 |
|
Тема № 15. ТАКТИКА ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ
Тема № 14. ПЛАНУВАННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ
1. Планування розслідування - це складна динамічна, розумова діяльність, що здійснюється в умовах вихідної слідчої ситуації і має на меті встановити максимальне коло обставин вчинення злочину.
За допомогою планування забезпечується повнота, об'єктивність розслідування, відбувається економія часу.
2. Планування є динамічним процесом, що супроводжує весь хід розслідування злочину з моменту одержання інформації про можливий злочин і до направлення кримінальної справи до суду або прийняття іншого процесуального рішення. Даний процес містить ряд дій, які називають етапами планування.
Принципи планування розслідування:
o принцип індивідуальності. Він базується на своєрідності кожного злочину й вимагає індивідуального до нього підходу, урахування всіх особливостей скоєного. При цьому шаблонність у плануванні й при висуванні версій по конкретній кримінальній справі є неприпустимою. Проте індивідуальність планування не означає неможливість використання рекомендацій криміналістичної науки, але лише з урахуванням усіх специфічних особливостей конкретного злочину.
o Принцип динамічності (іноді його ще називають принципом безперервності через безупинність процесу планування). План розслідування не може бути застиглою схемою, раз і назавжди встановленою на початку розслідування. Він має бути гнучким, рухливим, змінюваним, і може коригуватися залежно від обставин конкретної ситуації. Динамічність, як обов'язкову властивість планування розслідування, відзначав ще Ганс Гросс, коли писав: "План слідства розрахований на явища рухливі, що змінюються, часто зовсім невідомі й аж ніяк не залежні від волі укладача плану. Такий план не можна порівнювати із кресленням для будівлі будинку, а можна порівняти лише з планом майбутньої війни. План попереднього слідства будується на таких даних, які слідчий мав або припускав мати при складанні плану: цьому плану треба слідувати енергійно, доки й дані, на яких він був побудований, залишилися тими ж або навіть набули більш конкретної форми. Але як тільки виявиться, що основні дані змінилися або були хибно зрозумілі, то й план повинен бути змінений увесь або частково. Що це так, уявляється природним і зрозумілим, але не в природі людини так легко відступати від складеного одного разу плану. Чим складніше досягти якого-небудь результату, тим більше їм дорожать, - ось чому нерозумні завжди так вперті: вони тільки мимоволі розстаються з тими ідеями, одержання яких вимагало великих зусиль".
o Принцип реальності. Ґрунтується на трьох рівнях реальностей: реальності оцінки вихідної інформації; реальності обґрунтованих версій та реальності здійснення, виконання в намічений термін і передбаченими засобами запланованого.
o Принцип конкретності. Даний принцип виходить із чітко сформульованих обставин злочину, необхідних слідчих дій, із вказівкою точного часу й місця їхнього проведення. Тому план не повинен містити лише загальні завдання й загальний напрямок розслідування; навпаки, він повинен бути максимально точним і містити тільки ті завдання, що випливають із конкретних версій й матимуть конкретний результат.
3. Етапи планування розслідування:
1) аналіз вихідної слідчої ситуації й висування версій;
2) визначення обставин (питань), що підлягають встановленню;
3) визначення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, що належить провести, строків і послідовності проведення.
4. У криміналістиці версія визначається як обґрунтоване припущення про факт, явище або групу фактів, явищ, що мають або можуть мати значення для справи; версія вказує на наявність і пояснює походження цих фактів, явищ, їхній зміст і зв'язок між собою й слугує цілям установлення істини по справі.
Для висування слідчих версій необхідна конкретна інформація про перевірювану подію, хоча б мінімальна фактична база, на якій версія повинна ґрунтуватися. У відриві від конкретних вихідних даних версія найчастіше формується умоглядно й може лише дезорієнтувати слідчого.
Криміналістична версія має такі ознаки:
- є продуктом мислення;
- має характер припущення;
- спрямована на явища, пов'язані зі злочинною подією;
- завжди є припущенням про невідомі обставини досліджуваної події;
- обґрунтовується;
- перевіряється;
- висувається обмеженим колом суб'єктів.
Тема № 15. ТАКТИКА ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ
1. Слідчий огляд - це передбачена КПК слідча дія, яка полягає в безпосередньому сприйнятті, дослідженні, фіксації слідчим, прокурором об'єктів з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Види слідчого огляду:
o огляд місця події;
o огляд трупа;
o огляд предметів;
o огляд документів;
o огляд приміщень та ділянок місцевості;
o огляд тіла живої особи (освідування)
o огляд тварин.
2. Огляд місця події є ключовою інформативно-пошуковою слідчою дією. Вона часто проводиться як першочергова після початку досудового розслідування. Згідно з ч.3 ст.214 КПК України огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду. Таке виключення для даної слідчої дії законодавцем зроблено тому, що нерідко тільки завдяки огляду місця події можна виявити обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Огляд місця події проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 237 КПК України).
Огляд місця події є незамінною слідчою дією, оскільки слідчий безпосередньо, без проміжних ланок, сприймає ті або інші об'єкти в тому вигляді, у якому їх застає. Тому доказова інформація надходить до слідчого з мінімальними перекручуваннями.
До загальних тактичних положень огляду місця події можна віднести:
o своєчасність;
o невідкладність;
o об'єктивність;
o повнота;
o активність;
o організованість;
o єдине керівництво оглядом. Об'єктами огляду місця події є:
- місцевість, приміщення;
- живі особи;
- трупи;
- тварини (їхні трупи);
- предмети.
3. У криміналістиці прийнято ділити огляд місця події на три етапи:
1) підготовчий етап. Він складається з двох стадій :
- дії слідчого до виїзду на місце події;
- дії слідчого на місці події;
2) робочий етап. Він складається з :
- загального огляду;
- детального огляду;
3) заключний етап. На цьому етапі відбувається фіксація ходу та результатів огляду місця події.
4. Методи огляду місця події:
1) статичний метод. Він полягає в огляді місця події та окремих речових доказів у нерухомому стані, без переміщення предметів. Цей метод застосовується для дослідження і фіксації обстановки місця події в тому вигляді, у якому вона перебувала на початку огляду. Слідчий, не змінюючи початкового положення предметів, оглядає й фіксує їхній стан, розташування, розміри та інші особливості;
2) динамічний метод (припускає дослідження в динаміці). Об'єкти можна переміщувати, брати в руки, описувати, вимірювати, однак змінювати форму предмета не можна;
3) ексцентричний метод. Він полягає в тому, що дослідження місця події починають здійснювати з її центру, де, як правило, зосереджена найбільша кількість слідів злочину. У даному випадку огляд проводиться, рухаючись за спіраллю, що розгортається від центру до периферії;
4) концентричний метод огляду застосовується тоді, коли центр місця події визначити важко. У даному випадку огляд здійснюється від периферії до центру. Таким чином вдається швидше виявити сліди злочинця, що переховується, а також інші сліди й речові докази на значній території. Концентричний метод огляду слід застосовувати й у випадках, коли не виключена можливість пошкодження слідів на периферії в результаті просування учасників огляду до центру чи втрати слідів унаслідок інших причин;
5) фронтальний метод огляду (передбачає здійснення дослідження об'єкта засобами, розташованими в лінію, рухаючись фронтально). Інколи цей метод називають "прочісуванням" території, коли дослідники шикуються в розгорнутий стрій і, рухаючись, обстежують відразу велику територію;
6) секторний метод огляду (полягає в тому, що слідчий, перебуваючи в центрі місця події, за компасом визначає напрям руху по колу, кожний раз обмежуючись певним сектором у 30-40°). Сектори оглядаються послідовно доти, поки коло не замкнеться;
7) вибірковий метод огляду - дослідження обстановки лише в місцях розташування слідів злочину, визначених відповідно до механізму його скоєння;
8) суцільний метод огляду. Він полягає в скрупульозному дослідженні всієї території місця події, не минаючи жодного об'єкта.
5. Результативність огляду місця події та можливість побудови подальшого розслідування кримінальної справи багато в чому залежить від точної й детальної фіксації даної слідчої дії. Про проведення огляду місця події складається протокол на підставі п.1 ч.1 ст. 103 КПК України з додержанням вимог ст.104 КПК України.
При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження (ч.7 ст.237 КПК України).