 |
|
Назвіть заходи,які здійснив російський царизм стосовно нищення здобутків укр. Культури протягом XVIII-XIXст.
Культура українського народу в складі Російської імперії кінц XVIII – початку XX ст. розвивалась в умовах постійних утисків. Після ліквідації Гетьманщини (1764) і зруйнування Запорозької Січі (1775), юридичного оформлення кріпосного права на Лівобережжі та Слобожанщині (1783), скасування чинності магдебурзького права (1831) і Литовського статуту (1840) на Правобережжі Україна фактично перетворилась у безправну колонію Російської імперії –Малоросію.*
За сто років у більшості регіонів частка українців зменшилася на 5–10 %, на Півдні України – на 15 %. Це відбувалося внаслідок асиміляції, масової міграції поза етнічні українські території, а також внаслідок швидких темпів зростання неукраїнського населення.
Утвердженню самодержавної влади мала слугувати «теорія – офіційної народності», сформульована на початку 1830-х рр. міністром освіти Росії С. Уваровим (1786–1855). Основні засади якої – православ’я-самодержавство-народність. Імперська тріада, що базувалася на централізації науки, освіти й культури, була основою виховання русифікованого українського дворянства XIX ст.
Що вам відомо про культурно-національну діяльність Головної Руської Ради,створено у Львові в 1848р.
2 травня 1848 р. у Львові була створена перша українська політична організація Головна Руська Рада, яка хоч і стояла на позиції лояльності до австрійського уряду, оголосила, що галицькі українці є частиною великого українського народу на схід від р. Збруч. Серед найбільших здобутків слід назвати з’їзд української інтелігенції «Собор руських учених» (19 жовтня 1848 р.), відкриття у Львівському університеті кафедри української мови та літератури (1848) під керівництвом Я. Головацького та наукового товариства «Галицько-руська матиця» (1849). Кафедра української мови та літератури під керівництвом Я. Головацького в 1848–1867 рр. фактично стала першим українським науковим осередком в університеті.
Варіант
Які характерні риси епохи бароко властиві укр. культурі –
Бароко в Україні поширюється в усіх жанрах тодішньої літератури. В поезії українського бароко виникає силабічний вірш, поряд з яким існує також вірш народний.
Найвідомішим жанром барокової поезії була духовна пісня. Різноманітні жанрові форми існують і всередині поезії світської: філософська й еротична лірика, панегірик та епіграма, пейзажні та емблематичні вірші тощо.
Звідси — характерні риси барокового світовідчуття: неспокій, поривання, почуття потужності і ніби
н е довершеності,
Намагання поєднати протилежності, навіть суперечності. Тому і в мистецтві українського барокоспів існують прагнення неможливого й песимізм; пафос боротьби і перемоги та примирення з думкою, що зло сильніше за добро, а смерть сильніша від життя; звеличування слави і сум, образа за людей, охоплених марнославством, марнотою марнот. За часів бароко Людина постає перед нами слабкою, беззахисною, невпевненою у завтрашньому дні. А саме- нездатність людини побороти зло, її безвихідь.
бароко*. Ця назва стосується як окремої культурно-історичної доби, так і окремого стилю мистецтва. Хронологічно в Західній Європі ця доба охоплює ХVІІ – середину ХVІІІ ст. В Україні бароко починає розвиватися з другої половини XVII ст. і домінувало як художній стиль до кінця XVIIІ ст. На цьому тлі українська культура в добу бароко попрощалась зі своєю візантійсько-руською спадщиною, набула виразно індивідуальних, а швидше національних рис та зробила черговий внесок у загальноєвропейську культуру. Українське бароко як сформований стилістичний напрям у
мистецтві та культурі загалом, спираючись на народні традиції, набуло власних національних рис. Саме тому українські митці, створюючи національну культуру, використовували із спадщини минулого те, що найбільше відповідало конкретним історичним умовам життя народу. Хоча активно освоювали і європейський досвід. Саме цей період дослідники називають «золотою добою» української культури.
Охарактеризуйте Т.Шевченка як митця та громадського діяча –
Місце Т.Шевченка 1814-1861 в українському суспільстві і в українській культурі особливе. Маючи величезні задатки громадсько-політичного діяча, про що свідчить вплив Т. Шевченка на кирило-мефодіївців, він зумів реалізувати свій величезний духовний потенціал через свою мистецьку, передусім поетичну творчість. І в цьому вчені вбачають найбільшу загадку його феномену. Т. Шевченко одночасно — митець і політик. Його Катерину добре знали і вивчали напам’ять сільські жінки. Т. Шевченко вивів українську культуру на вищий щабель розвитку, сміливо підкреслюючи її національну самобутність. Це було тим важливо, що в тодішніх несприятливих умовах українська культура і, зокрема, українська література могли стати лише провінційною складовою загальноросійської літератури або літературою для хатнього вжитку.
Варіант