 |
|
Історичні аспекти виникнення подвійного запису
Які б форми бухгалтерського обліку не застосовувались, якою б не була досконалою техніка облікових робіт в своїй основі, своєю суттю історично і класично вони опираються на подвійну бухгалтерію. Слід не забувати, що не може бути подвійної бухгалтерії без дотримання певних чітких вимог. Перш за все це подвійність запису будь-якої операції: один раз за дебетом і один раз за кредитом. Інакше немає подвійної бухгалтерії.
Ця вимога вимагає наявності закінченої системи рахунків як інвентарних так і розрахункових з тим, щоб реєстри в кінці балансувались, відображати зміни в майні власника і дозволяти визначити результат від фінансово-господарської діяльності.
В часи середньовіччя баланси не були завжди збалансовані, з вини рахівників, які не могли провести перевірку коригування незначних розходжень, або просто ним нехтували. Досить чесно середньовічні рахівники в таких випадках різницю між дебетом і кредитом усували простим приєднанням її до прибутків або збитків.
Але подвійна бухгалтерія існує лише там, де процес обліку приводить до балансу в реєстрах, за умови відсутності арифметичних помилок. Подвійна бухгалтерія ні в якому разі не залежить від розміщення рахунків.
Щодо самої появи подвійної бухгалтерії. Коли і де вона виникла? Багато істориків пробували дати відповідь на це питання. Ми можемо зустріти цілий ряд гіпотез і досить аргументованих доказів виникнення подвійної бухгалтерії. Так два французьких історики Г.Нерро і Е.Гільяр, розглядаючи митні книги Древньої Греції і побачивши там записи по надходженнях та видатках, вирішили, що батьківщина сучасного обліку - Афіни. Німецький історик Г.Нібур рахував, що подвійна бухгалтерія виникла в Древнім Римі, опираючись на Ціцерона, в якого він знайшов такі слова: «Друзі не повинні рахуватись між собою взаємними послугами, на зразок рахункових книг, в яких то, що видано, повинно бути рівним тому, що одержано».
Хоч і досить аргументовано, але не маючи інших аргументів припущення Г.Нібура так і залишилось припущенням. Така ж доля спіткала і Е.Форестье, який намагався віднести виникнення подвійної бухгалтерії до Франції 1339 р., Віто Кузьміно - до Сіцілії 1135р. І японця Юсатаро Хіраї - до Кореї. В середині XIX ст. К.П.Клінге стверджував, що подвійну бухгалтерію винайшли в ХІ ст. араби і продали її венеціанцям за 50 тис. талерів. На початку ХХ століття рахували, що подвійна бухгалтерія виникла в Генуї в 1340 році. Професор Костельні рахував першим пам’ятником подвійної бухгалтерії облікову книгу Репері Фені - службовця флорентійської компанії, яка відноситься до 1296 -1300рр.
Неодноразово робилися спроби пов’язати виникнення подвійної бухгалтерії з іменем якого-небудь вченого чи винахідника. Так зокрема було з Л.Пачіолі (1445-1515), який видав в 1494р. всім нам відомий «Трактат про рахунки і записи». Але відомий математик заявив, що він лиш систематизував і описав те, що було давно відоме. Називали також прізвища Сенізіо, П’єтра та інших.
Однак дослідження документів середньовіччя показало, що подвійний запис існував задовго до Пачіолі, Сенізіо, П’єтра і як історики і бухгалтери прийшли до висновку, що подвійна бухгалтерія не має винахідника. Дослідження Р. де Рувера дозволяють зробити висновок, що подвійна бухгалтерія зародилась між 1250-1300 рр. одночасно у декількох містах Північної Італії. Так як торгівля являє собою обмін товарів та послуг, то двохсторонність, яка лежить в основі подвійного рахівництва, глибоко коріниться в самій природі комерції. Чи можна дивуватись, що купці самі випадково наштовхнулись на систему, засновану на рівності дебету і кредиту. До 1300р. ця система визріла: купці вже застосовували інвентарні та розрахункові рахунки, і вимагалось зовсім трішки, щоб її покращити, прийнявши за правило, що не може бути дебету в кореспонденції з кредитом і навпаки. Хоч ще і сьогодні точаться суперечки відносно місця і часу подвійної бухгалтерії. Але об’єктивно виходячи з розвитку матеріального виробництва, можна зробити висновок, що подвійна бухгалтерія, як вища ступінь рахівництва, яка зберегла свою класичну сутність і сьогодні виникла не на базі будь-якої наперед розробленої теорії, а розвивалась крок за кроком в міру нагромадження досвіду, виправлення і подолання помилок.