Здавалка
Главная | Обратная связь

Гармонізація і стандартизація бухгалтерського обліку. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку



На сучасному етапі міжнародної інтеграції в сфері економіки посилилась увага до проблеми уніфікації бухгалтерського обліку. Зараз відомі два основні підходи до вирішення цієї проблеми: гармонізація і стандартизація.

Гармонізація обліку передбачає існування в кожній країні своєї моделі організації обліку і системи стандартів, але головне тут в тому, щоб вони суттєво не відрізнялись від аналогічних стандартів в інших країнах - членах співтовариства, тобто щоб вони знаходились в гармонії один з одним. По такому шляху пішли країни Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), які опублікували ряд нормативних документів, які називаються Директивами або законами ЄЕС, зокрема, це найбільш важливі серед них такі: Четверта Директива “Про уніфікацію форм звітності і правил їх аудитування” (від 25 липня 1978 року) і Сьома Директива “Про принципи складання консолідованої звітності” (13 червня 1983 року). Вони є обов’язковими для виконання у всіх країнах, що входять до ЄЕС. Цей підхід до уніфікації обліку відносять до регіонального рівня.

Зважаючи на розширення інтеграційних процесів в розвитку світового господарства широкого розповсюдження набуває ідея стандартизації бухгалтерського обліку. Вона здійснюється в рамках уніфікації обліку на міжнародному, світовому, рівні, яку проводить Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (International Accounting Standards Committee, IASC). Під підходом до стандартизації обліку розуміють те, що повинен існувати уніфікований набір стандартів для любої облікової ситуації і в любій країні, а тому відпадає потреба в розробці національних стандартів.

Міжнародні бухгалтерські стандарти є цілісною, гнучкою і постійно вдосконалюючою системою бухгалтерського обліку, що виникла внаслідок інтеграційних процесів в економіці і спрямована на зближення обліку і звітності в різних країнах світу. Стандарти бухгалтерського обліку - це зведення правил, методів і процедур. Розробкою і впровадженням міжнародних стандартів займається комітет з міжнародних стандартів, який був створений в 1973 році провідними професійними бухгалтерськими організаціями Австралії, Канади, Франції, Японії, Німеччини, Великобританії, Мексики, Нідерландів та США. Тепер цей комітет уже налічує 119 членів та 6 асоційованих членів із 88 країн, включаючи і ряд країн з бувшого соціалістичного табору (Болгарія, Польща, Румунія, Угорщина та інші). До початку 1998 року цим комітетом було прийнято і опубліковано 33 міжнародних стандартів , що стосуються різноманітних аспектів ведення обліку та складання бухгалтерської звітності, зокрема такі (табл.3):

Табл.3 Міжнародні бухгалтерські стандарти (МБС)

Номер стандарту   Назва стандарту Рік введення стандарту
Розкриття облікової політики
Матеріально-виробничі запаси
Облік амортизації
Інформація, що підлягає розкриттю у фінансовій звітності
Звіт про рух грошових коштів
  Чистий прибуток або збиток звітного періоду, суттєві помилки і зміни в обліковій політиці  
Затрати на дослідження і розробки
Умовні зобов’язання і події після звітної дати
Будівельні контракти
Облік податку на прибуток
Представлення поточних активів і поточних зобов’язань
Відображення фінансової інформації за сегментами
Інформація, що відображає вплив зміни ціни
Основні засоби
Облік оренди
Дохід
Затрати на пенсійні допомоги
Облік урядових грантів і розкриття інформації про урядову допомогу
Вплив зміни валютних курсів
Об’єднання компаній
Затрати по позиках
Розкриття інформації про зацікавлені сторони
Облік інвестицій
Облік і звітність про програми пенсійних виплат
Зведена фінансова звітність і звітність про інвестиції в дочірні компанії
Облік інвестицій в асоційовані компанії
Фінансова звітність в гіперінфляційних економіках
Розкриття інформації у фінансовій звітності банків та аналогічних фінансових інститутів
Фінансова звітність про участь в спільних підприємствах
Фінансові інструменти: розкриття і представлення інформації
Дохід на акцію

 

З врахуванням того, що стандарт №3 був замінений новим, а стандарт №6 виключений, тому зараз діє 31 стандарт. Кожний з цих стандартів включає інформацію про завдання і концепції, що покладено в основу його розробки; перелік питань, охоплених стандартом; визначення використовуваних термінів; критерії застосування певного стандарту; бази вимірів та методи обліку й способи розкриття інформації та пояснення до них. Міжнародні стандарти мають не юридичний обов’язковий характер, а рекомендаційний.

Оскільки МБС повинні впроваджуватись у країнах з різними національними системами обліку, вони мають досить гнучкими. В зв’язку з цим у міжнародних стандартах жорстоко регламентуються лише основні моменти того напряму обліку, який розглядається в певному стандарті. Такий метод, мабуть, є оптимальним при розробці МБС, оскільки збільшує можливість впровадження їх у різних умовах і полегшує розробку національних бухгалтерських стандартів з урахуванням міжнародних.

Повсюдне впровадження МБС, без сумніву, буде покладено в результати складного й тривалого процесу. Водночас цей процес необхідний і об’єктивно зумовлений розвитком міжнародних економічних зв’язків у формі міжнаціональних підприємств і зусиллями інтеграційних е4кономічних процесів у різних регіонах світу. Застосування МБС має бути вигідним для різних країн та окремих підприємств, адже це підвищу. якість інформації до підприємств, що її публікують.

Викладених в МБС принципів організації облікової роботи повністю дотримуються Австралія, Канада, Франція, Німеччина, Італія, Японія, Йорданія, Південна Корея, Нідерланди, Південно-Африканська Республіка, Великобританія, Сполучені Штати Америки.

Переклад на національну мову МБС здійснено в Об’єднаних Арабських Еміратах, Китаї, Чехії, Словаччині, Данії, Норвегії, Франції, Німеччині, Греції, Угорщині, Індонезії, Італії, Іспанії, Кореї, Малайзії, Польщі, Португалії, Росії, Сербії, , Таїланді, Турції, Україні, Хорватії, Швеції ,Японії. Певні концептуальні принципи їх увійшли в національні стандарти облікової роботи.

Усі міжнародні бухгалтерські стандарти пов’язані між собою, становлячи єдину систему. Отже, у процеси створення МБС, присвячених напрямам обліку, створюється, доповнюється і вдосконалюється цілісна система бухгалтерського обліку. Застосування стандарту неминуче призведе і до використання частин цієї системи.

Розглянемо структуру МБС на прикладі стандарту №29 “Фінансова звітність у гіперінфляційних економіках”. Стандарт, як звичайно будь який інший, складається з трьох частин: вступу, пояснень і власне тексту.

У вступі зазначається, що фінансова звітність підприємств, що діють в умовах високих темпів інфляції, буде недостовірною, якщо вплив інформації на оцінку результатів діяльності і фінансового становища підприємств не буде враховано. Стандарт не встановлює того конкретного рівня інформації, починаючи з якого необхідно здійснювати переоцінку даних фінансової звітності. Рішення про це має приймати керівництво підприємства. Водночас даються такі ознаки гіперінфляції: населення країни віддає перевагу зберіганню коштів у негрошових активах або у відносно стабільній іноземній валюті; грошові суми (і, можливо, ціни) виражаються не в місцевій, а у відносно стабільній валюті; розрахунки у кредит здійснюються з урахуванням зниження купівельної спроможності грошей, навіть, якщо період кредитування нетривалий; ставки відсотку, заробітна плата і ціни пов’язані з рухом індексу цін; сукупний рівень інфляції за три роки досяг або перевищив 100%.

Отже, у вступі визначається мета стандарту - поліпшення якості фінансової звітності в умовах гіперінфляції, але зазначається, що рішення про застосування стандарту приймає керівництво підприємства виходячи з конкретних умов його діяльності і думки керівництва про можливість та необхідність застосування цього стандарту. Здебільш стандарти цього розділу містять ще й визначення використовуваної у стандарті термінології з тим, щоб чітко визначити всі поняття і уникнути труднощів при перекладі та не однозначного трактування змісту стандарту.

Друга частина - пояснення, де ширше й докладніше подано тлумачення положень - у самому стандарті вони викладені стисло. Крім того, у світовій обліковій практиці прийнято кілька підходів до розглянутого в стандарті питання. Всі ці підходи описуються, розглядаються недоліки і переваги кожного, пояснюється, чому в стандарті прийнято той або інший підхід. Згідно з цим стандартом для його цілей необхідно переоцінити певні дані фінансових звітів на балансову дату. Бажано, щоб процедура переоцінки була постійною від періоду до періоду.

У поясненні також описано переоцінки даних з окремих видів фінансової звітності. Фінансові звіти можуть бути підготовлені на основі початкової або поточної вартості. Для кожного з цих випадків розглядається процедура переоцінки статей балансу і звіту про доходи (рахунки прибутків і збитків). Зазначається, що в умовах гіперінфляційної економіки статті звітності мають виражатись у поточних грошових одиницях і переоцінюватися з використанням загального індексу цін. Звіт про зміни фінансового становища, що діє в умовах гіперінфляційної економіки, треба подавати в грошовому або еквівалентному вираженні, а не через оборотний капітал.

Усі дані за попередні періоди, що публікуються для порівняння, мають також переоцінюватися з використанням загального індексу цін. Що ж до консолідованих фінансових звітів, то звіти філіалів, складені у валюті країни з високим рівнем інфляції, переоцінюються з використанням загального індексу цін. Переведення звіту валюти на іншу дату здійснюється за курсом на певну дату. Бажано, щоб усіх фінансових звітах у валюті країни з високими темпами інфляції використовувався однаковий загальний індекс цін, що відображав би зміни загальної купівельної спроможності.

Цей стандарт тісно пов’язаний з кількома іншими, наприклад, із стандартом №12 “Облік податків на дохід”. Адже переоцінка фінансових звітів відповідно до цього стандарту може призвести до збільшення різниці між балансовим та оподаткованим доходами, і ця різниця має обліковуватись згідно з стандартом №12 (зазначимо, що в стандарті №29 це питання не розглядається докладно, а просто посилання на відповідний стандарт №12 про прибутковий податок повністю розв’язує цю проблему).У стандарті №29 є також посилання і на стандарт №21 “Облік впливу змін курсів іноземних валют”, стандарт №5 “Інформація, що необхідна для розкриття у фінансових звітах” та інші стандарти. Зазначимо загальний підхід при побудові МБС полягає в тому, щоб по можливості не розглядати у стандарті питання, які висвітлені вже докладно в інших стандартах, а просто посилатися на них, щоб не розширювати структуру стандарту.

Текст стандарту №29 дуже короткий, практично це стислий виклад пояснень. Він складається з 43 параграфів, причому 4 з них відведені на вступ, 34 - на пояснення до стандарту і тільки 5 - на сам стандарт. У стандарті описані умови припинення його використання - зниження інфляції, коли економіка перестає бути гіперінфляційною. Стандарт набув чинності з 1 січня 1990 року.

Нарешті іще зауважимо, що крім ЄЕС і Комітету з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, проблемами уніфікації обліку також займаються Міжурядова робоча група експертів з міжнародних стандартів в області обліку і звітності при ООН (Intergovernmental Working Group of Experts on International Standards of Accounting and Reporting, ISAR) і Робоча група з облікових стандартів Організації економічного співробітництва і розвитку (Organization for Economic Cooperation and Development Working Group on Accounting Standards, OECD WG), але провідна роль все таки належить Комітету з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Він і надалі займається розробкою нових стандартів, зокрема таких: уцінка активів; нематеріальні активи (включаючи науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи і гудвіл); лізінг; призупинені операції; внутрішня фінансова звітність; резерви і непередбачені доходи і видатки; фінансові інструменти (включаючи інвестиції) та інші.

Отже система МБС розвивається, відіграючи позитивну роль у вдосконаленні бухгалтерського обліку переважної більшості країн світу.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.