 |
|
Характеристика сигнальних систем
| Сигнальна система | |
| Перша | Друга |
| Чинники зовнішнього середовища, що діють безпосередньо через органи чуттів | Інформація у вигляді слів, знаків, формул, які мають певне значення |
| Є основною для формування умовних рефлексів | Є системою умовних рефлексів |
| Подразниками можуть бути всі чинники навколишнього середовища | Подразником може бути тільки слово в трьох формах: вимовлене, побачене (письмо), почуте (усне мовлення) |
| Значення: можливість аналізу сигналів із довкілля | Значення: можливість сприймати та обробляти інформацію у вигляді слів |
Мовлення – це спосіб передачі думки, властивий тільки людині. За допомогою мовлення відбувається обмін спілкування людей та інформацією. Розрізняють усне і письмове мовлення.
Усне мовлення. Здійснюється за допомогою слів, вимовлених уголос одним індивідом, і слухового аналізатора іншого індивіда. Усне мовлення може мати вигляд монологу (один індивід мовить протягом певного часу) і діалогу – розмови, у якій беруть участь двоє і більше людей
Письмове мовлення. Спосіб обміну інформацією за допомогою спеціальних знаків, літер і символів
Мислення – це процес, у ході якого за допомогою слів і образів в індивіда формується своє ставлення до певних предметів, станів тощо.
Фізіологічною основою мислення є взаємодія нервових клітин, формування тимчасового зв'язку й ансамблів нервових клітин у корі головного мозку.
Процес мислення складається з низки розумових операцій: аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення й конкретизації.
Свідомість – функція людського мозку, яка полягає у віддзеркаленні об'єктивної реальності через відчуття, мислення, увагу, почуття. Характерною межею свідомості є суб'єктивність віддзеркалення світу – усе, що переживається людиною, усвідомлюється нею (людина усвідомлює себе як володаря певних психічних властивостей). Водночас тварини, очевидно, не усвідомлюють своїх суб'єктивних станів, не виділяють себе з навколишнього середовища. Людська свідомість виникла на базі другої сигнальної системи
СПРИЙНЯТТЯ. УВАГА. ПАМ'ЯТЬ
Сприйняття – це складний психофізіологічний процес, що забезпечує формування в мозку людини уявлення про навколишній світ. До процесу сприйняття можуть бути залучені всі сенсорні системи; обов'язково в ньому бере участь кора головного мозку.
Властивості сприйняття
| Властивість | Характеристика |
| Активність | Людина здатна активно сприймати та обробляти певну інформацію для набуття досвіду |
| Цілісність | Людина сприймає предмети навколишнього світу як єдине ціле, зважає на всі їхні характеристики та властивості |
| Вибірковість | Органи чуттів постійно сприймають нові дані, але найточніше людина сприймає найбільш значущу для неї інформацію |
Види сприйняття
| Вид | Характеристика |
| Сприйняття руху | Відображення змін розміщення об'єкта в просторі з плином часу |
| Сприйняття простору | Сприйняття просторових властивостей предметів, їхньої форми, об'єму, величини, взаємного розташування й напрямку |
| Сприйняття часу | Відображення послідовності явищ і швидкості їхніх змін. Спеціалізованої сенсорної системи, що сприймає час, в організмі людини немає. Для цього задіюються нервові процеси, на основі яких формуються умовні рефлекси на час |
| Ілюзія | Тип сприйняття, за якого в мозку формується викривлене відображення предмета |
Увага – це чинник, що регулює процес сприйняття тієї чи іншої інформації.
Розрізняють довільну увагу (цілеспрямовану, яка виникає в результаті вольових зусиль) і мимовільну увагу (не залежну від свідомості й волі індивіда).
Концентрація – це усвідомлене зосередження на об'єкті. Фізіологічною основою є провідна ділянка кори головного мозку.
Розподіл – це здатність людини усвідомлено сприймати кілька об'єктів або виконувати багатоопераційну роботу. Основою цієї властивості є збудження кількох зон кори головного мозку.
Обсяг– це здатність індивіда сприймати з однаковою якістю певну кількість об'єктів.
Перемикання – це здатність швидко перемикати увагу з одного об'єкта на інший.
Пам'ять
Пам'ять – це сукупність психофізіологічних процесів у центральній нервовій системі, що забезпечують збереження, накопичення інформації і, як результат, формування індивідуального досвіду.