 |
|
Російсько-турецька війна 1877-1878 рр. Хід і наслідки.
Після Лондонської конференції 1871 р. Росія могла надавати допомогу Балканським народам.
Повстання в балканських країнах – їх жорстоке придушення – Росія втрутилася з вимогою припинити це (Зах. Європа була пасивна) – у квітні 1877 огол. Туреччині війну.
Росія була не зовсім готова до війни (військові реформи не були закінчені – погана зброя, застарілі доктрини). Розроблено план швидкої наступальної війни, були талановиті генерали.
2 театри військових дій: Балкани і Закавказзя.
1. Балкани. Травень 1877 – рос. війська форсували Дунай і осадили Плевну, а частина (генерал Гурко) мала здійснити диверсію в Пд. Болгарії (вона оволоділа Тирново і гірським перевалом Шипка, але тут змушені були оборонятися усю другу половину року). Перша частина взяла Плевну і пішла в Пд. Болгарію, поч. широкий наступ по всьому театру воєнних дій і взяла Адріанополь (генерал Скобелєв).
2. Закавказзя. Була зайнята вся Абхазія і в листопаді 1877 взята фортеця Каре.
Сан-Стефанський мирний договір і Берлінський конгрес.
1. Сан-Стефанський мир (лютий 1878). Це прелімінарний (попередній) мир, за яким
· балканські країни отримали суверенітет (Сербія, Чорногорія і Румунія незалежність, а Боснія, Герцеговина і Болгарія – статус автономних князівств).
· Росія повернула Південну Бессарабію, отримала нові опорні пункти на Кавказі Каре, Баязет, Батум, Ардаган, зміцнила становище на Близькому Сході.
2. Берлінський конгрес. Не бажаючи миритися зі зміцненням становища Росії, західні держави скликали Берлінський конгрес в червні 1878 (Росія, Туреччина, Англія, Франція, Німеччина, Австро-Угорщина) і переглянули умови Сан-Стефанського договору:
· Південна Болгарія повернулася Туреччині,
· Боснія і Герцеговина окуповані Австрією,
· скорочені території незалежних Сербії, Чорногорії і Румунії,
· Англія отримала Кіпр.
Російсько-турецька війна 1877-78 рр. була найважливішою віхою в історії визволення балканських народів і формування їх незалежності.
Зовнішня політика Росії 80-90-х рр. 19 ст.
Берлінський конгрес показав недоцільність Союзу трьох імператорів (Росія, Німеччина, Австро-Угорщина, 1873). Росія почала пошук нових союзників. Поглибилися суперечності між великими державами. Сформувалися 2 ворожі блоки:
1. Троїстий союз – 1879 Німеччина і Австрія, 1882 Італія. Вони вели агресивну політику (Австрія на Балканах, Німеччина на Близькому і Далекому Сході, Африці). Спрямований проти Росії і Франції.
2. Російсько-французький союз. Росія переглянула свою традиційну орієнтацію на Центральну Європу і уклала союз із Францією (1891-92 підписано документи – політичний договір і воєнна конвенція, 1893 – ратифікація конвенції). Антинімецька спрямованість союзу.
Крім того, у 1881 і 1884 рр. продовжувався договір 3-х імператорів, 1887 підпис. «договір перестраховки», але недовір’я в російсько-німецьких відносинах зростало. Почалася боротьба великих держав за переділ світу.