 |
|
Значення одноклітинних.
1. входять до ланцюгів живлення;
2. є складовою частиною бентосу і планктону;
3. є поживою для інших, особливо водних тварин;
4. є індикаторами визначення санітарного стану водойм;
5. форамініфери відіграють роль в утворенні відкладів крейди та вапняку;
6. форамініфери разом із молюсками, чиї рештки добре збереглися у геологічному літописі, мають значення “керівних копалин” для визначення геологічного віку порід;
7. радіолярії протягом сотень мільйонів років беруть участь в утворенні осадових порід, з них утворилися опали, яшма…;
8. найпростіші грунту разом з іншими організмами беруть участь у процесах ґрунтоутворення;
9. інфузорії-ентодініоморфи у шлунку жуйних копитних слугують джерелом поживних речовин;
10. паразитичні (дизентерійна амеба, трипаносома, лейшманії, лямблії, малярійний плазмодій…) спричиняють хвороби, і цим завдають шкоди людині та іншим тваринам.
Хвороби викликані паразитичними найпростішими:
Дизентерійна амеба – дизентерія
Трипаносома – сонна хвороба
Лейшманії – лейшманіоз
Лямблії – лямбліоз
Малярійний плазмодій – малярія
Підцарство Багатоклітинні
Багатоклітинні характеризуються тілом з безлічі клітин, диференційованих за формою й функціями. Характерна особливість — складний індивідуальний цикл розвитку, у процесі якого із заплідненої яйцеклітини (при партеногенезі — з незапліднений ний) утворюється дорослий організм. Серед сучасних багатоклітинних виділяють дві великі групи: променисті , або двошарові, і двосторонньосиметричні, або тришарові. Окремо стоять найбільш примітивні багатоклітинні — пластинчасті й губки.
Для променистих характерні кілька площин симетрії й радіальне розташування органів навколо головної осі тіла. У тілі променистих існує одна головна вісь симетрії, навколо якої в радіальному порядку розташовуються органи тварин. Від числа повторюваних органів залежить порядок симетрії. Через тіло променистої тварини можна провести кілька площин симетрії (2, 4,6, 8). У процесі онтогенезу в них утворяться лише два чітко виражених шари клітин: ектодерма й ентодерма, тоді як третій зародковий листок перебуває в зародковому стані й представлений желеподібною речовиною - мезоглеєю. До променистих відноситься тип кишковопорожнинні.
Двосторонньосиметричні володіють однією площиною симетрії, з обох сторін якої розташовуються різні органи. Крім ектодерми й ентодерми в цих тварин завжди є третій зародковий листок (мезодерма), за рахунок якого розвивається значна частина внутрішніх органів.
ТИП ГУБКИ
Відомо близько 5000 видів губок, в Україні – 30 видів. Тип поділяють на 3 класи: вапнякові губки, скляні губки та звичайні губки. Більшість їх живе на дні морів, але існують і прісноводні. Найпоширенішою прісноводною є бодяга. Вона зустрічається в наших річках, озерах, заплавах…
За будовою тіла губки – примітивні тварини, тому що тканини і органи у них не виражені. Тіло діаметром від кількох мм до 2м глечикоподібної, кулястої або циліндричної форми. Складаються з ектодерми, ентодерми і мезоглеї. Все тіло пронизане великою кількістю тонких канальців. Місцями ці канальчики розширяються, утворюючи просторі камери. Внутрішня поверхня вислана шаром клітин, що мають довгі рухливі джгутики. Рух цих джгутиків викликає рух води. Вода входить у найдрібніші отвори – пори, якими пронизане тіло всієї губки, а виходить вода через більші отвори – устя. Вода приносить кисень та поживний матеріал – бактерії та дрібні залишки, що утворюються при розпаданні мертвих тіл тварин. Джгутикові клітини губок захоплюють харчові частинки і переварюють їх всередині своєї цитоплазми. Тобто, ніякої травної порожнини у них немає.
Між зовнішнім шаром клітин і клітинами, які вистилають канали і камери всередині тіла, знаходиться проміжний желеподібний 
прошарок. В ньому розсіяні окремі клітини, які виділяють тверді скелетні частинки у вигляді дрібних кремнієвих голочок, склеєних між собою в пучки. Такі пучки перехрещуються між собою і утворюють міцну сітку – скелет, який дозволяє губкам зберігати певну форму тіла. Крім того, ці голочки слугують надійним захистом від поїдання. І, звичайно, неприємний запах робить їх неїстівними.
Розмножуються бодяги так: на початку літа у желеподібному шарі утворюються яйця і після запліднення там же і розвиваються в маленьких багатоклітинних личинок. Зовнішні клітини цих личинок мають джгутики, за допомогою яких вони на протязі кількох годин плавають. Вільно плаваючі личинки – амфібластула, паренхімула. Потім личинка прикріплюється нерухомо до якогось підводного предмету і перетворюється в молоду губку, при цьому джгутикові клітини з поверхні входять всередину тіла і утворюють вистилаючи поверхню камер.
Крім розмноження яйцями і бруньками бодяга може розмножуватися ще й так: на осінь у нижній частині тіла в желеподібному шарі утворюються маленькі шароподібні брунечки розміром 0,5 мм, що вкриті міцною оболонкою. З наступанням холоду стара колонія губки гине, а молоді брунечки можуть перенести мороз. Весною із оболонки виповзає вміст, що складається з групи з’єднаних між собою клітин, з яких утворюється нова губка.
Таким чином, губки мають статеве розмноження і дві форми безстатевого: шляхом бічного брунькування, з якого розростається великий колоніальний організм і утворення маленьких внутрішніх брунечок, що здатні пережити несприятливі умови.
Значення:
- бодягу висушують і використовують у медичних цілях;
- раніше натирали шкіру для приливу крові;
- у природі фільтратори та індикатори забрудненості водойм.