особливу увагу повинні приділяти економному витрачанню палива й мастильних матеріалів.
Витрачання палива залежить від багатьох чинників: технічного стану автомобіля, навичок водіння, вибору маршруту, правильності транспортування й зберігання палива та заправляння ним автомобілів. Недотримання правил транспортування й зберігання палива, а також недбалість під час заправляння ним автомобілів можуть призвести до втрати 10...15% палива.
Паливо слід перевозити тільки в спеціальних відповідно обладнаних цистернах, або, в крайньому разі, в бочках із пробками, що герметично закриваються.
Зберігати паливо допускається лише в спеціальних нафтосховищах і, як виняток (нетривалий час), у бочках у місцях, захищених від потрапляння сонячних променів.
Усі прилади системи живлення й запалювання автомобіля, трансмісія й ходова частина, гальмова система та рульове керування мають бути добре відрегульовані. Необхідно, щоб автомобіль мав добрий накат, тиск повітря в шинах відповідав нормі, а мастило було нормальної в'язкості.
Перевитрата палива може спричинятися порушенням теплового режиму двигуна — його переохолодженням або перегріванням.
Економії палива можна досягти також, правильно використовуючи інерцію автомобіля з урахуванням поздовжнього профілю дороги.
Водій повинен так розрахувати рух, щоб до мінімуму звести кількість гальмувань і максимально використати підвищені передачі, не допускаючи перевантаження двигуна. Не можна збагачувати суміш прикриванням повітряної заслінки, коли двигун уже прогрівся.
Водій повинен дбати також про скорочення витрати мастильних матеріалів без шкоди для технічного стану автомобіля: треба стежити, щоб ніде не підтікала олива й щоб була справною система вентиляції двигуна.
Шляхи підвищення паливної економічності автомобілів:
• створення принципово нових двигунів, які б забезпечували зменшення витрати палива й токсичності відпрацьованих газів;
• застосування спеціальних пристроїв та оптимізація різних па-раметрів систем живлення й запалювання;
• розроблення двигунів з новим робочим процесом, який би да-вав змогу використовувати паливо ненафтового походження, наприклад водень, метанол;
• застосування електронного регулювання складу пальної суміші зі зворотним зв'язком;
• розроблення пристроїв і систем примусового вимикання пода-чі палива під час роботи двигуна на холостому ходу, турбонаддуву, застосування присадок до моторних олив, підвищення крутного моменту в зоні низької частоти обертання колінчастого вала та зниження передаточного числа головної передачі.
Однак, дбаючи про зменшення витрати палива, слід ураховувати викид токсичних речовин і необхідність збереження високих динамічних якостей автомобіля. Залишаються в силі й такі вимоги, як стабільність основних показників під час експлуатації автомобіля в різних умовах та після тривалого пробігу, простота обслуговування, низькі витрати на експлуатацію й мала металоємність, технологічність виробництва, ремонтопридатність.
Унесення в двигун конструктивних змін і введення нових регулювальних параметрів для поліпшення динамічних якостей автомобіля, а також застосування каталітичних нейтралізаторів, рециркуляції відпрацьованих газів для зниження токсичності, як правило, погіршують паливну економічність. Тому в кожному конкретному випадку потрібно знаходити оптимальне рішення.
Сумішоутворення й дозування палива в бензинових двигунах — найважливіші процеси, що визначають їхню паливну економічність, токсичність відпрацьованих газів, динамічні якості, а в деяких випадках і надійність автомобілів. Удосконалюючи процес сумішоутворення, слід ураховувати умови роботи кожного конкретного двигуна й, насамперед, дуже широкий діапазон режимів роботи як за навантаженням, так і за частотою обертання колінчастого вала.
Паливну економічність двигуна на навантажувальних режимах, як правило, оцінюють випробуванням його на стенді за питомою ви-
тратою палива, тобто масовою витратою за одиницю часу, віднесеною до потужності (ефективної або індикаторної), яку розвиває двигун на цьому режимі. На холостому ходу двигуна його економічність визначають за витратою палива за одиницю часу.
Системи електронного впорскування палива з форсунками у впускних каналах дають змогу оптимізувати конструктивні схеми й розміри впускних трактів двигунів, підвищити ступінь стискання (оскільки розподіл палива в циліндрах практично рівномірний) і знизити температуру заряджання, а також температуру деталей камери згоряння (процес випаровування відбувається у впускному каналі). Завдяки цьому потужність двигуна збільшиться на 10...20% порівняно з карбюраторним.
У майбутньому передбачається розроблення комплексних мікропроцесорних систем керування двигуном, удосконалення датчиків вимірювання витрати повітря, спрощення системи впорскуванням палива через одну форсунку в центральну зону впускного трубопроводу.
§ 8.9. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
Сучасний транспорт зробив доступними для людини й колосальні швидкості, й віддалені куточки планети. Водночас він спричинив і багато негативних явищ. З відпрацьованими газами в атмосферу викидаються сотні мільйонів тонн шкідливих речовин щорічно. В усіх великих містах України автотранспорт є основним джерелом забруднення повітря (70...90 % загального забруднення). Автомобіль — один із головних чинників шумового забруднення. В результаті погіршується здоров'я людей, отруюються ґрунти й водоймища, потерпає рослинний і тваринний світ. Отже, з одного боку, автомобіль по-
легшує людині життя, а з іншого — отруює її у прямому розумінні цього слова.
Визначено, що один автомобіль щорічно поглинає з атмосфери понад 4 т кисню, викидаючи з відпрацьованими газами приблизно 800 кг оксиду вуглецю, близько 40 кг оксидів азоту та майже 200 кг різних вуглеводнів. Забруднення навколишнього середовища токсичними компонентами відпрацьованих газів призводить до великих економічних втрат.
Головна причина забруднення повітря полягає в неповному й нерівномірному згорянні палива. Всього 15 % його витрачається на рух автомобіля, 80 % — «летить на вітер».
Багато шкідливих речовин утворюється під час роботи двигуна на холостому ходу та гальмування двигуном, коли дросельна заслінка
закрита й система холостого ходу карбюратора дає дуже збагачену суміш, і через недостатню подачу повітря в циліндри вона згоряє повільно й не до кінця. В цьому разі зменшити викид шкідливих речовин з відпрацьованими газами можна регулюванням системи холос-
того ходу.
Карбюратори регулюють так, щоб при часткових (малих і середніх) навантаженнях двигун працював на збіднених сумішах, а це знижує витрату палива й забезпечує повніше згоряння його. Однак і в цьому разі можливе утворення токсичних речовин через недостатньо рівномірний розподіл пальної суміші в циліндрах (неоднакова довжина впускних патрубків кожного циліндра, різна шорсткість їхніх внутрішніх поверхонь тощо).
Рівномірного розподілу пальної суміші в циліндрах можна досягти, якщо замінити карбюратор системою впорскування бензину в зону перед впускним клапаном за допомогою насоса з електронним керуванням. Однак карбюратор дешевший і простіший, ніж існуючі впорскувальні пристрої, тому тривають роботи з його вдосконалення. Дуже перспективний напрямок — оснащення карбюраторів електронними системами керування.
Токсичні продукти неповного згоряння палива можна нейтралізувати у випускному трубопроводі двигуна допалюванням їх або введенням окиснювальних каталізаторів. Найпростіший спосіб допалювання — подавання додаткового повітря у випускну трубу в зону випускного клапана, де температура газів дуже висока. Під час змішування відпрацьованих газів із цим повітрям незгорілі вуглеводні взаємодіють з киснем, відбувається окиснення їх, утворюються нешкідливі вуглекислий газ і пари води.
Окиснення незгорілих компонентів відпрацьованих газів відбувається повніше в присутності відповідного каталізатора, вміщеного у випускний трубопровід, або у спеціальних реакторах для безкаталітичного допалювання, які становлять добре ізольовану камеру достатнього об'єму для затримання в ній на деякий час відпрацьованих газів, в котру насосом подається свіже повітря.
У досконаліших каталітичних допалювачах відпрацьовані гази спочатку (перша камера) обробляються каталізатором, який відновлює оксиди азоту, потім (друга камера) вони змішуються з чистим повітрям, що подається насосом, й обробляються окиснювальним каталізатором для допалювання СО та СпИт (третя камера).
Найкращі каталізатори — благородні метали (платина, паладій та інші), а також оксиди міді, сплав нікелю тощо. їх тонким шаром наносять на поверхню керамічних гранул, якими заповнюються камери допалювачів.
Кожен автомобіліст знає, що вилити весь бензин зі шланга в бак практично неможливо: трохи обов'язково вихлюпується на землю. А
якщо врахувати кількість автомобілів, то стане зрозуміло, що цю проблему потрібно вирішувати: наприклад, створювати заправні автомати нової конструкції, які давали б змогу не пролити на землю жодної краплі бензину.
Для зменшення шкідливого впливу автомобільного транспорту вантажні транспортні потоки слід виносити за межі міста. Цю вимогу зафіксовано в чинних будівельних нормах і правилах.
Через нестачу гаражів тисячі індивідуальних автомобілів зберігаються на відкритих майданчиках, і їхні володарі провадять ремонт і технічне обслуговування власними силами без урахування наслідків для екології. Наприклад, часто автомобілі миють на березі озера або ставка. Навіть мінімальна кількість палива, оливи та інших спеціальних рідин, що потрапили у водоймище, може дуже погіршити стан води.
Ефективний спосіб захисту водоймищ від шкідливих викидів автомобілів — зведення споруд для очищення зливових вод на автозаправних станціях. Велике значення має очищення стоків, які утворюються під час миття машин на автотранспортних підприємствах. Для лісів і зелених масивів особливо небезпечний діоксид сірки, що руйнує хлорофіл. Установлено, що рослини чутливі навіть до дуже малих концентрацій 802 у повітрі.
Хлористі сполуки, що застосовуються для видалення снігу й льоду з дорожніх покриттів, шкідливо впливають на зелені насадження як внаслідок прямого контакту, так і через ґрунт. Цей вплив можна звести до мінімуму, влаштувавши водовідведення.
Нагальна проблема — боротьба з шумом у містах. Акустична характеристика транспортного потоку визначається показником шумності автомобілів. Заданими досліджень, через шум у великих містах тривалість життя людини скорочується на 8... 12 років.
Один із напрямів боротьби з шумом — розроблення й дотримання державних стандартів на засоби пересування. Рівень транспортного шуму істотно залежить і від прокладання дороги.
Існують також технологічні засоби зменшення рівня шуму. Застосовуючи глушник шуму на впуску або ефективний (з погляду акустики) повітроочисник, можна знизити рівень шуму, що створюється двигуном, на 10... 12 дБА. Глушник залежно від конструкції знижує рівень шуму на 8... 16 дБА.
Рівень шуму, що створюється колесами автомобіля, залежить від рисунка протектора (шини з гладеньким протектором знижують шум) та типу шин.
Рівень шуму істотно залежить від типу кузова й конструкції підвісок двигуна та кузова.
Екологічному аспекту проблеми автомобілізації в нашій країні приділяється багато уваги. Проте без жорсткого контролю за технічним станом автомобілів під час експлуатації всі зусилля можуть виявитися марними.
Контрольні запитання
§8.1 1. Які основні завдання автомобільних підприємств?
2. Які функції служб експлуатації, технічної та управління автомобільного підприємства?
§ 8.2 3. Як водій повинен підготуватися перед виїздом на лінію?
4. Які є форми дорожніх листків?
5. Хто й як заповнює дорожній листок?
§ 8.3 6. Які є методи роботи автомобілів на лінії?
7. Хто здійснює оперативне керування роботою автомобілів на лінії?
8. Які є засоби диспетчерського зв'язку з водіями?
9. Як організовується технічна допомога автомобілям на лінії?
10. Який порядок приймання автомобілів після повернення з лінії?
§ 8.4 11. Які правила розміщення й перевезення вантажів?
12. Яких правил безпеки слід дотримувати, виконуючи вантажно-розвантажувальні роботи?
§ 8.5 13. Які особливості експлуатації автомобілів у районах з низькими температурами повітря?
14. Які правила руху автомобілів поза дорогами?
15. Як підготувати автомобіль для експлуатації в горах?
§ 8.6 16. Які наслідки для організму людини має ураження електричним струмом?
17. Які колективні засоби захисту від ураження електричним струмом застосовуються на автомобільних підприємствах?
18. Які є засоби індивідуального захисту від ураження електричним струмом?
19. Які причини виникнення пожеж на АТП та які протипожежні заходи мають уживатися?
20. Які засоби пожежогасіння мають бути на кожному автопідприємстві?
§8.7 21. Як визначити витрату палива на виконану транспортну роботу?
22. Які норми витрати мастил для карбюраторних двигунів і дизелів?
§ 8.8 23. Якими способами можна досягти економії палива?
24. Які шляхи підвищення паливної економічності автомобілів?
§ 8.9 25. Які причини забруднення повітря під час роботи автомобіля?
26. Як знизити викид шкідливих речовин із відпрацьованими газами?
27. Які є способи зменшення шкідливого впливу автотранспорту на навколишнє середовище?
список
РЕКОМЕНДОВАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ
1. Боровських Ю. І., Буральов Ю. В.} Морозов К. А. Будова автомобілів. — К.: Вища шк., 1991. — 304 с.
2. Калисский В. С., Манзон А. И., Нагула Г. Е. Учебник водителя (категории «С»). — М.: Транспорт, 1985. — 334 с.
3. Кленников В. М., Ильин Н. М., Буралев Ю. В. Учебник водителя (категории «В»). - М.: Транспорт, 1980. - 254 с.
4. Михайловский Е. В., Серебряков К. Б., Тур Е. Я. Устройство автомобилей. — М.: Машиностроение, 1981. — 344 с.
5. Резник А. М., Орлов В. П. Злектрооборудование автомобилей. — М.: Транспорт, 1983. — 254 с.
6. Румянцев С. И., Синельников А. Ф., Штоль Ю. Л. Техническое обслуживание и ремонт автомобилей. — М.: Машиностроение, 1989. — 310 с.
7. Сабинин А. А. Автомобили с дизельньїми двигателями. — М.: Вьісш. шк., 1981. - 263 с.
8. Шестопалов К. С., Чиняев В. Г. Устройство и зксплуатация автомобиля. —
М.: Изд. ДОСААФ, 1974. - 286 с.
9. Ютт В. Е. Злектрооборудование автомобилей. — М.: Транспорт, 1989. — 286 с.
ЗМІСТ
Передмова З
Глава Загальні положення 5
1 §1.1. Класифікація й технічна характеристика автомобілів . 5
§ 1.2. Загальна будова автомобіля 7
§ 1.3. Функціональні властивості автомобілів 10
§ 1.4. Система технічного обслуговування й ремонту автомо-
білів 11
1.4.1. Обладнання, що застосовується під час ТО й ре-
монту автомобілів 16
§ 1.5. Діагностування технічного стану автомобілів . . . . . 20
§ 1.6. Безпека праці під час технічного обслуговування й ре-
монту автомобілів 21
§ 1.7. Щоденне технічне обслуговування автомобіля 24
Глава Двигун 27
2 § 2.1. Загальна будова й робочий цикл двигунів внутрішньо-
го згоряння 27
§ 
2.2. Кривошипно-шатунний механізм 33 § 2.3. Механізм газорозподілу 41 § 2.4. Система охолодження 57 § 2.5. Система мащення 65
§ 2.6. Технічне обслуговування двигуна, систем охолодження
й мащення 78
§ 2.7. Система живлення карбюраторних двигунів 87
§ 2.8. Система живлення дизелів 103
§ 2.9. Система живлення двигунів газобалонних автомобілів . 117
§ 2.10. Система впорскування палива 127
2.10.1. Система впорскування палива «К-Іеігопіс» . . . 129 2.10.2. Система впорскування палива «КЕ-Іеігопіс» . . 145
2.10.3. Система впорскування палива «Ь-Мгопіс» . . 152 2.10.4. Система впорскування палива «Мопо-Іеігопіс» . 158
2.10.5. Система впорскування палива «Ореі-Миїїес» . 160
§ 2.11. Технічне обслуговування системи живлення дви-
гунів 162
5
§ 6.3. Технічне обслуговування механізмів керування . . . . 341
Глава Кузов, додаткове й спеціальне обладнання 351
7§ 7.1. Кузов і кабіна вантажного автомобіля 351
§ 
7.2. Кузов легкового автомобіля 353 § 7.3. Додаткове обладнання 355 § 7.4. Спеціальне обладнання 357
§ 7.5. Автомобілі спеціального призначення 360
§ 7.6. Технічне обслуговування кузова й опалювального
пристрою 365
Глава Організація експлуатації автомобілів 372
8§ 8.1. Автомобільні підприємства 372
§ 8,2. Підготовка до роботи на лінії 373
§ 8.3. Диспетчерське керування роботою рухомого складу . . 377
§ 8.4. Перевезення вантажів 380
§ 8.5. Особливості експлуатації автомобілів у складних
умовах 383
§ 8.6. Електро- й пожежна безпека 385
§ 8.7. Норми витрати палива й мастильних матеріалів . . . . 387
§ 8.8. Економія палива й підвищення паливної економіч-
ності автомобіля 389
§ 8.9. Охорона навколишнього середовища 391
Список рекомендованої літератури 396
Н а в ч а л ь н е в и д а н н я