 |
|
Індивідуальність як феномен людини
Мета і завдання курсу Людина і світ
Необхідність вивчення навчальної дисципліни пояснюється декількома причинами: а)необхідністю узагальнити, систематизувати і поглибити головні поняття і знання таких галузей сучасної науки як суспільствознавство, людинознавство, природознавство; б)виробити цілісне бачення людини, суспільства, природи та їх взаємозв’язку; в) збагатити студентів такими знаннями, ідеями і переконаннями, без яких сьогодні не може обійтися жодна людина, незалежно від її фаху та сфери діяльності. Мета вивчення навчальної дисципліни: а ) привернути увагу до найвищої цінності – людини, яка живе в об’єктивно існуючому, якісно різноманітному світі : сприяти соціальному самовизначенню людини, виробленню в неї свідомої соціальної позиції, яка б характеризувалася громадянською активністю, соціальною відповідальністю, демократичною і гуманістичною спрямованістю; б) використовуючи та інтегруючи фундаментальні знання про світ і людину · допомогти молодій людині глибоко осмислити логіку подій, своєрідність нової ситуації; · виробити нове ставлення до світу і самої себе; · формувати інтелектуально-творчу особистість у гуманістичному культурному середовищі; в) оволодіти методикою викладання навчального предмету «Я і Україна» в початковій школі. та в професійній діяльності.
Людина, як біосоціальна істота
Людина – це біосоціальна істота, яка органічно поєднує у своїй життєдіяльності фізичний, практичний і духовний способи існування і яка спроможна цілеспрямовано удосконалювати світ і саму себе, керуючись при цьому засадами істини, добра і зла. Людина є соціальною істотою, а тому суть людини не є абстрактна, приналежна окремому індивід. У своїй дійсності вона є сукупністю усіх суспільних відносин.
Тільки суспільні відносини роблять людину людиною. Соціалізація біологічного виду homo sapiens призвела до появи людини як соціального об’єкту дослідження, і взагалі появі суспільства як воно є.
Якою є людина від природи: доброю, злою, ніякою..?
Людська природа складається з компонентів добра і зла. Людина не може бути байдужою до будь-чого. Коли людина народжується вона є індивідом з усіма якостями, і добрими і поганими. У процесі розвитку у неї більш виділяються ті якості, які допомагають їй жити та виживати, а це вже індивідуальність людини.
Людська природа залежить від соціальних обставин у яких житиме людина. Тому наскільки даний конкретний індивід буде доброю чи поганою людиною більше залежить від соціального навколишнього середовища.
Індивідуальність як феномен людини
Життя - сама по собі дуже дивна, іноді багато чого в ній неможливо пояснити, а може бути просто не хочеться. Індивідуальне життя людини також дивовижна і начебто схожа на всі інші, а начебто і не схожа. А якщо ще й розглядати її з точки зору психології, то вона просто переростає в унікальний психологічний феномен. p> Протягом усього життя людство завжди цікавилося окремої людської життям, іноді перемішуючи її з багатьма іншими, іноді виділяючи її з мільйона таких же. І зараз учених не залишає дане питання: А що ж все-таки собою являє індивідуальне життя? Чи варто її виділяти з В«натовпуВ» і акцентувати на ній увагу?
Звичайно ж варто. Людина - Дивовижне створіння, здатне багато чого зробити, якщо докладе максимум зусиль. Він знаходиться в постійному спілкуванні з такими ж людьми, як і він сам, але в той же час так не схожими на нього самого. Людина може також спілкуватися і сам з собою, переживати ціле "море" емоції, почуттів, які можуть поглинути його з головою, або промчати непомітно. Кожна людина у своїх переживаннях індивідуальний, і тому його дуже важко вивчати і пізнавати.
На що здатне дане створення? Чи здатне вижити, якщо від нього відвернуться люди, які його оточували? Здатне! І цих здібностей безліч. У його розвитку є певна загадка, яка вимагає відгадки. Як і коли проявитися в людині його унікальна особливість? Вона може проявитися, але не пасивно, а іноді активно. Але коли? У якій певний момент? Невідомо. p> Чим же ми відрізняємося один від одного? Відрізняємося темпераментом, поведінкою, характером, проявом почуттів, емоцій, здібностями. Як проявляється індивідуальність? Та все в тому ж поведінці, темпераменті, хоча і створено багато різних класифікацій, але людина не завжди повністю потрапляє під них, в ньому завжди поєднується багато різних якостей різних характерів. І ще багато загадок є в людині. А його індивідуальне життя такий вона унікальний психологічний феномен? Феномен, розгадка якого лежить в самій людині і відповідь знайти може сама людина в собі.
Як тільки австралопітек пройшов всі стадії розвитку і став людиною, то він тут же став помічати, що немає схожих один на одного людей. Всі вони відрізнялися не тільки зовнішністю, то є фізіологічно, а й психологічно. Це відмінності і в емоційній, і в вольовий, і в інтелектуальній, і в мотиваційній сферах і т.д. Різноманітне поєднання таких відмінностей теоретично може призводити, очевидно, до незліченній появи неповторних особистостей, індивідуальностей.
Проблема індивідуальності людини широко обговорювалася і як і раніше обговорюється у вітчизняній психологічної, соціологічної та філософської літератури. Однак, як і по інших питань, єдності поглядів на сутність цього поняття досі немає. Деякі вчені (Г. М. Гак, 1967; І.С. Кон, 1967; В.П. Тугарінов, 1965) розуміють під індивідуальністю одиничність, неповторність, унікальність людини при його порівнянні з іншими людьми. Однак І.І. Резвіцкій стверджує, що зведення її тільки до неповторності, унікальності значно збіднює науковий аналіз феномена. На думку дослідника, визначення індивідуальності через виділення її окремих ознак (неповторність, одиничність та ін) - необхідне, але не достатня умова, оскільки вони не дають можливості розкрити її внутрішню структуру, з'ясувати загальні механізми її функціонування та розвитку, визначити її місце в суспільній структурі. Одиничне, згідно І.І Резвіцкому, є лише передумова індивідуальності, в той час як загальне - її змістовна основа, сутність. Індивідуальність особистості виражається в бутті, хоча і не є його форма. У той же час не можна заперечувати, що вона формується не тільки під впливом генетично зумовлених властивостей, але і соціального буття людини. У цьому відношенні спроби звести індивідуальність людини тільки до біологічному, якось у свій час зробили Л.С. Виготський (1926) або П.П. Блонський (1964), який писав, що В«індивідуальність є своєрідна комбінація окремих ознак, отриманих за спадковості В», або тільки до соціального (М.К. Михайлівський (1911), який вважав, що індивідуальність - це сукупність рис, притаманних людині як соціальному феномену), представляються методологічно помилковими. Індивідуальність характеризує, насамперед, особливості людини як особистості, а особливості його буття - це і наслідок індивідуальності людини, і її причина.
С.Л. Рубінштейн писав, що людина є індивідуальність в силу наявності у нього особливих, одиничних, неповторних властивостей. (З 210,1)
Велике місце індивідуальності людини приділяв у своїх роботах Б.Г. Ананьєв (1969). Він бачив у ній цілісність, внутрішню замкнутість властивостей людини, їх взаємопов'язаність. Індивідуальність, по Б.Г. Ананьєву, не зводиться до окремих властивостям персони або до їх сукупності, а відноситься до людини в цілому. Відповідно і поняття індивідуальності фіксує не просто факт одиничності людини, а цілісне єдність різноманітних ознак конкретного суб'єкта: властивостей індивіда (Сукупність природних властивостей), особистості (сукупність суспільних та ін відносин) і суб'єкта діяльності (сукупність видів діяльності та заходи їх продуктивності). p> У кожній з цих підструктур існують індивідуальні відмінності, які відображають неповторність, унікальність людини, проте вони не можуть розглядатися в Як критерії індивідуальності як цілісного феномена. Індивідуальність людини - складне багаторівневе і багатоструктурний освіта, всі елементи і властивості якого утворюють єдине ціле.