 |
|
Б) Архітектура та скульптура.
Для формування уявлень студентів про розвиток архітектури вчитель використовує образну розповідь, що супроводжується демонстрацією слайдів на мультимедійному проекторі. Студенти заповнюють тематичну таблицю «Українські архітектурні школи доби бароко».
В архітектурі України стиль бароко поширюється з другої половини XVII ст, І досягає свого розквіту у XVIII ст,. набувши яскраво виражених національних рис. Поряд із храмовою архітектурою зводяться цивільні будівлі: міські ратуші, колегіуми, житлові споруди й резиденції світської та духовної знаті
За стильовими особливостями українське зодчество того періоду можна поділити не дві архітектурні школи: західну Львівщина, Рівненщина, Тернопільщина, Івано-Фравківщина) і східну (Київщина, Чернігівщина, Полтавщина та Слобожанщина).
| Українські архітектурні школи доби бароко | ||
| Школи | З А Х І Д Н А | С Х І Д Н А |
| Регіони | Львівщина, Рівненщина, Тернопільщина, Івано-Франківщина | Київщина, Чернігівщина, Полтавщина та Слобожанщина |
| Орієнтири | Застосування художніх прийомів західноєвропейського мистецтва. | Наслідувала й збагачувала традиції давньоруського кам’яного та народного дерев’яного архітектурного мистецтва. |
| Характерні елементи | Стіни, багато прикрашені різьбленими карнизами, пілястрами, вишуканою ліпниною та скульптурними фігурами. Головний вхід зазвичай прикрашався фронтоном і колонами по боках. | Сформувався особливий стиль «козацьке бароко» гранчасті об'єми будівель, ярусне розташування бань із перехватом, творче переосмислення ордерної системи, фарбування стін та дахів у білий, блакитний чи зелений кольори, золотіння куполів, декорування ліпниною, переважно рослинного характеру. На Київщині та Чернігівщині з'явилися хрещаті храми: вони будувалися не за хрестово-купольною композицією внутрішнього простору, а за зовнішнім планом, що мав вигляд хреста. |
| Приклади споруд | м.Львів: -Львівський єзуїтський костел Петра і Павла (арх. Дж. Бріано); - Домініканський костел (арх. Я. де Вітт, К. Фесинджер); - Собор святого Юра (арх. В. Меретин, К. Фесинджер). Почаївська лавра: - Успенський собор (арх. Г. Гофман) | м.Ніжин: - Миколаївський собор у Ніжині (арх. Г. Устинов). м.Харків: - Покровський собор. м Чернігів: - Єкатерининська церква. с.Сорочинці (Полтавщина): - Преображенська церква. Київ: - Маріїнський палац та Андріївська церква (арх. В. Растреллі; - Собор святої Софії; - Михайлівський Золотоверхий собор. |
Для ознайомлення студентів з шедевром архітектурного мистецтва –Андріївською церквою викладач використовує стислу характеристику що супроводжується демонстрацією слайдів на мультимедійному проекторі.
Перлиною серед українських міст епохи бароко вважається Київ. До найвизначніших пам’яток цієї доби можна віднести Андріївську церкву, якучасто називають лебединою піснею видатного майстра вітчизняної архітектури Б. Растреллі. Височіє вона на одній із круч Старокиївської гори, із її тераси чудово видно Поділ, задніпровські далі, нові житлові масиви.
Архітектор:
Проект споруди у 1748 р. розробив Б. Растреллі.
Будівельні роботи велися упродовж:
1749 —1754 рр. під керівництвом відомого московського зодчого Івана Мічуріна.
Замовлення:
Побудовано Андріївську церкву на замовлення імператриці Єлизавети Петрівни.
Характеристика об'єкта:
- Висота церкви з хрестом — 46 м (зі стилобатом — 60 м);
-довжина — 30 м;
- ширина — 23 м.
Екстер'єр храму:
-Однокупольний храм з п'ятиглавим завершенням має форму хреста (31,5-22,7 м), в кутах якого розміщені декоративні вежі на масивних стовпах, що відіграють роль своєрідних контрфорсів. Зовні контрфорси прикрашені пілястрами й прикриті трьома парами колон з капітелями коринфського ордеру;
-до храму з боку вулиці ведуть круті чавунні сходи;
- вся маса церкви спирається на двоповерховий будинок-стилобат з 8 кімнатами на кожному поверсі, стіни якого являють собою фундаменти церкви;
- навколо церкви — балюстрада, з якої відкривається мальовнича панорама Подолу й Дніпра.
Інтер'єр:
- іконостас — триярусна монументальна споруда з м'якими криволінійними обрисами;
- скульптура — голівки херувимів, постаті ангелів, трифігурну групу «Розп'яття», що завершує іконостас;
- полотна «Вибір віри князем Володимиром» (невідомого автора) і «Проповідь апостола Андрія скіфам» (бл. 1847 р., укр. художника П. Т. Бориспольця); живопис у вівтарній частині церкви на зворотній стіні іконостаса створили художники І. Роменський й І. Чайковський.
Для ознайомлення студентів з шедеврами архітектурного мистецтва різних регіонів України викладач використовує образну розповідь, що супроводжується демонстрацією слайдів на мультимедійному проекторі.
Ще однією перлиною Києва є Маріїнський палац. Його було зведено у 1750—1755 рр. за зразком палацу, який проектував також Б. Растреллі для гетьмана К. Розумовського, а керування спорудженням палацу було доручено І. Мічуріну. Головний фасад Марийського палацу, звернений до Марийського парку, було закладено ще у 1874 р. Архітектура палацу вражає-своєю пишністю та колірним рішенням. Використані кольори у фарбуванні палацу є типовими для російського : бірюзовий для стін, світло-жовтий для колон та карнизів, білий для ліплення і балюстрад. Усе це надає споруді піднесеної святковості й урочистості. Сьогодні ця історична споруда презентує нашу країну в світі як державна резиденція. її називають Президентським палацом.
Собор Святого Юра — головний греко-католицький собор Львова. На його території тривалий час знаходилась резиденція митрополитів Української греко-католицької церкви. Перший храм стояв на горі, яку пізніше назвали Святоюрською. Православну дерев'яну церкву й оборонний монастир було збудовано ще за князівства Льва Даниловича (бл. 1280). Після знищення обох споруд польським королем Казимиром III (1340) на цьому місці у 1363—1437 рр. спорудили новий православний храм, кам'яну триапсидну церкву-базиліку у візантійському стилі. Святоюрський Собор — класичний взірець архітектури періоду бароко. Будівництво було розпочато у 1744 р. за проектом Богдана Меретина, а після нього роботами керував С. Фесингер (до 1764). На фасаді — скульптури роботи І. Пінзеля, а інтер'єр прикрашають твори інших скульпторів — С. Фесингера та М. Філевича, художників Л. Долинського і Ю. Радивилівського.
Почаївська Свято-Успенська Лавра — одна з найбільших святинь православ'я, історія якої починається з XIII ст., коли, за повір'ям, тут з'явилася Діва Марія і залишила на камені відбиток своєї стопи, звідки й до сьогодні б'є джерело, що вважається чудотворним. У 1597 р. шляхтянка Анна Гойська передала монастирю Чудотворну ікону Божої Матері. Крім Успенського Собору, архітектурний комплекс Почаївської Лаври складають келії (1771—1780) та забудови пізніших часів:Архієрейський дім (1825), дзвіниця заввишки 65 м (1861—1869), надбрамний корпус (1835), Троїцький Собор (1906—1912, арх. О. Щусєв). У печерній церкві знаходяться нетлінні мощі преподобних Іова Желізо та Амфілохія Почаївського.
Собор у Козельці на Чернігівщині (1748), споруджений на замовлення Н. Розумовської, є прикладом п'ятизрубного та п'ятибанного архітектурного вирішення. Авторство козелецького Собору приписують петербурзькому архітекторові Андрієві Квасову, але український характер пам'ятника свідчить про можливе авторство українського архітектора Івана Григоровича-Барського, який був творцем козелецької дзвіниці.
За зразком Ніжинського Собору (1668—1670) за планом архітектора Йоганна Баптіста було споруджено Троїцький Собор у Чернігові (1679—1695). Він стрункий за пропорціями, динамічний за грою мас. Три яруси хорів у ньому своїми балюстрадами висувалися як балкони у внутрішній простір.