Здавалка
Главная | Обратная связь

Підприємство - основна ланка народного господарства України



 

Основною організаційною ланкою народного господарства України є підприємство. Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науко­во-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, а промислове підприємство - також товарний знак.

Відповідно до Закону України “Про підприємства в Україні” можуть діяти підприємства таких видів:

· приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

· колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства ;

· господарське товариство;

· підприємство, яке засноване на власності об’єднання громадян;

· комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

· державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.;

Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства, чисель­ності його працівників (незалежно від форм власності на майно) воно може виступати у будь-якій організаційно-правовій формі (кооператив, акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, орендне та інші.).

Підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності в:

асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого із учасників;

корпорації- договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного із учасників;

консорціуми - тимчасові статутні об’єднання підприємств промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;

концерни - статутні об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо, на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців;

інші об'єднання за галузевими, територіальними та іншими принципами.

Підприємства, організації, установи, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності, визнаються господарськими товариствами.

Згідно Закону України “Про господарські товариства” до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Усі товариства є юридичними особами. Вони можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді, арбітражному суді від свого імені.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність по зобов’язаннях тільки майном товариства. Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд то­вариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 розмірів мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства.

До акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть бути розповсюджені шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки і купуватися та продаватися на біржі.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Розмір статутного фонду повинен становити не менше суми, еквівалентної 625 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

Учасники то­вариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. У випадках, що передбачені установчими документами, учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов’язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов’язаний внести не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Невнесену частину вкладу (70%) він зобов’язаний повністю внести не пізніше року після реєстрації товариства. Якщо ця умова невиконана, тоді цей учасник сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначений установчими документами. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

Повнимвизнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і не­суть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників , відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).

Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учас­ників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність по боргах товариства.

Незалежно від форми власності на майно та організаційної форми підприємство діє на підставі статуту. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу.

Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Джерелами формування майна є: доходи, одержані від реалізації продукції, а також інших видів господарської діяльності; цінних паперів; кредити банків та інші залучені кошти; капітальні вкла­дення і дотації з бюджетів; надходження від роздержавлення і приватизації власності; придбання майна іншого підприємства; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян та інші.

Підприємство має право продавати і передавати іншим підприємствам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, інші основні фонди та матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу.

На всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів є прибуток (дохід).

Порядок використання прибутку (доходу) визначає власник (власники) підприємства або уповноважений ними орган згідно з статутом підприємства.

Державний вплив на вибір напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) здійснюється через податки, податкові пільги, а також економічні санкції відповідно чинного законодавства.

Всі підприємства, незалежно від форм власності і методів госпо­дарювання, згідно діючого законодавства повинні здійснювати оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, складати і подавати у встановленому порядку бухгалтерську і статистичну звітність.

Підприємство несе відповідальність за дотримання порядку ведення і вірогідність обліку і звітності.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.