Лактат-ацидоз і стеатоз печінки

· Виникає при використанні НІЗТ (ризик 1,3 на 1000 випадків). · Фактори ризику: ожиріння, тривале використання препарату. · Патогенез: пригнічення ферменту полімерази-?, який відповідає за синтез мітохондріальної ДНК. · Клініка: підвищена втома, слабкість, зниження апетиту, у тяжких випадках - розвиток анорексії, нудота, блювання, біль у животі, збільшення печінки, зниження маси тіла, міалгія, парестезія, гіпорефлексія, розвиток синдрому Гієна-Барре, порушення дихання (тахіпное або диспное). · Лабораторні зміни: підвищення лактату у венозній крові (>5 ммоль/л), зниження Рн крові(<7.35), підвищення рівнів трансаміназ, креатиніну, ЛДГ, ліпази, амілази, зміна газового складу артеріальної крові. · Загрозливим для життя є рівень лактату венозної крові ? 10 ммоль/л. · На рівень показника лактату впливають: ? тривалий плач та крик дитини під час відбору крові для дослідження; ? голод; ? зневоднення; ? фізичне навантаження; ? транспортування зразка крові до лабораторії; ? тривалість накладання венозного джгута. · Тактика ведення пацієнтів при підвищенні рівня лактату ?5ммоль/л АРТ: ? оцінюється загальний стан; ? проводиться підтримуюча терапія (вітаміни групи В, С, L-карнітин, коензим Q, регідратація, седація, оксигенація), ефективного лікування не існує; ? симптоматичним пацієнтам проведення АРТ припиняють до зникнення симптомів. · Тактика ведення пацієнтів при підвищені рівня лактату ?10ммоль/л ( НІЗТ-асоційований лактоацидоз): ? відміна ВААРТ; ? проводиться підтримуюча терапія (вітаміни групи В, С, L-карнітин, коензим Q, регідратація, седація, оксигенація, ШВЛ при вираженій дихальній недостатності), ефективного лікування не існує. · Якщо подальше лікування потребує призначення НІЗТ, перевага надається3ТC, ZDV, АВС, TDF, проводиться жорсткий моніторинг лактату (кожні 2-3 місяці).

Токсичне ураження печінки

· Проявляється збільшенням рівня трансаміназ у сироватці крові в 3 – 10 разів. · Лабораторні зміни не супроводжуються будь-якою клінічною симптоматикою. · У деяких випадках показники нормалізуються мимовільно без відміни препаратів або зміни схеми АРТ. · При прийманні NVP ураження відзначають у 12,5% випадків. · Препарати групи ІП (RTV чи SQV + RTV частіше, ніж IDV, NFV, SQV) можуть викликати ураження у будь-який період лікування. При наявності у пацієнта вірусного гепатиту В або С ризик гепатотоксичої дії ІП зростає. · При прийомі препаратів групи НІЗТ (AZT, DDІ, D4T) ураження відзначають в 1% випадків.

Токсичний гепатит

· Спостерігають в 1,1% пацієнтів, що приймають NVP. · Клінічні прояви маніфестують у перші 12 тижнів приймання NVP. · Можливий блискавичний розвиток некрозу печінки з несприятливим результатом: швидко прогресують гепатомегалія, жовтяниця, печінкова недостатність, порушення з боку травного тракту, грипоподібний синдром. · Призначення NVP у половинній дозі протягом перших 2 тижнів дозволяє знизити ризик розвитку токсичного гепатиту. · При прийманні NVP контроль клінічного стану, рівня трансаміназ і білірубіну в плазмі крові здійснюють: - протягом першого місяця – кожні 2 тижні; - у перші 12 тижнів – 1 раз у 4 тижні; - потім 1 раз у 12 тижнів. · Якщо приймання NVP ускладнюється токсичним гепатитом, його варто відмінити і не призначати надалі

Гострий панкреатит

· Може розвиватися при прийманні DDІ, D4T, 3TC (рідко). · Клініка: нудота, блювання, біль у животі. · Лабораторні дослідження: вміст амілази і ліпази в сироватці крові. · При встановленні діагнозу гострого панкреатиту всі АРВ-препарати відміняють до зникнення симптомів. · Препаратами вибору другої лінії є AZT або ABC.

Гіперглікемія, цукровий діабет

· Спостерігаються в 3 – 17% пацієнтів, що одержують ВААРТ з препаратами групи ІП. · Рівень глюкози в крові підвищується в середньому через 2 місяці після початку лікування ІП. · При відміні препаратів порушення метаболізму зникають. · Якщо необхідно продовжити АРТ, то рівень глюкози знижують препаратами для лікування цукрового діабету, включаючи інсулін. · Пацієнтів слід інформувати про можливість виникнення гіперглікемії і цукрового діабету, розповісти про їхні клінічні прояви. · Потрібно контролювати рівень глюкози в крові кожні 12 тижнів протягом 1-го року лікування ІП Досліджувати толерантність до глюкози недоцільно.

Гіперліпідемія

· Характеризується підвищенням у крові рівня холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїдів низької щільності. · Виникає при прийомі окремих препаратів з групи ІП в комбінації з НІЗТ. · В осіб, які входять до групи ризику щодо розвитку захворювань серцево-судинної системи, потрібно контролювати показники ліпідного обміну та рівень холестерину 1 раз у 3-6 місяців.

Ліподистрофія, ліпоатрофія

· Спостерігається в 25 – 75% пацієнтів, що одержують ІП, а також НІЗТ (при тривалому застосуванні D4T), як у чоловіків, так і в жінок (як правило, у дорослих). · Клініка: перерозподіл підшкірної жирової клітковини, відкладення жиру в ділянці шиї («горб буйвола», «дорзоцервікальне ожиріння»), грудей, живота й атрофія підшкірної жирової клітковини на обличчі, кінцівках, сідницях. · Часто поєднується з метаболічними порушеннями – гіперглікемією, гіперліпідемією, лактат ацидозом. · Діагностика: розрахунок співвідношення окружності талії й окружності стегон. У нормі цей показник у жінок більше 0,85, у чоловіків – більше 0,95. · Ефективного лікування ліподистрофії немає. При відміні препаратів тільки в окремих пацієнтів спостерігається поліпшення, позитивний ефект може дати застосування соматотропного гормону.

Остеонекроз, остеопенія, остеопороз

· У дітей частіше спостерігають некроз шийки стегна (хвороба Пертеса) і ураження хребта. · Клініка: біль в ураженій ділянці. · Безсимптомне ураження кісток виявляють у 5% ВІЛ-інфікованих. · Діагностика базується на даних денситометрії, рентгенографії, комп'ютерної чи магнітно-резонансної томографії. · Ризик збільшується при прийманні глюкокортикоїдів, гіперліпідемії, підвищенні згортання крові. · Для профілактики і лікування первинного остеопорозу рекомендують дієту, що містить достатню кількість кальцію і вітаміну D. · При остеопорозі й у випадку перелому призначають кальцитонін.

Реакції гіперчутливості і висипання на шкірі

· Частіше виникають при застосуванні ННІЗТ. · У більшості випадків висипання легкого або середнього ступеня важкості з'являються протягом 1 тижня прийому препаратів. При цьому немає необхідності відміняти препарати, досить призначити антигістамінні засоби. · При ураженні шкіри важкого ступеня (синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермоліз) АРВ препарати одразу відміняють. · NVP може викликати DRESS-syndrome (drug rash with eosinophilia and systemic symptoms syndrome) – поява висипки супроводжується еозинофілією та системним ураженням. · Якщо при прийманні NVP у перші 14 днів з'явилася висипка, не слід підвищувати дозу препарату до її зникнення. · Ефективність профілактичного призначення глюкокортикоїдів і антигістамінних препаратів у початковий період приймання NVP не доведена. · При виникненні реакції гіперчутливості важкого ступеня не слід призначати пацієнту надалі будь-які препарати групи ННІЗТ. · Поява на шкірі висипки легкого або середнього ступеня важкості при прийомі одного з препаратів групи ННІЗТ не є протипоказанням до призначення в майбутньому іншого препарату цієї групи. · При прийманні АВС у 5% пацієнтів розвивається генералізована реакція гіперчутливості (підвищення температури тіла, поява виразок на слизових оболонках порожнини рота і стравоходу, збільшення лімфатичних вузлів, задишка, біль у животі і горлі, лімфопенія, підвищення рівня креатиніну) як з висипкою на шкірі, так і без неї. Препарат слід одразу відмінити і більше не призначати, оскільки це може призвести до летального наслідку. · При прийманні APV в 1% пацієнтів з'являються висипання на шкірі.

Периферична нейропатія

· Може виникати як ускладнення від приймання DDІ, D4T, 3TC (рідко). · Клініка: біль, поколювання, парестезія, втрата чутливості в дистальних відділах кінцівок, м'язова слабість, зниження рефлексів. · З появою симптоматики перераховані препарати відміняють. Симптоми, як правило, зникають через 2 – 3 тижні.

Пригнічення кровотворної функції кісткового мозку

· При лікуванні AZT може спостерігатись анемія, гранулоцитопенія (нейтропенія) або тромбоцитопенія. · Важка анемія потребує призначення еритропоетину, 100-150 од/кг х 3 рази на тиждень (підшкірні ін’єкції). · При відсутності ефекту - AZT замінюють на D4T.

Додаткову інформацію щодо побічних явищ та ускладнень АРТ можна отримати на сайті „Children’s HIV Association of the UK” (CHIVA) www.bhiva.org/chiva.

⇐ Предыдущая 6 7 8 9 101112 13 14 15 Следующая ⇒