 |
|
ПРИСТОСОВАНІСТЬ РОСЛИН ДО СЕРЕДОВИЩА ІСНУВАННЯ
За відношенням до абіотичних факторів рослини поділяють на такі екологічні групи:
1. Екологічні групи рослин за відношенням до вологи;
2. Екологічні групи рослин за відношенням до світла;
3. Екологічні групи рослин за відношенням до родючості грунту.
До першої групи відносять:
Гігрофіти— рослини, пристосовані до життя в умовах надмірного зволоження грунту (напр., калюжниця болотна, ситник мілководний, частуха подорожниковий та ін.).
Гідатофіти— рослини, які цілком або більшою своєю частиною занурені у воду. Серед Г. одні не прикріплені коренями до грунту (ряска), інші — прикріплені (латаття).
Гідрофіти— рослини, що прикріплені до грунту і нижньою частиною занурені у воду (напр., стрілолист, комиш, очерет та ін.).
Специфічні умови життя гігрофітів обумовили особливості анатомічної будови, а саме:
- гігрофітів повітроносні порожнини можуть займати до 70% їх об’єму.
- вони мають велику кількість продихів на листку. Так, в глечиків їх нараховується до 650, причому, на нижній частині листка продихи відсутні і у водних листків.
- гігрофіти мають слабо розвинену провідну систему (судинно – волокнисті пучки) і дуже редуковані механічні тканини. Осмотичний тиск у гігрофітів вищий ніж у водних рослин, що їх відрізняє від типових водяних рослин.
Мезофіти— рослини, що ростуть ів умовах середнього зволоження (напр., конюшина лучна, тимофіївка лучна, костриця лучна та ін.)
Ксерофіти— рослини, що ростуть в посушливих умовах. За умовами, в яких вони зростають, ксерофіти протилежні гігрофітам. Ксерофіти здатні переносити, залишаючись в активному стані тривалу засуху повітря і грунту. Такий тип рослин зміг виробитись лише в засушливому кліматі. Вони перважають в евроазіатських степах і пустинях, на південному березі Криму, по берегах Середземного моря, в сепах і пустинях Африки, Австралії, Північної і Південної Америки.
За характером пристосування ксерофіти подяляються на два основних типи:
1. сукуленти
2. склерофіти.
Сукуленти — посухостійкі рослини з добре розвиненою в листках та стеблах водозапасаючою паренхімою. Розрізняють листкові і стеблові. У листкових нагромаджується багато води у паренхімі листків (алое, молодило, очиток, агава), а у стеблових — у паренхімі стебла (молочаї, опунції та ін.).
Склерофіти — рослини з жорсткими листками, вкритих товстою кутикулою та дуже розвиненими механічними тканинами (напр., ковила, сосна, ялівець, верес та ін.).
Морфологічними ознаками листків склерофітів є наступні: блискуча поверхня, яка відбіває світло, опушення, що розсіює світло, товщина листка і його будова, що зменшують нагрівання хлорофілоносних клітин.
Крім того, транспіруючі органи склерофітів мають такі особливості:
1. Анатомічні особливості
а) наявність товстої кутикули з товстостінним епідермісом;
б) дуже розвинена стовпчаста паренхіма, яка розміщується в 2 – 3 шари як біля верхнього, так і біля нижнього епідемісу;
в) губчаста тканина недорозвинена;
г) добре розвинута механічна тканина, яка надає рослині твердості, міцності.
2. Здатність скручуватип і складувати листки вздовж, продиховою стороною всередину.
3. Редукція листківа, тобто сильне зменшення поверхні транспірації.
Тропофіти— рослини, що пристосувалися в процесі еволюції до житя в умовах з чергуванням вологої й посушливої пір року. Одні тропофіти на посушливий період року скидають листки (напр., листяні дерева), інші втрачають вологу (напр., багато надгрунтових лишайників).
За відношенням до світла розрізняють такі екологічні групи рослин:
1) Світлолюбні (геліофіти)— рослини, що пристосовані до життя при повному сонячному освітленні (напр., сосна, модрина, береза, пшениця та ін.).
2) Тіньолюбні (сціофіти) — рослини, що не переносять прямої сонячної радіації і нормально розвиавються лише в затінених місцях (напр., квасениця, пшінка).
3) Тіньовитривалі— рослини, що можуть нормально розвиватись при значному затіненні (напр., копитняк, пшінка та ін.).
За відношенням рослин до родючості грунту розрізняють такі екологічні групи рослин:
1. Мегатрофні рослини— рослини, що ростуть на багатих грунтах і є своєрідними їх індикаторами (наприклад, ясен, дуб, бузина та ін.).
2. Мезотрофні рослини— рослини, що займають проміжне по відношенню до родючості грунту положення між евтрофними і оліготрофними рослинами (наприклад, ялина та ін.).
3. Оліготрофні рослини(оліготрофи) — рослини, які невибагливі до мінерального живлення і ростуть на бідних грунтах (наприклад, селагінела, традесканція та ін.).
Спорові рослини
СПОРОВІ РОСЛИНИ