 |
|
Література і мистецтво соціалістичного реалізму
Особливим напрямом у реалізмі вважається "соціалістичний реалізм", притаманний літературі Радянського Союзу та країн соціалістичної співдружності. В умовах існування тоталітарного режиму виникла слухняна щодо влади література. Літературний процес утратив багатобарвність. Теоретики "соціалістичного реалізму" вимагали від письменників прикрашати історію. Він вважався «основним методом радянської літератури та передової літератури світу», і нібито відображав боротьбу народів за соціалізм.
У обр. мис. - ілюстрування індустріалізації й колективізації, у поезії - прославлення партії й вождів; у музиці - величальні на честь партії пісні - за періоду соціалістичного реалізму ці можливості мистецтв використовувалися якнайпродуктивніше.
Ознакою, що об'єднала практично всі твори соціалістичного реалізму, є присутність на їхніх сторінках так званого «позитивного героя».
У цілому треба відзначити, що люди в СРСР читали найбільше у світі. Центральне місце в модернізмі цього періоду посідає екзистенціалізм.
Екзистенціалізм захоплює тим, що дозволяє обходитися ілюзіями, утверджуючи свободу особи серед безмежного моря буття.
Отже, літературний процес другої половини XX ст. вирізняється великим різноманіттям течій і стилів, багатобарвністю письменницьких пошуків, глибиною та значущістю піднятих тем, значним впливом на життя суспільства.
Олесь Гончар – видатний укр. письменник
Нар. 3 квітня 1918 року, в селищі Ломівці. В Дніпропетровську Олесь Гончар навчається в семирічці, стає комсомольцем, бере активну участь у суспільному житті. Писати Олесь починає ще з дитинства. Тоді ж з'являються й перші друковані виступи майбутнього письменника. Після закінчення семирічки О.Гончар працює в районній газеті. Безперечний літературний хист хлопця було помічено, і згодом він за комсомольською рекомендацією вступає до Харківського комуністичного технікуму журналістики. По закінченні навчання дістає призначення в Харківську обласну комсомольську газету, багато працює, пише оповідіння та вірші й друкує їх на сторінках журналів. Вступає на філологічний факультет Харківського університету. У бібліотечному читальному залі й застала молодого письменника звістка про війну. Після повернення продовжує навчання. Учився він добре – це видно вже з того, що після закінчення навчання його залишають в університеті асистентом кафедри історії української літератури.
Всі романи були відзначені Державною премією. О. Гончар відомий і як блискучий новеліст. Його перу належить кілька збірок новел та оповідань. Він був депутатом Верховної Ради СРСР та Української РСР, очолював Спілку письменників України. Нині О. Гончар – голова Українського республіканського комітету захисту миру, член Всесвітньої Ради Миру.