Здавалка
Главная | Обратная связь

Які класифікації типів особистостей вам відомі? Як їх знання може допомогти менеджеру в його діяльності? Доведіть це на конкретних прикладах.



Комплексне практичне індивідуальне завдання

З дисципліни «Організаційна поведінка»

Варіант №2

 

Виконали:

студ. групи МЗЕД-31

Домарецька Мар’яна

Ільчук Павло

 

Перевірила:

Оливко Оксана Андріївна

 

Тернопіль-2013

План

Питання для самоперевірки:

1. Які класифікації типів особистостей вам відомі? Як їх знання може допомогти менеджеру в його діяльності? Доведіть це на конкретних прикладах.

2. Які проблеми сучасних підприємств, на вашу думку, є найгострішими з точки зору аналізу індивідуальної поведінки в організації?

3. Чим характеризується система цінностей сучасних працівників? Як вона впливає на поведінку в організації?

4. Назвіть та спробуйте зробити рангову шкалу чинників, що в сучасних умовах впливають на вибір поведінкової тактики та стратегії індивідів в організації.

Творче завдання для індивідуального проекту:

· Які об’єкти досліджень організаційної поведінки пріоритетні на індивідуальному рівні організаційної системи? Дослідіть, як проводиться аналіз індивідуальних систем у вашій організації.

· Чи може поведінка окремої людини впливати на розвиток організації? Проаналізуйте механізм такого впливу на конкретному прикладі.

· Якими знаннями та навичками повинен володіти менеджер, щоб регулювати, прогнозувати та коригувати поведінку своїх підлеглих? Обґрунтуйте відповідь.

· Дайте індивідуально-психологічну характеристику професійного менеджера.

· Наведіть приклади позитивних та негативних учинків, які мали місце у вашій організації. Опишіть поведінку індивідів у таких ситуаціях. Згідно з моделлю індивідуальної поведінки в організації (особистість, ставлення, мотивація, навчання, цінності) проаналізуйте, який із чинників цієї моделі найбільше вплинув на поведінку індивідів у наведених ситуаціях.


Питання для самоперевірки:

Які класифікації типів особистостей вам відомі? Як їх знання може допомогти менеджеру в його діяльності? Доведіть це на конкретних прикладах.

Важливою складовою підприємництва є рівень поведінкової активності. За цим критерієм ми виділили такі три поведінкові типи:

● ініціативні, спрямовані на зміни і перетворення – 49,00 %. (І тип позначений як ініціативний підприємець (ІП));

● адаптивні, ті що пристосовуються до обставин і ситуацій – 47,00 %. (ІІ тип –адаптивний підприємець (АП));

● пасивні, нерухливі, спрямовані на очікування впевненості та стабільності в майбутньому – 4,00 % (ІІІ тип – ПП).

Суть підприємницької діяльності значна більшість представників кожного із типів розглядають як можливість отримання заробітку. Неабиякого

значення має й така якість, як самовираження. Проте представники такого типу як пасивний (ІІІ тип) не надають жодної уваги самовираженню. Характерним для І і ІІ типів, окрім заробітку, є самовираження, а для ІІІ – впровадження ідей і взаємодія з людьми, що становить 20,00 % за кожної альтернативи.

З метою з'ясування характерної поведінки для кожного із виділених типів розглянемо конкретні виробничі ситуації: прийняття рішення, виникнення конфліктної ситуації, можливість невдачі та чимало інших ситуацій.

Основна увага у діяльності підприємців спрямована на вирішення проблем (52,00 % опитаних); на всебічну реалізацію своїх знань і вмінь – 30,43 %; 17,39 % – на побудову хороших взаємин із колегами.

У підприємництві значну роль відіграє процес прийняття рішення суб'єктом підприємницької діяльності. Більшість із підприємців орієнтовані під час його прийняття на себе, що становить 72,00 % від усіх опитаних, а ті, що спираються на пораду колег і дії інших підприємців в аналогічній ситуації, становили відповідно по 14,00 % від числа опитаних.

Аналізуючи кожен із типів у змодельованій ситуації, 80,36 % підприємців І типу під час прийняття рішення орієнтуються на себе. Можна стверджувати, що такий високий показник характерний саме для І типу підприємців, тому що їм притаманні такі якості, як ініціативність, спрямованість на зміни і перетворення. Для двох інших типів цей показник є дещо нижчим, але все ж таки він посідає перше місце серед інших альтернатив. Це 64,81 % для І типу і 60,0 % для ІІІ типу підприємців.

Під час визначення того, як сприймають керівники своїх підлеглих, було виявлено, що здебільшого керівники сприймають підлеглих як хороших виконавців (53,00 %). Значний відсоток (41,00 %) керівників сприймають своїх підлеглих як ініціативних, творчих особистостей, а лише 6,00 % вбачають у своїх підлеглих безініціативних і консервативних виконавців.

Підприємці І і ІІ типу сприймають підлеглих як виконавців, що становить 48,21 % і 61,11 % відповідно, а ІІІ тип керівників-підприємців в більшості (60,00 %) сприймають підлеглих як творчих особистостей. Кожен із підприємців у разі виникнення конфліктної ситуації поводиться відповідно.

В більшості з випадків вони намагаються шляхом переговорів і співробітництва прийняти конструктивне рішення. Їх частка становить 76,26 %. Для кожного типу можна зауважити певну розбіжність.

Так, позиція представників І і ІІ типів майже не відрізняється від загальних результатів. Їх частка становить 80,36 % і 79,36 % відповідно. На відміну від них ІІІ тип підприємців більше орієнтований на будь-які дії, щоб пригасити конфліктну ситуацію. Вони становлять 62,00 % від загальної кількості представників ІІІ типу.

У процесі господарської діяльності можна опинитись у скрутній ситуації, зазнати певної невдачі. За таких обставин одні підприємці звинувачують себе, інші – збіг обставин, а ще інші шукають помилки у діях підлеглих. Але значною мірою більшість підприємців нарікатимуть на себе – 73,00 %. Частка тих, хто невдачу пов'язує із збігом обставин, становить 19,00 %, а найнижчим є показник 8,00 %, що характеризує тих, хто шукає помилки у діях підлеглих. Серед підприємців І і ІІ типів показники збігаються, а от у підприємців ІІІ типу частка тих, хто звинувачує збіг обставин і підлеглих, однакова і становить, відповідно, по 20,0 %.

Ведення бізнесу передбачає, що підприємець-керівник ставить перед собою певні цілі, хоче досягти певних результатів і досягти успіху. Але кожен із них має свій шлях до успіху. Одні ставлять перед собою далекосяжні цілі, інші зайняті вирішенням поточних проблем, а ще інші у своїй діяльності орієнтуються на досягнення, які вже були здобуті. Тобто, підприємці схильні у практиці застосовувати такий стиль поведінки, який показав свою економічну ефективність. Підприємці розподілились так.

Частка тих, хто у своїй діяльності ставить перед собою досягнення далекосяжних цілей і не боїться інновацій у своїх діях становить близько 40,00 %. Близьким до цього показника є ті, хто орієнтований на здобуті досягнення, на поведінку, що є апробованими на практиці. А частка тих, хто скеровує свою увагу на розв'язок поточних проблем, становить 20,00 %.

Якщо розглядати розподіл показників поведінки для кожного із трьох типів підприємців, то, як і передбачалось, І типу, як інноваційному, більшою мірою притаманна орієнтація на досягнення далекосяжних цілей і запровадження нововведень: їх частка становить 44,64 %; 35,71 % І типу у своїй роботі орієнтовані на здобуті досягнення, перевірені методи роботи.

Найменший показник за цим типом 19,64 %, це ті, які займаються практичним вирішенням проблеми. Тобто можна стверджувати, що І тип підприємців-керівників – це генератори ідей, нововведень. ІІ тип підприємців розподілився майже рівномірно. Ті, що орієнтовані на апробовану поведінку, яка показала свою економічну ефективність (37,04 %); і ті, що орієнтовані на розв'язок поточних проблем – 35,19 % та 27,78 % – це ті, що ставлять перед собою далекосяжні цілі. Кагорта підприємців ІІІ типу рівномірно орієнтовані на здобуті досягнення і на далекосяжні цілі, їх частка становить по 40,0 %, а от підприємці, що належать до ІІІ групи за показником вирішення поточних проблем, становить 20,0 %.

За умови конкурентних відносин у бізнесі здебільшого підприємці прагнуть бути у всьому першими і конкурентноспроможними. Їх частка становить 44,35 % від усієї сукупності опитаних, а ті, що намагаються уникати конкуренції, займають вичікувальну позицію, становлять 28,70 % від усіх опитаних. На тимчасові угоди йдуть 26,96 % підприємців. Частка підприємців І типу здебільшого (55,36 %) прагнуть бути першими і є конкурентоспроможними, а ті, що займають вичікувальну позицію і ті, що йдуть на тимчасові угоди, становлять 23,21 % і 21,43 % відповідно. Представники ІІ типу підприємців розподілились рівномірно по кожному варіанту поведінки за умови конкурентної ситуації. Їх частка становить по 33,33 %. Представники ІІІ типу за позицією конкурентоспроможності і вичікування розмістилися рівномірно по 40,00 %, а 20,00 % ІІІ типу схильні до компромісів і тимчасових угод.

У час скрути або можливого банкрутства 71,30 % із усіх опитаних будуть шукати нові ідеї та ресурси для покращення становища; 23,48 % звернуться за допомогою до друзів і колег по бізнесу; 5,22 % залишать усе безмін. Отже, як бачимо, відповідно до суті поняття "підприємець" він і є таким, що прагне за будь-яких умов залишатись на плаву. Показник активності, пошук нових ідей є найвищим (82,14 %) для підприємців першого типу. Вони, як ініціативні, не зупиняються, шукають нові можливості, щоб покращити становище. Менша їх частка – 12,50 % і 5,36 %, відповідно, звернуться за допомогою до колег і залишать усе без змін.

Поведінка підприємців ІІ типу у цій ситуації характерна як і для І типу, а частка тих, що звернуться за допомогою до колег (33,33 %), збільшиться за рахунок зменшення кількості підприємців, що будуть шукати нові ідеї (62,96 %). Підприємці ІІІ типу розділилися рівномірно в прояві такої поведінки, як пошук ідей і звернення до колег, і це становить 40,00 % для кожної поведінки відповідно, а частка тих, хто залишить усе без змін, становить 20,00 %.

Щодо творчої і поведінкової активності, серед опитаних більша частина (46,09 %) оцінили себе активними і творчими. Це характеризує суть поняття "підприємець". Ця властивість виступає рушієм соціально-економічних відносин. Також значну частину (31,30 %) становлять підприємці, які є творчими, але на цей момент не є активними. Це зумовлено такими факторами, як відсутність фінансів, ресурсів, щоб можна було активно втілювати свої задуми у життя. Меншу кількість (14,78 %) становлять підприємці, які оцінюють свою діяльність як активну, проте мало проявляють творчу активність. Серед всієї кагорти підприємців також є такі, котрі оцінили себе пасивними в прояві творчої і поведінкової активності. Це зумовлено тим, що досягнувши певного росту у бізнесі, зупиняються на досягнутому. Їх задовольняє здобуте становище. Вони не проявляють себе як активні і творчі підприємці. Їхня частка становить 7,83 %. Інновації, новизна їх до певної міри дезорганізує.

Серед представників І типу значна частка – це активні і творчі люди --- 66,07 %. Дещо менша – це творчі, але неактивні (21,43 %). Найменший відсоток (12,50 %) припадає на активних, але не творчих. Серед цього типу таких, шому місці – творчі, але неактивні підприємці. Їх частка становить 42,59 %.

Далі розташовуються ті, які є і творчими, і активними (27,78 %). Дещо меншою є частка активних, але нетворчих, і тих, які мінімально проявляють свою активність і творчість. Вони становлять, відповідно, 16,67 % і 12,96 %.

Серед підприємців ІІІ типу переважно є ті, котрі досягнули успіху і надалі не проявляють ні творчості, ні активності. Їх частка становить 40,0 %.

Решта представників цього ІІІ типу за цією характеристикою розмістились рівномірно. Їх частки становлять по 20,0 % відповідно.
2. Які проблеми сучасних підприємств, на вашу думку, є найгострішими з точки зору аналізу індивідуальної поведінки в організації?

У процесі реалізації завдань організації найчастіше вини­кають ситуації, коли інтереси працівників або посадових осіб не збігаються. Це може призводити до конфліктів, що є насамперед наслідком невідповідності структури організації та поділу праці, а також роз'єднаності людей з різноманітними ціннісними уявленнями. Практично всім соціальним системам властиві конфлікти. Вони характеризуються розбіжністю інтересів і ліній поведінки як окремих особистостей, так і груп осіб.

Конфлікти звичайно поділяються на психологічні й соціальні.

Психологічний конфлікт пов'язаний із психологічними проблемами одного індивідуума (наявністю конкуруючих бажань, бажанням уникнути негативних результатів тощо).

Соціальний конфлікт — це конфлікт, що розігрується між індивідуумами, групами їх, а також системами або підсистемами. Структуру конфліктів подано на рис. 8.1.

Майже завжди причиною конфліктів є розходження в поглядах, у спробах одних досягти своєї мети за рахунок інших людей. Основні причини конфліктів в організаціях:

— непорозуміння;

— зіткнення особистих інтересів;

— розбіжності в меті;

— неналежне виконання службових обов'язків;

— розбіжності в застосовуваних методах;

— проблеми, що виникають при визначенні меж відповідальності;

— дефіцит взаємодії;

— проблеми при визначенні повноважень;

— безладдя у справах;

— боротьба за обмежені ресурси;

— незгода з правилами і політикою, яка проводиться.

"Ніколи не сперечайтеся з дурнем — люди можуть не зауважити між вами різниці" (Перший закон суперечки).

Дослідження показують, що майже чверть робочого часу керівники різноманітних рівнів управління витрачають на врегулювання конфліктів. У практичній діяльності конфлікти не мають бути проблемою, оскільки вони мають як негативні, так і позитивні сторони.

Конфлікт може бути позитивним, якщо він:

— є основою для початку дискусії з обговорення того чи іншого питання;

— допомагає розв'язанню проблеми;

— збільшує рівень зацікавленості й інтерес окремої людини в розв'язанні того чи іншого питання;

— покращує стосунки між людьми;

— дає змогу зняти напруженість;

— допомагає працівникам повніше розкрити потенційні можливості.

Конфлікт може бути негативним, якщо він:

— відриває людей від розв'язання важливих питань;

— викликає почуття невдоволеності в колективі;

— веде до особистісної або групової ізоляції, а також протидіє порозумінню.

Конфліктні ситуації з позитивними результатами мають підтримуватися в організаціях [7].

Кращі досягнення в житті — результати невдоволеності людини собою.

Виділяють такі джерела міжособистісних конфліктів [2].

1. Упередженість.

Часто конфлікти ґрунтуються на внутрішній ворожості людей.

2. Норовливість.

Деякі люди через особливість свого характеру тримаються з викликом, що негативно впливає на навколишніх.

3. Підвищена чутливість.

Ця риса звичайно властива людям з низькою самооцінкою.

4. Різниця в життєвих цінностях.

Основною причиною цього є різниця виховання, культури, досвіду, освіти, соціального статусу тощо.

5. Розбіжності в інтерпретації конкретних подій або почуттів.

6. Різне розуміння завдань.

У практичній діяльності працівники часто мають різні думки щодо завдань.

7. Розбіжності щодо засобів реалізації проблем.

8. Конкуренція при розподілі ресурсів.

Працівники можуть утягуватися в конфлікт при зацікавленості в розподілі ресурсів (сировина, механізми, персонал і т. ін.).

9. Нереалізовані очікування.

У виробничій діяльності нереалізовані очікування людей стосовно один одного можуть стати джерелом конфліктів.

10. Боротьба за перевагу.

Така ситуація виникає, коли два співробітники організації борються за просування по службі або за іншу відносну владу.

11. Недостатнє розуміння.

Наслідком такого конфлікту є невмотивовані висновки слухача щодо намірів того, хто говорить.

Чини з іншими так, як ти хотів би, щоб чинили з тобою.

Найбільш ефективним варіантом усунення негативних конфліктів є запобігання причинам їх виникнення. У разі неефективності такого підходу на практиці використовується комплекс заходів для подолання конфліктів.








©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.