Здавалка
Главная | Обратная связь

Українські вчені та їх діяльість в 20-21ст. (на вибір)



Вернадський В. І.(1863-1945) філософ, мислитель, природознавець. Один із засновників Укр. Академії наук; став дійсним членом Української АН та її першим президентом (з 1918). Засновник наукової бібліотеки в Києві.

Патон Б.Є.видатний учений у галузі зварювання, металургії і технології металів, організатор науки, державний і громадський діяч. Президент Національної академії наук України (з 1962) та Міжнародної асоціації академій наук (з 1993), директор Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона НАН України (з 1953). Академік НАН України, іноземний член академій наук ряду країн. Лауреат Ленінської (1957) і Сталінської (Державної) премій, Державної премії України в галузі науки і техніки (2004).

М. М. Амо́сов — український та радянський лікар (російського походження), учений в галузі медицини, біокібернетики; дійсний член НАНУ, директор Інституту серцево-судинної хірургії. У 2008 році він був визнаний другим після Ярослава Мудрого великим українцем за результатами опитування громадської думки Великі україці.

М. С. Груше́вський (1866— 1934) — професор історії, організатор української науки, політичний діяч і публіцист. Голова Центральної Ради Української Народної Республіки (1917–1918). Багаторічний голова Наукового товариства ім. Шевченка у Львові), завідувач кафедри історії Львівського університету (1894–1914), дійсний член Чеської АН (1914), ВУАН (1923) та АН СРСР (1929), автор понад 2000 наукових праць.

Стражеско М. Д. - терапевт, директор Українського науково-дослідного інституту клінічної медицини, академік Академії наук СРСР, академік Академії наук Української РСР, академік Академії медичних наук СРСР.

Філатов В. П. з 1911 професор і завідувач кафедрою очних хвороб медичного факультету Новоросійського університету (Одеса ) і одночасно ( 1936-50 ) директор інституту експериментальної офтальмології (з 1965 - одеський науково -дослідний інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. Академіка В. П. Філатова ) . Збагатив пластичну хірургію методом т. н . філатовського стебла - пластики на круглому шкірному стеблі.Всесвітньо відомі праці Ф. з проблем трансплантації рогівки : він розробив нові методи повної і часткової наскрізної її пересадки , для чого сконструював спеціальні інструменти; застосував для пересадки консервовані трупні тканини - рогівку. Засновник і редактор «Офтальмологічного журналу».

Феофіл Яновський -автор 62 праць з питань інфекційних хвороб, туберкульозу, захворювань легень, нирок, шлунково-кишкового тракту, патології кровообігу тощо. Створив українську школу терапевтів, був редактором медичного журналу, членом багатьох наукових товариств, постійним головою Всеукраїнських з’їздів терапевтів. У 1927 р. першим серед клініцистів став академіком Української академії наук. За його ініціативи засновано першу бактеріологічну лабораторію і прозектуру в київській міській лікарні, першого протитуберкульозного санаторію під Києвом та в багатьох містах України протитуберкульозні заклади санаторного типу. Т. Г. Яновський користувався великою популярністю як лікар-гуманіст і громадський діяч. Його називали «святим лікарем». Ім’ям ученого названо Київський туберкульозний інститут (тепер Український науково-дослідний інститут туберкульозу, пульмонології та грудної хірургії), одним із організаторів якого він був.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.