Главная | Обратная связь

Державних виробничих підприємств

 

зберігають свою початкову форму; в подальшому вони поступово зношуються і частинами передають свою вартість на вартість виготовленого продукту. У бухгалтерському обліку їх називають основними засобами. На підприємствах до основних належать засоби праці вартістю за одиницю від 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ціною придбання незалежно від терміну служби, а згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до основних засобів належать засоби, що функціонують більше 365 календарних днів.

Предмети праці - це сировина, основні й допоміжні матеріали, паливо, напівфабрикати, незавершене виробництво, тобто матеріальні за­паси, з яких виготовляється продукція або які беруть участь в її виготовленні. На відміну від основних засобів в процесі виробництва їх використовують лише один раз і вони повністю передають свою вартість на вартість виготовленої продукції.

Сировина й основні матеріали становлять основу продукції, яка виготовляється на окремому підприємстві (чавун і сталь на машинобудівному заводі, шкіра на взуттєвій фабриці ).

Допоміжні матеріали використовують для сприяння нормальній роботі засобів праці або надання якісних властивостей основним матеріалам (наприклад, мастильні матеріали, лаки, фарби тощо ), паливо, як і допоміжні матеріали, споживається основними засобами (енергетичне), приєднується до основних матеріалів (технологічне) або використовується для обслуговування процесу праці (для опалення ). Його виділяють в окрему групу через те, що воно відіграє важливу роль у народному господарстві.

Напівфабрикати - продукти, отримані у цехах або на окремих переділах, які ще не пройшли усіх встановлених технологічним процесом стадій виробництва на даному підприємстві і підлягають подальшій об­робці або комплектуванню у вироби. Наприклад, чавун і сталь у чорній металургії (при основному циклі), виливки, поковки та заготовки у машинобудуванні.

Незавершене виробництво - це предмети праці, що перебувають без­посередньо в обробці (на робочих місцях) і не пройшли усіх стадій об­робки, передбачених технологічним процесом, а також неукомплектовані вироби, які не випробовувалися і не були технічно прийняті.

До засобів у сфері обігу належать предмети обігу, кошти, кошти в розрахунках і засоби, що обслуговують сферу обігу.

Предмети обігу - це готові вироби, отримані в результаті виробництва й призначені для реалізації. Залежно від того, де вони знахо­дяться вирізняють готові вироби на складі й готові вироби, продані покупцям. Оскільки за останні вироби не отримано кошти, вони - ще власність підприємства і облічуються у складі його засобів. Оскільки, під продажем товарів згідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” розуміється будь які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів, то відповідно заборгованість за такі товари (готову продукцію) відображається не як товари відвантажені, а як заборгованість покупців і відповідно її відносимо до дебіторської заборгованості і облічуємо в складі коштів в розрахунках.

Коштинеобхідні підприємствам для розрахунків з постачальниками за отримані матеріали, з персоналом підприємства (заробітна плата), для внесків і відрахувань у дохід державі. Кошти підприємства отримують від продажу готових виробів і послуг банків у вигляді позик, із державного бюджету як фінансову допомогу. Кошти зберігаються у бан­ку і касі підприємства.

В банках гроші зберігаються на розрахунковому, валютному, поточ­ному та інших рахунках, які відкриваються банком за заявками підпри­ємств і організацій. До коштів належать вартість ощадних сертифікатів, отриманих підприємством у банку, а також вартість цінних паперів одержаних від інших підприємств і організацій.

У касі підприємства зберігається мінімальна сума грошей (встановлений банком ліміт), необхідна підприємству для оплати невідклад­них господарських потреб готівкою, які не можна провести безготівко­вим порядком із розрахункового рахунку в банку. За перевищення ліміту до підприємства можуть бути застосовані штрафні санкції згідно діючих нормативних актів. Винятком служить готівка, яку отримує підприємство для виплати заробітної плати. Ця сума може залишатися в касі протягом трьох днів, після чого невидані суми здають до банку на розрахунковий рахунок. Зауважимо, що Національним банком України заборонено проводити виплату заробітної плати та допомог безпосередньо з виручки. Ці виплати можуть здійснюватись тільки через їх отримання за чеками з рахунків у банках одночасно з перерахуванням коштів, що призначені на соціальні заходи.

Кошти у розрахунках (дебіторська заборгованість) - це борги інших організацій і осіб даному підприємству. Сюди входять борги покупців за продану їм продукцію або виконані послуги, суми, видані працівникам свого підприємства під звіт (підзвітним особам) на різні витрати й заборгованість інших дебіторів (заборгованість за акціями, векселями, авансами, по зика ми ). Підприємства або особи, що мають заборгованість даному підприємству, називаються його дебіторами.

Засоби, що обслуговують сферу обігу - це обладнання, інвентар, будівлі. Наприклад, склади готової продукції, торговельні приміщення, що належать даному підприємству, та весь інвентар, що знаходиться у них.

Засоби невиробничої сфери використовують для обслуговування працівників підприємства і створення для них нормальних побутових умов. Це будівлі культурно-побутового призначення, житлового господарства, заклади охорони здоров’я, а також усе обладнання та інвентар, що їм належить.

Вилучені кошти - це авансові платежі та відрахування спеціального призначення, що вилучені з обороту основної діяльності даного підпри­ємства, але протягом певного часу /до кінця року/ продовжують облічу­ватись на його балансі. До цих коштів належать внески до бюджету, відрахування у резервний /страховий/ фонд, відрахування на соціальний розвиток, матеріальне заохочення, виробничий розвиток.

До нематеріальних засобів належать засоби, пов’язані із правом користування землею, водою, іншими природними ресурсами, будинками, спорудами й обладнанням, а також з іншими майновими правами (у тому числі на інтелектуальну власність), що внесені акціонерами, учасниками спільних підприємств у рахунок їх вкладів в статутний фонд підприєм­ства на момент його створення, а також придбаних в процесі його діяльності.

У практиці бухгалтерського обліку засоби підприємства поділяють на основні та оборотні.

Доосновних належать усі засоби праці виробничого призначення, засоби праці, що обслуговують сферу обігу, а також будинки житлового й культурно-побутового призначення з їх обладнанням та інвентарем.

До оборотних засобівналежать усі предмети праці, готовапродукція, товари, кошти у касі і на рахунках в банках, кошти в розрахунках, а також малоцінний інвентар і швидкозношувані предмети (предмети, що служать менш ніж один рік незалежно від їх вартості та предмети вартістю менше чим 15 неоподатковуваних доходів громадян за одиницю незалежно від строку їх служби ).

Джерела засобів відображають форму власності - державну або колективну. Державні підприємства отримують засоби з державного фонду (статутний фонд), колективні - від своїх членів (неподільний фонд ). Крім цього джерелами утворення засобів можуть бути позики банків, заборгованість постачальникам та іншим кредиторам, прибуток.

За джерелами утворення і цільовим призначенням господарські засоби поділяють на власні (закріплені) та залучені (позичені), ( див. рис. 3).

Джерелами утворення власних основних і оборотних засобів на підприємствах є фонди, фінансування, резерви, доходи і прибуток.

Дофондів належать статутний (неподільний), амортизаційний і ремонтний, а також інші спеціальні фонди.

Статутний фонд відображає загальний розмір основних і оборотних засобів, виділених із загальнодержавного фонду в розпорядження підприємства під час його організації або придбаних за рахунок засновника (засновників) підприємства. Величина цього фонду у процесі виробництва може змінюватись залежно від господарської діяльності підприємства.

Амортизаційний фонд утворюється за рахунок амортизаційних відрахувань, що включаються у витрати на виробництво продукції і є тією частиною вартості основних засобів, яка в процесі їх експлуатації переходить у собівартість виготовленої продукції. Цей фонд використовується як джерело для відновлення основних засобів і заміни їх новими і має суворо цільове призначення.

Спеціальні фонди. Це фонди, які створюються за рахунок прибутку підприємства та інших власних ресурсів і використовуються на розвиток та удосконалення виробництва, соціальні потреби, на матеріальне заохочення для створення резервного страхового фонду. Такі фонди, як і попередні є цільовими.

Дофінансувань належить фінансування капітальних вкладень, бюджетне та цільове фінансування.

Фінансування капітальних вкладень - це джерела коштів, передбачених на капітальне будівництво та геологорозвідувальні роботи, а також на формування основного стада у сільськогосподарських підприємствах.

Статутний

Фонди

Амортизаційний Спеціальні фонди Фінансування капітальних вкладень

Резерви

Для оплати за час відпустки Інші резерви

Джерела

Доходи і

Прибуток від реалізації продукції

утворення

прибуток

Прибуток від інших операцій

господар-

Кредити

Короткострокові Середньострокові Довгострокові

ських

Позичкові кошти

Короткотермінові Довготермінові

засобів

Зобов’язання з розподілу сукупного суспільного продукту

Пенсійний фонд, відрахування на соціальне страхування Заробітна плата - перед персоналом підприємства Перед бюджетом

Рис.3 Класифікація джерел господарських засобів виробничих підприємств

 

Бюджетне фінансування - це податкові асигнування з державного бюджету, які отримують державні підприємства для розширення своєї діяльності. У порядку фінансування підприємства одержують кошти на приріст і поповнення оборотних засобів, покриття планових збитків. Після освоєння ці асигнування приєднуються до статутного фонду.

Цільове фінансування - це кошти, отримані підприємством з державного бюджету на спеціальні заходи (підготовку кадрів, утримання дитячих закладів, науково дослідні роботи).

Резерви - це кошти, що утворені з внутрішніх ресурсів підприємства для покриття можливих у майбутньому цільових витрат. Наприклад, це резерв передбачених витрат і платежів, призначений для нарахування заробітної плати за час відпусток працівників, на виплату щорічної винагороди за вислугу років, витрат на ремонт орендованих основних засобів та інші резерви.

Доходи майбутніх періодів відображають засоби, отримані у звітному періоді, але такі, що належать до майбутніх звітних періодів; це орендна плата, плата за комунальні послуги, виручка за вантажні перевезення.

Прибуток підприємства - фінансовий результат його господарської діяльності й одне із джерел власних засобів. У промисловому підприємстві він є різницею між вартістю реалізованої продукції за оптовими цінами та її фактичною собівартістю. У торговельних підприємствах його визначають як різницю між валовим доходом (сума реалізованих знижок і накидок) і витратами обігу на реалізовані товари. За своєю економічною природою прибуток - це частина чистого доходу, створеного додатковою працею для суспільства і є джерелом формування господарських засобів у всіх ланках народного господарства.

Прибуток підприємства використовується на розширення виробництва, утворення фондів економічного стимулювання, спеціального призначення, поповнення оборотних засобів, а також вноситься у державних бюджет на потреби суспільства.

До залучених засобів належать кредити та інші позичкові кошти, розрахунки з кредиторами і зобов’язання щодо розподілу суспільного продукту. Вони залучаються на покриття тимчасових потреб підприємства у коштах і повертаються в установлені терміни.

До кредитів належать коротко-, середньо- і довгострокові позики банків.

Короткострокові позики надаються підприємствам терміном до одного року для визначених цілей. Це позики під наднормативні і сезонні запаси товарно-матеріальних цінностей, на тимчасове поповнення оборотних коштів, під розрахункові документи в дорозі та ін.

Середньо- та довгострокові позики надаються підприємствам на кілька років для впровадження нової техніки, механізації і раціоналізації виробництва, його розширення тощо.

Банківські позики є цільовими, терміновими і поворотними. Вони активно впливають на підвищення ефективності суспільного виробництва.

Позичкові кошти - це кошти, отримані підприємствами в результаті випуску акцій і облігацій та інших залучених коштів (крім банківських кредитів). При цьому позичкові кошти можуть мати коротко- і довготерміновий характер.

Розрахунки з кредиторами або кредиторська заборгованість виникає з багатьох причин.

Кредиторська заборгованість виникає через заборгованість постачальникам та іншим кредиторам за отримані від них, але ще не сплачені матеріальні цінності чи виконані роботи, послуги.

Постачальники - це підприємства або організації, які постачають матеріальні цінності іншим підприємствам. Відповідно до чинної системи розрахунків за матеріальні цінності між часом їх одержання та оплати має пройти небагато часу,

протягом якого підприємство вважається боржником своїх постачальників. Отже, заборгованість постачальникам - джерело утворення частини засобів підприємства. Сюди належить і кредиторська заборгованість за векселями, які являють собою цінні папери, що свідчать про безумовне грошове зобов’язання підприємства виплатити у зазначений у векселі строк певну суму векселедержателю, а також заборгованість за одержаними сумами авансу від сторонніх організацій, в рахунок майбутніх розрахунків.

Доінших кредиторів належать організації і особи, яким підприємство винне за іншими операціями. Сюди, наприклад, належать заборгованість підприємства його працівникам за вчасно не одержану ними заробітну плату, заборгованість за сумами, утриманими із заробітної плати працівників на користь інших організацій, осіб тощо. Заборгованість підприємства іншим організаціям і особам називається кредиторською, а самі організації та особи - кредиторами.

Зобов’язання щодо розподілу суспільного продукту виникають у підприємств перед його працівниками за нараховану, але ще не видану заробітну плату, а також за заробітну плату, не одержану вчасно. Існує заборгованість підприємства за сумами, що відраховуються в пенсійний фонд за відрахуваннями на соціальне страхування, відрахування на страхування на випадок безробіття, а також заборгованість органам державного страхування за обов’язкове страхування майна підприємства та індивідуальним страхуванням його працівників; перед державним бюджетом за податки і відрахування від прибутків, а також за податки з працівників підприємства.

Класифікацію засобів підприємства за джерелами їх утворення й призначення показано на мал. 3.

Підсумовуючи наведене, наведемо перелік господарських засобів та їх джерел у табл.4

Табл.4 Господарські засоби та джерела їх утворення

Господарські засоби за їх функціональною роллю :	Господарські засоби за джерелами їх формування і цільовим призначенням
Основні засоби	Статутний фонд
Нематеріальні активи	Амортизаційний фонд
Участь у інших підприємствах	Прибуток
Сировина та основні матеріали, куповані напівфабрикати	Фонди стимулювання та розвитку виробництва
Допоміжні матеріали	Резервний фонд
Паливо	Позики банку
Запасні частини	Заборгованість постачальників
Малоцінні та швидкозношувані предмети	Інша кредиторська заборгованість
Готова продукція	Заборгованість по оплаті праці
Розрахунковий рахунок у банку	Заборгованість перед бюджетом
Інші грошові засоби	Заборгованість перед органами соціального страхування
Цінні папери	Заборгованість перед Пенсійним фондом
Дебіторська заборгованість	Інша кредиторська заборгованість

До господарських процесів відносять: процес створення підприємств (внесення коштів засновників і реєстрація, зміна організаційно-правової форми підприємств); процес діяльності (постачання, виробництво, збут); процес припинення діяльності (закриття за згодою засновників, зміна організаційно-правової форми банкрутство).