 |
|
Мовленнєво-мисленнєва діяльність (ММД) і пам’ять.
У процесі ММД носій мови оперує як ментальними структурами (моделями свідомості та їх елементами), так і засобами мови й відповідними операційними правилами. Усі ці процеси тривалі. ММД вимагає від носія мови залучення в операційну сферу значних нашарувань минулого досвіду, як мовного, так і мисленнєвого. А це можливо лише за існування пам’яті. Пам’ять як одна з функцій індивідуальної свідомості є необхідною умовою комунікації.
Пам’ять – це форма існування індивідуальної свідомості в часі. "Найсуттєвіша риса знання, ‑ писав В. А. Звегінцев, ‑ у тому, що воно обов’язково опосередковується пам’яттю. Це значить, що зннання лише тією мірою знання, наскільки воно здатне зберегтися в пам’яті. Все, що не пройшло випробування пам’яттю, не може бути знанням. І якщо пам’ять не зберегла його, розум виявляється неозброєним і знесиленим – йому немає чим оперувати, він позбавлений матеріальної опори для функціонування, йому немає чим керуватися для забезпечення цілеспрямованої діяльності людини" (с. 75).
Мовна пам’ять – це збереження різнобічної інформації, яка забезпечує ММД людини. Це відомості про фонетику, лексику, граматику, інші засоби всіх мов, які людина знає, та вся інформація, необхідна для керування цими засобами в процесі ММД. Інші види знання, які зберігаються в пам’яті, ‑ це так звана енциклопедична пам’ять: загальні та спеціальні знання про світ. Обсяг інформації в пам’яті значно перевищує ті знання, які можуть бути вербалізовані. Є ще особистісна пам’ять. Ці знання ще менше піддаються вербалізації. Особистісна пам’ять може зберегти і музичний наспів, і запах квітки, і смак яблука, які не можна передати, вони не розкладаються на елементи і матеріально не передаються.
Призначення мовної пам’яті – актуалізувати ММД. Зміст же породжуваного тексту, предмет мовлення, так само, як і його сприйняття визначаються енциклопедичною пам’яттю, особистісною тощо. Проблема пам’яті ще остаточно не вирішена. Моделі пам’яті, яка б задовільнила всіх усіх учених, у зв’язку з тим, що вона зумовлена різними видами інфомації і численними способами використання цієї інформації, ще немає.
Однією з найбільш поширених моделей пам’яті є модель Р. Аткінсона. Компоненти цієї моделі: СР (сенсорні регістри), КТП (короткотривала пам’ять). ДТП (довготривала пам’ять), у якій виділяється лексичне сховище (ЛС ДТП). КТП розглядають як оперативну пам’ять, людина певною мірою керує процесами КТП. Уся інформація, яка надходить в сенсорні регістри, через них у КТП, згодом втрачається, а в ДТП інформація зберігається впродовж життя людини, хоч може модифікуватися з часом, може бути тимчасово недоступною для оперативного використання в КТП.
Лексичне сховище ДТП реалізує "мовну пам’ять" людини. У ньому зберігається пам’ять про слова, їх значення, про відношення між ними, та про правила і алгоритми, які використовуються при маніпулюванні знаками, поняттями та відношеннями.
З КТП ототожнюється поняття свідомості.
Основний принцип функціонування механізму пам’яті полягає в безперевному обміні інформацією між сенсорними регістрами і КТП з одного боку, і КТП з ДТП з другого. Вважається, що КТП і ДТП не обов’язково мають власні неврологічні структури. Функції КТП і ДТП можуть зумовлюватися різними фазами активізації однієї і тієї ж структури. Але саме КТП відіграє роль оперативної пам’яті і на її основі формуються напрямки потоків інформації. Інформація, яка надходить в пам’ять, постійно взаємооргізовується й інтегрується з іншою інформацією, яка вже зберігається в пам’яті.