 |
|
Механізм скорочення та розслаблення м'язів
| Нервові імпульси | |
| Подразнення м'язових волокон | |
| Виникнення електричного імпульсу в м'язі | |
| Виділення кальцію та енергії АТФ | |
| Взаємодія актинових і міозинових волокон | |
| Скорочення міофібрил | |
| Скорочення м'яза | |
| «Ховання» кальцію в ендоплазматичній сітці | |
| Розслаблення м'яза |
Види роботи м'язів
Статична робота – робота, під час якої м'язи напружуються, але не скорочуються.
Динамічна робота – робота, під час якої м'язи почергово скорочуються й розслаблюються.
Стомлення – це тимчасове зниження працездатності в результаті діяльності м'язів)
Гіподинамія – порушення функцій організму (опорно-рухового апарату, кровообігу, дихання, травлення), яке сталося через обмеження рухової активності, зниження сили скорочення м'язів.
Коли людина більшу частину часу проводить в сидячому положенні, коли йому не вистачає необхідного фізичного навантаження, м'язи починають слабшати, зменшується витривалість і сила людини, розвивається вегето-судинна дистонія, порушується обмін речовин. Гіподинаміяз плином часу призводить до змін опорно-рухового апарату: розвивається остеопороз, остеоартроз і остеохондроз. Позначається гіподинамія і на серцево-судинній системі (розвивається артеріальна гіпертонія, ішемічна хвороба серця), на дихальній системі (хвороби легенів), травній системі (порушення роботи кишечнику). Порушення в ендокринній системі призводять до ожиріння. При гіподинамії відбувається зниження сили скорочень серця і збільшується маса тіла. Крім того, послаблюються венозні і артеріальні судини, що призводить до погіршення кровообігу. Можливі також порушення в обміні білків, вуглеводів і жирів.
Погіршується через гіподинамію також і робота головного мозку: знижується працездатність людини, її розумова активність, вона швидко стомлюється, відчуває загальну слабкість, страждає безсонням. Що стосується впливу на опорно-руховий апарат, то зменшується м'язова маса, між м'язовими волокнами виникає жировий прошарок.
Кров та кровообіг
ВНУТРІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ОРГАНІЗМУ
Кров, лімфа і тканинна рідина складають внутрішнє середовище організму. Внутрішнє середовище здійснює зв’язок між усіма органами й клітинами організму, між організмом і навколишнім середовищем. Здатність зберігати постійність внутрішнього середовища шляхом саморегуляції називається гомеостазом.
КРОВ
Кров – це рідка тканина, що є різновидом сполучної тканини. Складається з рідкої міжклітинної речовини – плазми – та формених елементів крові – еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів. В середньому у людини міститься 5-5,5 л крові. Основна функція – транспортна, так як вона знаходиться у постійному русі.
Склад крові:
Плазма (55-60%) – вода (90 – 95%), білки, жири, вуглеводи, йони Na+, K+, Ca2+, OH-, мінеральні речовини Концентрація солей , особливо хлориду натрію становить – 0,9% У клініці при втраті людиною крові, вводять розчин хлориду натрію – 0,9% і наз. він фізіологічний розчин.Білки плазми крові:
Альбуміни – утримують водув плазмі , приймають участь в онкотичному тиску.
Глобуліни –основа антитіл, забезпечують імунітет до різних інфекцій
Фібриноген - є необхідним для зсідання крові
Формені елементи (40 – 45%) – еритроцити (4,5 – 5 × 1012 л), лейкоцити (6 – 9 × 109 л), тромбоцити (250 – 400 × 109 л).
Функції крові:
1)транспортна – перенесення поживних речовин, транспортування продуктів розпаду до органів виділення;
2)дихальна – участь у газообміні, транспорт кисню та вуглекислого газу;
3)захисна – лейкоцити крові здатні до фагоцитозу й вироблення антитіл;
4)терморегуляторна – кров має велику теплопровідність і теплоємність, бере участь у підтримуванні температури тіла на сталому рівні;
5)гомеостатична – підтримування гомеостазу організму;
6)регуляторна – транспортування чинників гуморальної регуляції.
Процес утворення еритроцитів називається гемопоез, або кровотворення, а тканина, у якій він відбувається, – кровотворною. У людини місцями утворення еритроцитів є кістки черепа, ребра, грудина, хребці, ключиці й лопатки.