 |
|
Розвиток капіталістичних відносин у промисловості в 1 пол. 19 ст. Сутність промислового перевороту.
Визначіть територію Російської держави у 1 пол. 19 ст. Соціальна структура населення.
- Росія мала площу 16 млн кв.км. на поч. 19 ст., в середині – 18 (приєднано Кавказ за війнами з Туреччиною 1806-1812 і 1828-29 і Кавказ від початку до 60-х рр., Закавказзя через війну з Іраном 1804-13 і 1826-28, Фінляндію 1811 р., , Польщу 1815, нові землі на Далекому Сході 1858, 1860, 1875).
- Вона охоплювала територію Північної Азії, Східної Європи і Аляски.
- Адміністративний поділ країни: губернії і області – повіти (уезды); намісництва (Кавказьке) і генерал-губернаторства.
- На поч. 19 ст. – 47 губерній і 5 областей (Астраханська, Таврична, Кавказька, земля Війська Донського і земля Війська Чорноморського), в сер. – 69.
- Господарський поділ: господарські регіони – Центрально-промисловий (навколо Москви; найбільш значні торгові і промислові центри), Центрально-чорноземний землеробський район (основний зерновий регіон), Північний (с.г. разом з мисливством і рибальством), Північно-Західний (сформувався навколо найважливішого центру Балтики – Петербурга; м'ясо-молочне господарство), Прибалтійський, Литовський (інтенсивне торгове землеробство, порти), Білоруський (землеробський район), Правобережна і Лівобережна Україна (найбільші поміщицькі латифундії; землеробство і скотарство), Південний степовий регіон (родючі грунти), Степове Передкавказзя (зручні землі, переселенці), Середнє Поволжя (удільні і державні селяни, зерно для продажу), Урал і Приуралля (гірські і металургійні заводи), Закавказзя (натуральне господарство і патріархальні відносини), Сибір і Далекий Схід (мало заселені). Розподіл на райони свідчив про ріст виробничих сил, розподіл праці і розвиток товарно-грошових відносин.
- Соціальна структура складалася з замкнених груп – станів:
· Дворянство(1% населення, панівне становище);
· Духовенство (привілейований стан);
· Купецтво(привілейоване)
· Міщанство (податне);
· Селянство (поміщицькі, удільні і державні селяни, 40% населення);
· Особливе місце займали козаки, цехові ремісники і почесні громадяни.
Розвиток сільського господарства у 1 пол. 19 ст. Криза феодально-кріпосницької системи.
- У 1 пол. 19 ст. – феномен економіки: розвиток капіталізму одночасно з пануючим феодалізмом (розвиток + тормоз).
- Розклад натурального господарства і проникнення ринкових відносин у село.
- Ринкові відносини змушували поміщиків посилити експлуатацію кріпаків для товарності господарства (зб-ня панщини і оброку, місячина, і через це зубожіння власних господарств селян), що призвело до застою господарства у селі. У нечорноземних районах збільшився грошовий оброк. Лише деякі почали ефективно господарювати (нова техніка, методи, культури, розширення посівів, наймана ефективна праця).
- Малоземельність селян і їх становище поставили аграрно-селянське питання в центр внутрішньої політики. Це потребувало:
· Звільнення селян;
· Наділення їх землею;
· Скасування общинної власності на землю.
Розвиток капіталістичних відносин у промисловості в 1 пол. 19 ст. Сутність промислового перевороту.
- На поч. 19 ст. спостерігався застій промисловості (нерентабельність і малоефективність підприємств).
- У 30-40-х рр. поч. промисловий переворот (перехід від мануфактури до фабрики), який мав 2 сторони:
· Економічну (переозброєння промисловості, заміна ручної праці фабричною, двигуни)
· Соціальну (формування нових класів буржуазії і вільнонайманих пролетаріїв).
- Передумови промислового перевороту (з сер. 18 ст.):
· НТП;
· Зародження елементів капіталізму (накопичення капіталів і формування постійного ринку вільнонайманої робочої сили)
- Прояви промислового перевороту:
· Переозброєння старих підприємств і формування нових (заміна ручної праці машинною). Найшвидше це проявлялося у легкій промисловості, повільніше – у важкій. Нові підприємства були відділені від держави і працювали на ринок.
· Формування нового соціального прошарку вільнонайманих робітників, що дозволяло перейти до ефективного фабричного виробництва. Але становище робітників було поганим (низька зарплата, довгий робочий день, жорстка експлуатація).
· Формування промислових районів (Північно-Західний, Центральний і Південний).
· Накопичення капіталів (хоча і повільне), часто зі зловживаннями купців і незаконними діями фінансових і комерційних операцій.
· Формування династій російської буржуазії (Морозови, Гучкови, Бібікови).
- Залишалося і кустарне дрібнотоварне виробництво (далеко від центрів), яке співіснувало з мануфактурою (кріпосною і вільнонайманою) і фабрикою.