Главная | Обратная связь

Культурний розвиток України на рубежі 18-19 ст.

Характерні риси:

- відбулося становлення української культури Нового часу;

- основні мистецькі напрямки - класицизм та романтизм(класицизм - орієнтувався на античне мистецтво, йому були притаманні простота форм і композиції, звернення до античної спадщини, оспівування героїв; романтизм - був реакцією розчарування у Просвітницьких ідеях, стверджував неповторність людської особистості, прагнення до свободи і самовдосконалення, суперечність між надзвичайною особистітю та буденним оточенням);

- негативний вплив на розвиток культури чинили відсутність власної державності, національний гніт та імперські кордони, що ігнорували українські етнічні території;

- у Наддніпрянській Україні проводилася політика русифікації та культурної асиміляції українців, здійснювана адміністративними примусовими заходами;

- на Західноукраїнських землях культурні процеси зазнавали значного впливу німецької культури, що поєднувалася з полонізацією в Галичині, мадяризацією в Закарпатті,румунізацією на Буковині;

- культурний розвиток галицьких і закарпатських русинів був тісно пов’язаний з діяльністю греко-католицького духовенства.

Архітектура: - панування класичного стилю.

- планова забудова губернських центрів (Полтави, Києва, Харкова).

- відомі пам’ятки тогочасної архітектури - будинок театру в Одесі (архітектор Тома де Томсон), дзвіниця Успенського собору в Харкові(С.Васильєв), Старий театр у Львові (А.Пихля, ЯЗальцман).

- розвиток палацово-паркової архітектури (палаци К.Розумовського у Батурині, маєток Галаганів у Сокирцях на Чернігівщині).

- створення декоративно-пейзажних парків («Софіївка» в Умані, «Олександрія» у Білій Церкві,Стрийський парк у Львові).

Живопис: розиток портретного жанру (В.Боровиковський,В.Тропінін,Т.Шевченко), пейзажний живопис (Т.Шевченко), розвиток графіки (Т.Шевченко,серія офортів «Живописна Україна»).

Музика:розвиток музичного фольклору (колядки,щедрівки,народні пісні й танці.) Поширеними були народні ансамблі-троїсті музики (скрипка, цимбали, бубон), кобзарське мистецтво(найвідоміший кобзар – Остап Вересай), зародження української симфонічної музики(симфонія М.Овсянико-Куликовського на основі українських пісень. Гулак-Артемовський написав першу українську оперу «Запорожець за Дунаєм».

Театр:поява перших стаціонарних професійних театрів у Харкові та Полтаві,де ставили українські п’єси «Наталка-Полтавка», «Москаль-чарівник» І.Котляревського»,Сватання на гончарівці» Г.Квітки-Основ’яненка, а також п’єси Шекспіра, Пушкіна, Грибоєдова .Директором, режисером театру у Харкові був Грегорій Квітка-Основ’яненко, Полтавського-І.Котляревський., діяли аматорські театри, поміщицькі театри, де грали селяни кріпаки. Видатні актори першої половини 19 ст. М.Щепкін,К.Соленик.

Література:українські автори писали як українською так і російською, польською, німецькою мовами.Початок і становлення української поезій та прози; І.Котляревський(«Енеїда»,«Наталка-полтавка», «Москаль-чарівник».), Г.Квітки-Основ’яненко(«Маруся», «Конотопська відьма».), П. Куліш, Т. Шевченко.

Українська культура періоду 18 – 19 ст. розвивалась в суперечливих умовах. З одного боку можна відмітити меценатську діяльність багатьох гетьманів України цього періоду, зокрема І. Мазепи, Д. Апостола та інших. Їхня діяльність дала поштовх для розвитку багатьох галузей науки та культури. З іншого -руйнівним чинником для української культури була великодержавницька політика російського царизму – ліквідація посади гетьмана у 1764р., зруйнування Січі Катериною ІІ у 1775р., впровадження кріпосного права на Лівобережжі тощо. Але не дивлячись на це, 18 століття позначилося діяльністю таких відомих осіб як Г.Сковорода, відомого філософа України, Шеделя, Ковніра – відомих архітекторів, які створили визначні шедеври української барочної архітектури. Культура 18 ст. заклала початок для розвитку справжньої української національної культури.

Для культури 19 ст. характерний подальший нступ на українську культуру русифікації– вона посилилась після польського повстання 1830 року, полягала в забороні вживання української мови, в забороні друкування та розповсюдження книжок українською. Русифікація торкнулася всіх сфер культурного життя України – від літератури і театру (було заборонено вистави українською) до архітектури. Але саме 19 ст. було найголовнішим періодом у розвитку української культури: саме в цей час відбувається формування української літературної мови (цьому поклав початок І.Котляревський), під впливом ідей товариств декабристів на Україні та програм “Кирило – Мифодїївського братства” відбувається формування національної ідеї українського народу, національної свідомості. Цьому сприяла діяльність та творчість видатного українського письменника – Т.Г.Шевченка. Відбувається становлення української науки.