 |
|
Тема № 18. ТАКТИКА ДОПИТУ
1. За своєю суттю допит є одним із видів процесуальної взаємодії, обміну інформацією між особою, що допитує, та особою, яку допитують. Допит є не тільки способом отримання нової інформації, але й засобом перевірки, уточнення даних, які були зібрані раніше. Досить важливу роль допиту відводив основоположник криміналістики Ганс Гросс, який писав, "... допитувані особи, це - скелет, а їхні показання - кров і плоть попереднього слідства". З усього часу, що витрачається слідчим на провадження слідчих дій, саме на проведення допитів припадає близько 85%.
Отже, допит - це слідча дія, змістом якої є одержання і фіксація показань свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, експерта або спеціаліста про відомі їм факти, які мають значення для встановлення істини в кримінальній справі.
Допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати (ч.І ст. 224 КПК України). Згідно з ч.2 ст. 224 КПК України допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день.
2. Види допиту:
1)за суб'єктом проведення допиту:
- допит, що проводиться працівником оперативного підрозділу;
- допит, що проводиться слідчим;
- допит, що проводиться прокурором;
- допит, що проводиться суддею;
2)за процесуальним становищем допитуваного:
- допит свідка;
- допит потерпілого;
- допит підозрюваного;
- допит обвинуваченого;
- допит підсудного;
- допит експерта;
3)за віковими особливостями:
- допит малолітнього;
- допит неповнолітнього;
- допит повнолітнього;
- допит особи пенсійного віку;
4)за психофізіологічними особливостями:
- допит осіб із психічними вадами;
- допит глухонімих;
5)за складом учасників:
- допит, що проводиться тільки за участю слідчого та допитуваної особи;
- допит за участю захисника;
- допит за участю законного представника;
- допит за участю педагога, психолога, спеціалістів; 6)за місцем проведення:
- допит на місці події;
- допит за місцем роботи особи, що допитує (слідчий, прокурор, суддя);
- допит за місцем перебування допитуваного.
3. Підготовка до допиту складається з таких стадій:
o вивчення матеріалів кримінальної справи, збирання та аналіз інформації, що стосується предмета допиту і особи, що допитується.
o вивчення спеціальних питань (залежно від категорії злочинів, мети допиту);
o складання плану допиту;
o тактичне забезпечення допиту, тобто тактичні прийоми, які залежно від ситуації можуть використовуватися при проведенні допиту;
o вибір місця, часу і способу виклику на допит;
o врахування тактичних ризиків.
4. Основні тактичні прийоми, що можуть застосовуватися при допиті підозрюваного:
- "допущення легенди", коли підозрюваному надається можливість безперешкодно викладати неправдиві відомості;
- деталізація свідчень;
- постановка питань, які відображають поінформованість слідчого про особистість і діяльність допитуваного, створення перебільшеного уявлення в підозрюваного щодо наявних проти нього доказів;
- пред'явлення контрдоказів (слідчий за допомогою конкретних доказів спростовує неправдиві свідчення підозрюваного);
- використання фактора раптовості шляхом постановки несподіваних запитань;
- використання позитивних рис особистості підозрюваного (успіхи в навчанні, спорті; прояви любові та поваги до членів родини, друзів, товаришів тощо);
- психологічний вплив;
- "розпалювання конфлікту" між співучасниками злочину;
- "непрямий допит" (постановка питань, другорядних із точки зору підозрюваного);
- "провокація поглядів" підозрюваного (під час допиту необхідно створити ситуацію, коли виникне дискусія, і "зачепити" підозрюваного, слідчий може не погодитися з якимось поглядами підозрюваного, це може викликати обурення з боку підозрюваного та змусить його висловити свою точку зору, що дозволить слідчому врешті-решт отримати необхідну інформацію, оскільки захопившись розмовою, тим, що його дійсно бентежить, підозрюваний перестане себе контролювати і викаже реальні мотиви своєї поведінки та своїх вчинків;
- "компроміс" із підозрюваним (окремі поступки можуть стосуватися часу та місця його проведення, кількості учасників, дозволу щодо задоволення деяких особистих потреб під час спілкування тощо).