Здавалка
Главная | Обратная связь

Робота податкових органів з платниками податків – банкрутами

САМОСТІЙНА РОБОТА

з навчальної дисципліни «Податковий менеджмент»

 

Виконав:

студент 6 курсу

заочної форми навчання

спеціальності 7.03050801

«Фінанси і кредит»

групи ФіК – 61с

Стаднік Олександр Олександрович

№ в списку групи 23

 

Перевірила:

к.е.н, ст. викл. Акімова Л.М.

 

 

Рівне – 2014

Робота податкових органів з платниками податків – банкрутами

 

В Україні ситуація з податковими перевірками склалася таким чином, що жодний підприємець незастрахований від нарахування за їх результатами податкових зобов’язань та штрафних санкцій. Шлях оскарження рішень податкової тернистий і далеко не завжди приносить бажаний результат. В реаліях української дійсності у платника податків не дуже багато шансів отримати позитивне рішення за своєю скаргою або позовною заявою і це підтверджується статистикою Міністерства доходів і зборів України згідно, якої 96,3% податкових спорів в судах вирішуються на користь суб’єкта владних повноважень.

Необхідно відзначити, що будь-яка сума податкового зобов’язання, визначеного органом Міндоходів, негативно впливає на майновий стан юридичної особи. Адже, по-перше, зазначене зобов’язання не прогнозується, не планується суб’єктом господарювання, а, по-друге, розмір суми нарахованого грошового зобов’язання, інколи, ставить питання про неплатоспроможність такого суб’єкта або про припинення господарської діяльності взагалі.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон «Про банкрутство») неплатоспроможність – неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Оцінюючи свій майновий стан, суб’єкт господарювання має співставляти всі належні йому майнові права та майнові зобов’язання у їх сукупності, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності. При зіставленні суми податкового боргу та інших зобов’язань з грошовими та майновими активами, їх вартістю, суб’єкт господарювання має об’єктивно оцінити можливість здійснення своєї підприємницької діяльності у подальшому. У разі нарахування органами Міндоходів податкового зобов’язання у значних для суб’єкта підприємництва розмірах, виплата суми такого грошового зобов’язання може звести нанівець підприємницьку діяльність та призвести до стійкої фінансової неплатоспроможності. Виявивши ознаки неплатоспроможності після проведення аналізу фінансового стану, суб’єкт підприємницької діяльності, з метою забезпечення збереження та ефективного використання своїх майнових активів та поліпшення свого фінансового становища у подальшому, має визначитися з можливістю вжиття заходів для запобігання банкрутству, або звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство.

Частиною 5 статті 2 Закону «Про банкрутство» на боржника покладено обов’язок звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство в місячний строк з моменту виникнення обставин, передбачених цією нормою та в інших випадках, передбачених цим Законом. Частина 1 статті 51 Закону «Про банкрутство» зобов’язує боржника звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство у разі, якщо вартості його майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів у зв’язку з прийняттям рішення про ліквідацію.

Таким чином, у разі оскарження повідомлення-рішення у адміністративному та/або судовому порядку, суб’єкт господарювання має здійснити комерційний розрахунок та визначити комерційний ризик та чітко уявляти у подальшому, які наслідки для його майнового стану, після оскарження повідомлення-рішення, буде мати негативне для нього рішення Міністерства доходів і зборів України або рішення суду та чи доцільно проходити процедуру оскарження.

Крім того, суб’єкту господарювання необхідно дотримуватися встановленого законом місячного терміну, протягом якого суб’єкт зобов’язаний подати заяву про порушення справи про банкрутство, адже приховування стійкої фінансової неспроможності може бути визнано злочином, за що передбачено кримінальну відповідальність за статтею 220 Кримінального кодексу України.

Якщо ж власник майна боржника (уповноважені особи), щодо якого прийнято рішення про ліквідацію і майна такої юридичної особи недостатньо для задоволення вимог кредиторів, не подадуть до господарського суду заяву про порушення справи про банкрутство, то вони несуть солідарну відповідальність по незадоволених вимогах боржника зокрема щодо сплати податків. Тому бути необізнаним з даним приписом або зволікання з подачею заяви про порушення справи про банкрутство може призвести до небажаних матеріальних збитків у власників та/або керівників суб’єкта господарювання.

Отже, після проведення перевірки органами Міндоходів суб’єкта господарювання, утворюється ситуація, коли сума грошового зобов’язання, нарахованого органами Міндоходів, попросту «не підйомна» для подальшої господарської діяльності платника податків, адже виплата суми неможлива у зв’язку з відсутністю грошових коштів та майна і такі випадки непоодинокі. Тому, на виконання обов’язку, встановленого законом, суб’єкт господарювання змушений подавати заяву про порушення справи про банкрутство.

Після порушення справи про банкрутство Господарським судом, відповідно до статті 18 Закону України «Про банкрутство», може бути затверджений план санації. Але на практиці заходи для відновлення платоспроможності боржника не відбуваються, інвестори не залучаються, план санації не виконується, платоспроможність не відновляється. Як наслідок, план санації відхиляється і до господарського суду подається клопотання про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Також господарський суд за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство визнає боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора у разі звернення до суду боржника, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію і майна якого недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарський суд приймає постанову. На практиці, з прийнятою господарським судом постановою про визнання боржника банкрутом а також і з ухвалою про порушення справи про банкрутство, майже завжди, не погоджуються органи Міністерства доходів і зборів, органи прокуратури, тощо.

Державний орган з питань банкрутства:

– сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, у тому числі процедур банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п’ятдесят відсотків;

– організовує систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

– установлює вимоги для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

– формує Єдиний реєстр арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів) України;

– здійснює ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, встановлює форму подання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) інформації, необхідної для ведення зазначеної бази даних;

– установлює порядок проведення аналізу фінансово-господарського стану суб’єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства і організовує проведення такого аналізу при порушенні проваджень у справах про банкрутство державних підприємств і підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п’ятдесят відсотків;

– установлює типові форми плану санації і мирової угоди, перелік майна, яке включається до ліквідаційної маси у справах про банкрутство;

– готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства;

– готує та затверджує типові документи щодо проведення процедур банкрутства, методичні рекомендації;

– здійснює інші передбачені законодавством повноваження.

Для забезпечення виконання повноважень державний орган з питань банкрутства може залучати відповідні організації та спеціалістів у порядку і на умовах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов’язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника.

У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов’язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.

Засновниками (учасниками, акціонерами) боржника, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов’язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і відновлення платоспроможності боржника (санація боржника до порушення провадження у справі про банкрутство). У разі надання боржнику фінансової допомоги він бере на себе відповідні зобов’язання перед особами, які надали таку допомогу, в порядку, встановленому законодавством.

Санація боржника до порушення справи про банкрутство – система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитор боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до порушення провадження у справі про банкрутство.

Санація державних підприємств до порушення справи про банкрутство провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України, державних підприємств та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для проведення санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щороку встановлюється законом про Державний бюджет України.

Умови та порядок проведення санації державних підприємств до порушення справи про банкрутство за рахунок інших джерел фінансування погоджуються із суб’єктом управління об’єктами державної власності у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Санація державних підприємств до порушення справи про банкрутство провадиться згідно із Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до Закону «Про банкрутство» щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства:

– розпорядження майном боржника;

– мирова угода;

– санація (відновлення платоспроможності) боржника;

– ліквідація банкрута.

Санація боржника або ліквідація банкрута здійснюється з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Залежно від категорії боржника, виду його діяльності та наявності у нього майна господарський суд застосовує загальний, спеціальний або спрощений порядок провадження у справі про банкрутство.

Загальний порядок передбачає застосування процедури розпорядження майном з подальшим переходом до процедур санації, ліквідації або мирової угоди. Спеціальний порядок передбачає залучення до участі у справі додаткових учасників, продовження строків санації, збігу процедур розпорядження майном та санації. Спрощений порядок застосовується під час ліквідації банкрута без застосування процедур розпорядження майном та санації.

Боржник, щодо якого були застосовані судові процедури банкрутства, вважається особою, що не має неврегульованих грошових зобов’язань. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому чинним законодавством. При цьому:

1) у першу чергу задовольняються:

– вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв’язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов’язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв’язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

– вимоги кредиторів за договорами страхування;

– витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії.

2) у другу чергу задовольняються:

– вимоги із зобов’язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов’язань із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян – довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб’єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються:

– вимоги щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

– вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються:

– вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов’язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п’яту чергу задовольняються:

– вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

– вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору у частині 5 відсотків обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів, майна, майнових прав), які на дату порушення провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб;

– вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору у частині 3 відсотків обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів, які підлягають позачерговому задоволенню та віднесені до конкурсних згідно із Законом «Про банкрутство»;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених законодавством.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідатор (ліквідаційна комісія) не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

У разі якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи боржника і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній господарським судом юридичній особі, яка зобов’язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів боржника за рахунок отриманих активів.

Ліквідатор у разі потреби передавання активів боржника, які залишаються непроданими на час закінчення процедури ліквідації, в управління іншій юридичній особі погоджує кандидатуру такої особи з комітетом кредиторів та звертається до господарського суду з відповідним клопотанням.

Таке клопотання ліквідатор надає господарському суду не пізніше ніж за два місяці до завершення процедури ліквідації і зазначає в ньому обсяг активів, що продавалися і не були продані, причини нездійснення продажу, а також загальну суму незадоволених вимог кредиторів.

Одночасно з клопотанням ліквідатор подає:

– перелік непроданих активів боржника;

– інформацію про кожний актив (його вартість (залишкову, ринкову та ліквідаційну, якщо така визначалася), ціну та порядок продажу, згідно з яким він продавався і не був проданий);

– висновки про оцінку кожного активу, здійснену відповідно до законодавства України під час ліквідаційної процедури.

Управителем майна боржника не може бути юридична особа, яка:

– є кредитором, пов’язаною особою або акціонером/учасником боржника;

– не виконала зобов’язань перед боржником;

– є стороною у судовій справі за участю боржника.

У разі якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи – банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств – органу приватизації для прийняття рішень щодо подальшого розпорядження таким майном. У разі відмови власника або уповноваженого ним органу, а також органу приватизації прийняти таке майно або у випадку неможливості встановити місцезнаходження власника або уповноваженого ним органу, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається безоплатно міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, закладам охорони здоров’я, освіти, соціального забезпечення, закладам, в яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, дитячим будинкам сімейного типу, прийомним сім’ям, будинкам дитини при установах виконання покарань, установам виконання покарань, слідчим ізоляторам, військовим формуванням чи знищується (утилізується).

Погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів) у випадках, якщо це не порушує майнові права інших кредиторів. Погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

 





©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.